Справа № 22-ц-3096/11 17.11.2011 01.12.2011 03.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3096/11 Головуючий у першій інстанції - Гуденко О.А.
Категорія 25 Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Данилової О.О.,
суддів: Крамаренко Т.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі судових засідань: Власенко В.О.,
за участю: позивачки – ОСОБА_4 та її представника – ОСОБА_5, представника відповідача – Літвінової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО»
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2011 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_4
до
публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО»
(далі – ПАТ УСК «Гарант-АВТО»)
про стягнення страхової суми,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2011 р. ОСОБА_4 звернулась з позовом до відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про стягнення страхової суми.
Позивачка зазначала, 23 жовтня 2007 р. між її сином ОСОБА_7 та ВАТ УСК «Дженералі Гарант» був укладений договір обов’язкового страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті. Відповідно до страхового полісу, встановлено страхову суму у розмірі 51000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 (син) та ОСОБА_8 (чоловік) загинули в автомобільній аварії. Дана дорожньо - транспортна пригода (далі – ДТП) сталася при експлуатації застрахованою особою ОСОБА_7 транспортного засобу «СHERY EASTAR DC 24В». Позивачка у встановлені строки звернулась до відповідача з заявою про виплату їй, як спадкоємиці 1-ой черги, страхового відшкодування. Однак, відповідач відмовив їй у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що ДТП, в якій загинув син позивачки, сталася не під час експлуатації ним автомобіля для здійснення пасажирських перевезень, а під час використання автомобіля в особистих цілях.
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 знаходився під час ДТП на роботі в службі таксі 15-53, їхав саме за викликом для перевезення пасажира з Великої Коренихи до м. Миколаєва, а ніяким чином не у своїх справах, позивачка просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови їй у виплаті страхової суми, стягнувши з відповідача на її користь 51000 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2011 р. замінений відповідач на його правонаступника – ПАТ УСК «Гарант-АВТО».
Рішенням цього ж суду від 7 жовтня 2011 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов’язано ПАТ УСК «Гарант-Авто» сплатити на користь ОСОБА_4 страхову суму за договором обов’язкового страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті - поліс OBG № 0014562 від 23 жовтня 2007 р. в розмірі 25500 грн. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на те, що суд при винесенні рішення не врахував, що на час ДТП ОСОБА_7 не виконував обов’язки водія таксі , а також загибель застрахованого сталася внаслідок його неправомірних дій, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, на підставі наступного.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у виплаті позивачці страхового відшкодування є неправомірною, оскільки по-перше, на час скоєння ДТП ОСОБА_7 здійснював поїздки з обслуговування пасажирів, а тому на нього розповсюджувалась дія Полісу обов’язкового страхування, а по-друге, скоєння ДТП не є виключенням із страхових випадків, а тому не звільняє страховика від обов’язку виплатити страхову суму.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що 23 жовтня 2007 р. між сином позивачки ОСОБА_7 та ВАТ УСК «Дженералі-Гарант» було укладено договір обов’язкового страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті (поліс OBG № 0014562) на умовах Постанови КМУ від 14 серпня 1996 р. № 959 «Про затвердження Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі – Положення). Положення визначає порядок здійснення обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, зокрема передбачає страхування працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, в тому числі водіїв автомобільного транспорту (абз. 2 п.1 1 Положення). При цьому перевізником згідно положення вважається суб’єкт господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів на лініях автомобільного та електротранспорту крім внутрішнього міського.
Згідно п. 2 Положення застрахованими вважаються водії лише на час обслуговування поїздки (надання послуг перевезення).
Згідно довідки ПП «Аранта» - таксі 15-53, СПД «ОСОБА_7.» з 6 вересня 2007 р. по 31 серпня 2008 р. працював на радіо - таксі на особистому транспорті «СHERY EASTAR DC 24В» .
31 серпня 2008 р. приблизно о 13-00 год. сталася ДТП, під час якої загинули ОСОБА_8 та ОСОБА_7, який керував транспортним засобом «СHERY EASTAR DC 24В», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Т-16-07 Миколаїв – Парутіно - Очаків поблизу с. Велика Корениха.
Відповідно до постанови про припинення кримінальної справи від 23 вересня 2008 р., дії водія автомобіля «СHERY EASTAR DC 24В» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв’язку з настанням ДТП, тобто в діях водія ОСОБА_7 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Однак, у зв’язку з загибеллю водія справу припинено за п. 8 ст. 6 КПК України.
З постанови про припинення кримінальної справи від 23 вересня 2008 р. вбачається, що ОСОБА_7 їхав в с. Шурино до брата, який отримав побутову травму і його необхідно було терміново везти в лікарню. Отже поїздка не була пов’язана з наданням послуг перевезення в розумінні п.п. 1,2 Положення.
До того ж, в автомобілі «СHERY EASTAR DC 24В» ОСОБА_7 знаходився в якості пасажира його батько - ОСОБА_8, що виключає можливість виїзду автомобіля, як таксі на виклик.
Пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не можуть бути достатніми та безперечними доказами того, що ОСОБА_7 на час ДТП здійснював поїздки з обслуговування пасажирів.
Так, ОСОБА_9 під час розслідування справи по факту ДТП, у вересні 2008 р., без сумнів пояснив, що ОСОБА_7 з батьком їхали в с. Шурино до брата, який отримав побутову травму і його необхідно було терміново везти в лікарню. Проте в суді ОСОБА_9 змінив свої показання та причини пояснити не зміг. Свідок ОСОБА_11 взагалі чітко не пам’ятає всього що відбувалося в той день. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона припускає, що автомобіль, який 31 серпня 2008 р. потрапив в аварію їхав до неї на виклик.
Отже, такі докази не можна вважати безперечними.
За таких обставин, відмова відповідача у виплаті позивачці страхового відшкодування є правомірною, оскільки на час ДТП ОСОБА_7 не здійснював пасажирських перевезень, а тому не є застрахованою особою за полісом OBG № 0014562.
Оскільки ОСОБА_7 не можна вважати застрахованою особою на час ДТП, тому випадок який з ним стався не потребує оцінки внаслідок яких дій (неправомірних або навмисних) він стався.
Однак, при вирішенні спору суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини на норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, на підставі вищезазначених обставин.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Гарант-АВТО» задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2011 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволені позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» «Гарант-АВТО» про стягнення страхової суми відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: