Справа №   2/537/61/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року    Олександрівський районний суд Донецької області

             у складі головуючого - судді Кулікова В.В.,

             при секретарі  - Пліскачовій Н.В.,

за участю: представника позивача –ОСОБА_1

                 представника відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Агрофірма Агротіс" про повернення земельної ділянки з чужого володіння

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3., звертаючись до суду з цим позовом вказує, що вона є власником земельної ділянки розміром 9,9 га згідно державного акту сер.ЯГ № 362928, виданого Олександрівською райдержадміністрацією 18.08.2008 року.

В 2008 році вона згодилася на пропозицію відповідача і передала йому в аренду належний їй земельний пай. В 2011 році дізналася, що договір укладено не на чотири, як вони домовлялись, а на дванадцять років, до того ж, він не пройшов державної реєстрації, тому вважає, що ТОВ незаконно користується його земельною ділянкою на протязі 2008 –2011 років.

17.11.2011 року звернулася до ТОВ з заявою про повернення їй земельної ділянки, так як мала намір обробляти її самотужки, але отримала відмову.

Просить забов»язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку у розмірі 9,9 га, розташовану на території Веселогорської сільської Ради Олександрівського району, стягнувши на її користь понесені у зв»язку з розглядом справи витрати.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням ОСОБА_1 підтримав  позов, повторивши доводи, що містяться в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Агрофірма Агротіс »ОСОБА_2 позов не  визнав,  пояснивши, що земельна ділянка передавалась від позивача до відповідача на законних підставах, в рамках укладеного договору оренди земельного паю від 24 вересня 2008 року. Умови договору з боку ТОВ «Агрофірма Агротіс »виконуються. Цей договір дійсний, ніхто його не розривав, незаконно належну позивачеві землю вони не займали, до держреєстрації договору до її використання не приступали, регулярно поліпшували умови договору, збільшуючи арендну плату, про що позивач належним чином повідомлявся і ніколи не відмовлявся від умов підписаного ним договору. Договір до цього часу не зареєстровано через складності розробки відповідної технічної документації, постійної зміни законодавства, зміни тарифів та відповідних державних органів, тому цей процес триває і затягується зовсім не з їхньої вини. Окрім того, вказує, що обов»язок по реєстрації договору несуть обидві сторони, про що позивач замовчує. У зв»язку з цим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи,  суд приходить до наступного.

Позивач посилається на те, що в 2008 році здав в оренду свою земельну ділянку, яка належала йому на підставі державного акту, уклавши відповідний договір з ТОВ «Агрофірма Агротіс».

Ця обставина підтверджується договором оренди земельної ділянки від 24 вересня 2008 року, укладеним між сторонами терміном на 12 років,  тобто до 2020 року.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України отримав від ТОВ «Агрофірма «Агротіс»пропозицію (оферту) укласти договір оренди землі в вигляді проекту договору оренди землі, відповідно до якого позивач надавав, а відповідач приймав в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що належить позивачу на праві власності відповідно до державного акту сер.ЯГ № 362928, виданого Олександрівською райдержадміністрацією 18.08.2008 року.

          Відповідно до ст. 642 ЦК України позивач прийняв пропозицію відповідача укласти договір оренди (акцептував) та підписав договір оренди, а також і акт приймання - передачі земельної ділянки, так як він є невід’ємною частиною договору і без цього документу договір на державну реєстрацію Держкомземом не приймається.

          Відповідно до частини 3 ст. 642 ЦК України особа, яка прийняла пропозицію, може відізвати свій акцепт до моменту або в момент одержання іншою стороною відповіді про прийняття пропозиції. Так як в установлені терміни позивач не відізвав свою згоду на укладання договору в термін передбачений чинним законодавством, в подальшому позивач не мав права відізвати свій акцепт.

          Умови договору відповідають вимогам діючого законодавства, а форма договору відповідає Типовій формі договору, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі»від 3 березня 2004 р. N 220 зі змінами і доповненнями.

          Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину –зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України).

          Укладений договір не суперечить чинному законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

          Доказів, що на момент підписання договору на позивача чинився тиск та його волевиявлення не було вільним, не надано. Позивач підтвердив свою волю щодо укладання договору оренди землі шляхом виконання цього договору - регулярно одержував орендну плату від відповідача, починаючи від дати підписання договору, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, наданими ТОВ «Агрофірма «Агротіс»(позивач отримав орендну плату за 2008, 2009, 2010 та 2011 роки).          

          Крім того, відповідач підписував зміни в договір щодо збільшення орендної плати і мав змогу знову ознайомитися зі змістом договору. Заперечень від позивача щодо умов договору не було.

          Таким чином, суду не надано доказів, що позивач не знав умов договору та не було досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору між позивачем та відповідачем.

          Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою статті 203 цього Кодексу.

          Керуючись загальними нормами цивільного законодавства (ст. 638 ЦКУ), що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди по всім суттєвим умовам договору, та положеннями ст. 20 Закону України "Про оренду землі", яким передбачається, що вже укладений договір підлягає державній реєстрації, суд вважає, що договір є укладеним.

Сам процес реєстрації договорів регулюється Постановою КМ України від 9 вересня 2009 року №1021 «Про затвердження  порядків ведення Поземельної Книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі»і вимагає надання , крім договорів аренди чисельної технічної документації, частина з якої виготовляється експертною установою. Термін реєстрації договорів аренди землі з моменту їх укладання Порядком реєстрації договорів аренди землі також не встановлено.

Сам факт небажання сторони виконувати умови договору аренди землі в односторонньому порядку, як підстави для повернення земельної ділянки не передбачений ні умовами повернення земельної ділянки, вказаними в договорах аренди землі, ні в законодавстві про аренду землі.

Також, сам факт небажання сторони реєструвати вже укладений договір аренди землі в односторонньому порядку, як підстави для відмови у реєстрації або призупинення реєстрації, не передбачений ні договором аренди, ні Порядком реєстрації договорів, ні іншими нормативними актами про аренду землі.

Зважуючи на викладене суд вважає, що підстав для задоволення позову не існує.

Таким чином, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження  порядків ведення Поземельної Книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», ст.ст. 18 та 20 Закону України «Про аренду землі», ст.ст 116, 125, 126,212 Земельного Кодексу України, ст.ст. 319 та 792 ЦК України, ст.ст. 10,60 та 212 ЦПК України,  суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю " Агрофірма «Агротіс" про повернення земельної ділянки з чужого володіння - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу у Апеляційний суд Донецької області через Олександрійський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення надруковане в єдиному екземплярі в нарадчій кімнаті суддею Куліковим В.В.

Суддя                                             В.В. Куліков