ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

27 травня 2025 року Справа №  280/11973/24   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді           Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії   

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.10.2024 про відмову зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1982 по 26.06.1989 у Мелітопольському державному педагогічному інституті;

зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача з 31 жовтня 2024 року періоди навчання у Мелітопольському державному педагогічному інституті з 01.09.1982 по 26.06.1989 включно.

Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 21 березня 2025 року залучено Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області у якості співвідповідачів по справі № 280/11973/24. Розгляд справи розпочато спочатку. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області строк для подання відзиву на позов п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху.

Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року продовжено розгляд справи №280/11973/24 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без участі, повідомлення та виклику сторін.

Прийнято уточнений адміністративний позов по справі №280/11973/24 та вирішено здійснювати подальший розгляд позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.11.2024 про відмову зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1982 по 30.06.1989 у Мелітопольському державному педагогічному інституті; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 з 31 жовтня 2024 періоди навчання у Мелітопольському державному педагогічному інституті з 01.09.1982 по 30.06.1989 включно з 31.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 31.10.2024 йому призначено пенсію за віком. При призначенні пенсії за результатами розгляду документів, страховий стаж на дату звернення позивача 22.08.2024 складає 27 років 6 місяців 3 дні. При обчисленні страхового стажу період трудової діяльності з 15.08.1989 враховано тільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки відсутнє повне перейменування установи. Період навчання з 01.09.1982 по 26.06.1989 необхідно підтвердити довідкою про періоди та форми навчання. 15.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про попередній розрахунок пенсії. За результатами розгляду страховий стаж на дату звернення складає 36 років 10 місяців 14 днів. При обчисленні страхового стажу не враховано період навчання у зв`язку з тим, що у довідці №1/49-72 від 10.09.2024 вказана неповна інформація про період навчання. Позивач вважає таку відмову протиправною у зв`язку з тим, що уся необхідна інформація (дата зарахування на 1 курс на денне відділення інституту, дата відрахування, номери та дати наказів про зарахування та відрахування, підписи уповноважених осіб та печатки) наявні, та зазначені у дипломі НОМЕР_1 . Диплом про навчання є встановленого зразку, крім того період навчання позивача підтверджується наданою до позову архівною довідкою. Надати більш детальну інформацію до пенсійного фонду України на підтвердження періоду навчання позивача не має можливості, так як всі документи залишені на тимчасово окупованій території. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до трудового стажу періоду навчання, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 31.10.2024 позивач звернувся за призначенням пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 06.11.2024 №084750010597 позивачу призначено пенсію за віком з 31.10.2024 з урахуванням страхового стажу 37 років 01 місяць 14 днів, при цьому період навчання з 01.09.1982 по 30.06.1989 не включений до розрахунку при обчисленні розміру пенсійної виплати не можливо зарахувати, так як в дипломі не зазначено період навчання та навчання перетинається з військовою службою. Вказує, що позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням періоду навчання з 01.09.1982 по 26.06.1989 відповідно до Порядку №22-1. Позивач не оскаржував рішення про призначення пенсії №084750010597 від 06.11.2024 за його заявою від 31.10.2024, винесене ГУ ПФУ у Львівській області. Саме цим рішенням позивачу зараховано період стажу, зазначені у формі РС-Право та призначено дострокову пенсію на їх підставі. Отже, ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення про призначення пенсії, а не про відмову у призначенні пенсії. Також зазначено, електронна пенсійна справа позивача знаходиться в ГУ ПФУ в Запорізькій області. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що надана позивачем заява про призначення пенсії від 31.10.2024 розглянута в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області у рішенні №084750010597 від 06.11.2024. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно призначення пенсії позивачу. З огляду на приписи Порядку від 25.11.2005 № 22-1 процедура призначення пенсії/зарахування страхового стажу в даному випадку покладена на Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області має завершити процедуру призначення позивачу пенсії/зарахування страхового стажу. Щодо зарахування оспорюваного періоду навчання до страхового стажу зазначено, що позивач отримує дострокову пенсію за віком відповідно до п.6 ст. 115 Закону №1058, за заявою про призначення пенсії від 31.10.2024. Вік позивача: 59 років 3 місяці 7 днів. Страховий стаж: 37 років 1 місяць 14 днів. Згідно з Формою РС-Право, під час призначення пенсії до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 26.06.1989 у Мелітопольському державному педагогічному інституті згідно диплома НОМЕР_2 , так як період навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби з 30.11.1984 по 02.12.1986. Згідно з наданою позивачем архівною довідкою від 10.09.2024 №01/49-72, він «дійсно в 1982 році вступив до Мелітопольського державного педагогічного інституту і в 1989 році закінчив повний курс на денній формі навчання за спеціальністю «Географія і біологія», здобувши диплом спеціаліста НОМЕР_2 , від 30 червня 1989, і кваліфікацію та звання вчителя географії і біології середньої школи». Однак при цьому, відповідно до військового квитка НОМЕР_3 , ОСОБА_1 призваний до військової частини 30.11.1984 та звільнений (демобілізований) 02.12.1986 року. Отже, позивач фізично не міг навчатись на денній формі навчання у період проходження військової служби, оскільки денна форма навчання побудована на принципі особистого відвідування здобувачем освіти лекцій та практичних занять в навчальному закладі. Окрім того, в архівній довідці зазначена неповна дата початку та закінчення навчання позивачем. Для зарахування до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання із зазначенням інформації про присвоєння кваліфікації, видану на підставі первинних документів. Таким чином, підстави для зарахування періоду навчання відсутні до надання позивачем додаткових підтверджуючих документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку  письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів справи судом установлено, що 31.10.2024 ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії за віком.

