12.01.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-17\2012р. Головуючий у першій
інстанції Борко А.Л.
Категорія 53 Доповідач у апеляційної
інстанції Лівінський С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Лівінського С.В.,
суддів: Колбіної Т.П., Моцного М.В.,
при секретарі: Шевченко О.В.
за участю: позивача – ОСОБА_3 та його представника – ОСОБА_4,
представника відповідача вч 26979 – Вінниченко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 липня 2011 року та додаткове рішення Ленінського районного суду від 12 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до військової частини 26979 Міністерства оборони Російської Федерації, військової частини 69067 Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення компенсації за роботу у вихідні дні,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до військової частини 26979 Міністерства оборони Російської Федерації, військової частини 69067 Міністерства оборони Російської Федерації, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Командира військової частини 26979 МО РФ № 476 від 14 червня 2008 року «Про результати перевірки комісією військової частини № 26979 порядку ведення обліку робочого часу і час відпочинку членів екіпажів рятувального буксиру «Шахтер», стягнути з відповідачів на його користь компенсацію за роботу у вихідні дні у розмірі 46 067 грн. 84 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 7 048 грн. 37 коп.
Вимоги позову мотивовані тим, що у серпні 2008 року ОСОБА_3, який займав посаду другого механіку рятувального буксиру «Шахтер», був звільнений з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, однак виплата компенсація за роботу у вихідні дні, позивачу при проведенні відповідного розрахунку, відповідачем здійснена не була, оскільки капітаном рятувального буксиру «Шахтер» на підставі наказу Командира військової частини 26979 МО РФ № 476 від 14 червня 2008 року «Про результати перевірки комісією військової частини № 26979 порядку ведення обліку робочого часу і час відпочинку членів екіпажу рятувального буксиру «Шахтер», були внести зміни до журналу обліку робочого часу членів екіпажів судна, у результаті яких кількість ненаданих вихідних днів на час звільнення позивача склала ніль. Вказаний наказ, на думку останнього, суперечить вимогам ст.ст.102, 107 КЗпП України та порушує його права як робітника. Вимоги позову у частині відшкодування інфляційних виплат ОСОБА_3, керуючись ст.ст.9, 625 ЦК України, обґрунтовує порушенням роботодавцем строків виплати заробітної плати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 липня 2011 року з врахування ухвали суду від 21.09.2011 року про усунення описки щодо обґрунтування рішення, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Додатковим рішенням від 12 липня 2011 року вирішено питання про судові витрати: з позивача стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 531,2 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.
Не погодившись з рішеннями суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування рішень суду з підстав порушення норм процесуального права та неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, та ухвалення нового про задоволення вимог його позову у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність у відповідача перед ним заборгованості за невикористані вихідні дні.
Проте з таким висновком в повному обсязі не може погодитися колегія суддів апеляційного суду.
В силу положень ч. 1 ст. 29 та ст. 30 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді мають юридичні особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював другим механіком РБ „Шахтер” та наказом № 494 від 21.07.2008 року командира військової частини 26979 МО РФ звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України (а.с. 4 том 1).
Відповідачами у даній справі заявлені військові частини № 26979 та № 69067 Міністерства оборони РФ.
Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача.
На думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції у порушення вимог ч. 1 ст. 29 ЦПК України розглянув з ухваленням рішення за даним позовом, незважаючи на те, що у справі відсутні відомості про те, що відповідачі є юридичними особами.
Відповідно до закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, залучення до участі у справі в якості відповідача на стадії апеляційного провадження Міністерство оборони Російської Федерації є недопустимим, оскільки позбавляє цю особу можливості повноцінного судового захисту, з належними правами та обов’язками, процедурою розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням процесуального закону не можна визнати законним в зв’язку з чим воно підлягає скасуванню, а в задоволенні позову ОСОБА_3 належить відмовити, як заявленого до неналежного відповідача, що не позбавляє його права на звернення до суду із самостійним позовом до особи, яка має відповідати за цим позовом.
Відповідно до ст. 4 п.1 Декрету КМУ „Про державне мито”, що діяв на час ухвалення оскаржуваних рішень, позивач звільнений від сплати судового збору. Згідно з ч.3 п. 2 ст. 81 ЦПК України, яка діяла на час ухвалення рішень, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на ІТЗ розгляду справи.
Разом з тим, згідно зі ст. 5 ч.1 п.1 ЗУ „Про державне мито”, якій діє на час розгляду справи, позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати зі сторін стягненню не підлягають, а додаткове рішення має бути скасовано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 липня 2011 року – скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до військової частини 26979 Міністерства оборони Російської Федерації, військової частини 69067 Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення компенсації за роботу у вихідні дні – відмовити.
Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 липня 2011 року – скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ С.В. Лівінський
Судді /підпис/ Т.П. Колбіна
/підпис/ М.В. Моцний
Згідно з оригіналом.
Суддя апеляційного суду
м. Севастополя С.В. Лівінський