Заява про призначення пенсії від 31.10.2024 розглянута в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 06.11.2024 №084750010597 позивачу призначено пенсію за віком з 31.10.2024 відповідно до п.6 ст. 115 Закону №1058, з урахуванням страхового стажу 37 років 01 місяць 14 днів.

Згідно з Формою РС-Право, під час призначення пенсії до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 30.06.1989 у Мелітопольському державному педагогічному інституті згідно диплома НОМЕР_2 , оскільки в дипломі не зазначено період навчання та навчання перетинається з військовою службою.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 30.06.1989, ОСОБА_1 в 1982 році вступив до Мелітопольського державного педагогічного інституту та 1989 році закінчив повний курс названого інститута за спеціальністю Географія і біологія. Рішенням державної екзамінаційної комісії від 26.06.1989 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію та звання вчителя географії і біології середньої школи.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 , позивач призваний на військову службу та направлений до військової частини 30.11.1984 та звільнений (демобілізований) 02.12.1986.

Згідно з архівною довідкою від 10.09.2024 №01/49-72, виданою Мелітопольським державним педагогічним університетом імені Богдана Хмельницького, ОСОБА_1 дійсно в 1982 році вступив до Мелітопольського державного педагогічного інституту і в 1989 році закінчив повний курс на денній формі навчання за спеціальністю «Географія і біологія», здобувши диплом спеціаліста (ТВ №923892 від 30.06.1989) і кваліфікацію та звання вчителя географії і біології середньої школи. На підставі постанови Кабінету Міністрів України №714 від 23 квітня 2000 року, наказом Міністерства освіти і науки України №446 від 12.06.2000 з 12.12.2000 Мелітопольський державний педагогічний інститут перейменовано в Мелітопольський державний педагогічний університет. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1239 від 17 вересня 2008 року Мелітопольському державному педагогічному університету присвоєно ім`я ОСОБА_2 . Всі особові архівні справи випускників зберігаються в тимчасово захопленому окупантами 27 травня 2022 року приміщенні Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. На випередження цієї ситуації МДІТУ імені Богдана Хмельницького було тимчасово переміщено на базу Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» (наказ МОН України №431 від 12.05.2022), проте архівні документи не вдалося вивезти через лінію розмежування та активних бойових дій, вони залишилися в стінах університету з тимчасовою неможливістю доступу до них. У Єдиній державній електронній базі з питань освіти містяться відомості та данні щодо документів про освіту з 2013 року. Наразі будь-яку додаткову інформацію з приводу навчання ОСОБА_1 МДПУ імені Богдана Хмельницького не має можливості надати.

Позивач, не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.11.2024 про відмову зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 30.06.1989 у Мелітопольському державному педагогічному інституті, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі – Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі – Закон № 1058-ІV).

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац першим частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 2.17. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах установах організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком записи: а) про час служби у складі Збройних Силах СРСР із зазначенням дати призову (зарахування) та дати звільнення зі служби; б) про час навчання у професійно-технічних та інших училищах.

Пунктом 38 Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193 передбачено, що за особами, призваними на військову службу в період навчання у навчальних закладах, при звільненні до запасу зберігається право бути зарахованими для продовження навчання у тому навчальному закладі та на тому курсі, де вони навчалися до призову на військову службу з призначенням стипендії з дня відновлення у навчальному закладі до результатів чергової екзаменаційної сесії.

Судом установлено, що ОСОБА_1 в 1982 році вступив до Мелітопольського державного педагогічного інституту та 1989 році закінчив повний курс названого інститута за спеціальністю Географія і біологія. Рішенням державної екзамінаційної комісії від 26.06.1989 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію та звання вчителя географії і біології середньої школи.

Військовим квитком від 30.11.1984 НОМЕР_3 підтверджується період строкової служби позивача з 30.11.1984 по 02.12.1986, який враховано відповідачем при призначенні пенсії, про що свідчить розрахунок стажу.

Оскільки період строкової служби позивача припадає на період його навчання, очевидно, що саме проходження військової служби призвело до збільшення строку навчання.

У зв`язку із наведеним бездіяльність відповідача щодо неврахування періоду навчання є протиправною.

До того ж, дипломом позивача серії НОМЕР_2 від 30.06.1989 також підтверджується його період навчання в Мелітопольському державному педагогічному інституті.

Довідкою Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького від 10.09.2024 №01/49-72 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно в 1982 році вступив до Мелітопольського державного педагогічного інституту і в 1989 році закінчив повний курс на денній формі навчання за спеціальністю «Географія і біологія», здобувши диплом спеціаліста ( НОМЕР_2 від 30.06.1989) і кваліфікацію та звання вчителя географії і біології середньої школи. На підставі постанови Кабінету Міністрів України №714 від 23 квітня 2000 року, наказом Міністерства освіти і науки України №446 від 12.06.2000 з 12.12.2000 Мелітопольський державний педагогічний інститут перейменовано в Мелітопольський державний педагогічний університет. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1239 від 17 вересня 2008 року Мелітопольському державному педагогічному університету присвоєно ім`я ОСОБА_2 . Всі особові архівні справи випускників зберігаються в тимчасово захопленому окупантами 27 травня 2022 року приміщенні Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. На випередження цієї ситуації МДІТУ імені Богдана Хмельницького було тимчасово переміщено на базу Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» (наказ МОН України №431 від 12.05.2022), проте архівні документи не вдалося вивезти через лінію розмежування та активних бойових дій, вони залишилися в стінах університету з тимчасовою неможливістю доступу до них. У Єдиній державній електронній базі з питань освіти містяться відомості та данні щодо документів про освіту з 2013 року. Наразі будь-яку додаткову інформацію з приводу навчання ОСОБА_1 МДПУ імені Богдана Хмельницького не має можливості надати.

Суд зазначає, що позивач не може відповідати за правильність записів у дипломі,  довідці навчальним закладом та не повинен контролювати їх заповнення, наведені обставини не можуть нівелювати право позивача на отримання пенсії. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних.

Суд звертає увагу на те, що позивач позбавлений можливості надати інші документи для підтвердження періоду його навчання з незалежних від нього причин, відповідачем цей факт не враховано.

З огляду на наведене, бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання є формальною, та здійснена без урахування усіх індивідуальних обставин, адже з наданих позивачем документів цілком зрозуміло, що після зарахування позивача на навчання до Мелітопольського державного педагогічного інституту його було призвано на військову службу та після звільнення з військової служби він продовжив навчання.

Також, суд зазначає, що згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 №161, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.11.1993 за №173, навчальний рік починається з 1 вересня і складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Отже, період навчання у вищому навчальному закладі зараховується до страхового стажу з 1 вересня по дату прийняття екзаменаційною комісією рішення про присвоєння кваліфікації.

Крім того, оскільки страховий стаж, за загальним правилом, враховується в одинарному розмірі, то правомірним буде зарахування періоду навчання, що не перетинається з військовою службою, а саме: з 01.09.1982 по 29.11.1984 та з 03.12.1986 по 26.06.1989.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що період навчання позивача з 01.09.1982 по 29.11.1984 та з 03.12.1986 по 26.06.1989 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, проте обов`язок виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

При цьому, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно з ч.ч.1-2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, та оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області і не зараховано період навчання позивача саме ним, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1982 по 29.11.1984 та з 03.12.1986 по 26.06.1989, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 29.11.1984 та з 03.12.1986 по 26.06.1989, та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення пенсії, а саме з 31.10.2024.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактичне  місце проживання/ перебування: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1982 по 29.11.1984 та з 03.12.1986 по 26.06.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 29.11.1984 та з 03.12.1986 по 26.06.1989, та здійснити перерахунок пенсії з 31.10.2024.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                  Ж.М. Чернова