Справа № 2-3694/11

2/413/636/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

24.01.2012 року                                                                            м. Кривий Ріг           

          Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу у складі:

Головуючого судді –Водоп’янов С.М.

При секретарі –Ткачук Н.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

                                                        В С Т А Н ОВ И В:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»звернулося  в Жовтневий районний суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору. В позовній заяві зазначивши, що 29.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/6767/36556/82, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у сумі 160000,00 грн., строком до 28.02.2018 року під 16.5 % річних. Відповідно до п.7.1. кредитного договору ОСОБА_3 зобов’язана здійснювати платежі щомісячно рівними частинами протягом всього строку дії договору кредиту кредиту згідно графіку. Але ОСОБА_3 зобов’язання за кредитним договором не виконує, в строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та проценти за його користування не сплачує, чим були порушені вимоги п.7.1 кредитного договору та ст. 525,526 ЦК України. Згідно п.9.1. кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за договором банк має право  вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги. Відповідно до п.9.3. кредитного договору позичальник зобов’язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов’язань протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред’явлення. 28.01.2009 року за вих. №286 на адресу ОСОБА_3 була направлена вимога про усунення порушень умов кредитного договору, в якій позичальника було зобов’язано протягом 30 днів з дати надіслання банком цієї вимоги погасити наявну заборгованість по кредитному договору. Але ОСОБА_3 не виконала порушене зобов’язання, кредит, проценти та штрафні санкції не сплатила. Згідно розрахунків, що додаються, станом на 12.08.2011 року заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору перед «Райффайзен Банк Аваль»складає 386725,45 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту –157161,63 грн.,; заборгованість про процентам –76152,64 грн., пеня по кредиту та процентам  - 153411,18 грн. На підставі п.1.3 Статуту Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обов’язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

            Представник позивача, в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву у якій просив суд розглянути справу без його присутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.  

            Відповідач в судове засідання не зявився, про день і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

         Згідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

            Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.  

            В судовому засіданні встановлено, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, 29.02.2008 року укладено кредитний договір №014/6767/36556/82, за умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредитні кошти в розмірі 160000,00 грн. В свою чергу, відповідач зобов’язався повернути вказані кредитні кошти до 28.02.2018 року щомісячними платежами в порядку та на умовах, визначених договором, а також сплатити 16.5% річних за користування кредитними коштами та інші обов’язкові платежі. Судом встановлено, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов’язання за кредитним договором №014/6767/36556/82 від 29 лютого 2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач своєю письмовою вимогою просив відповідача погасити. Оскільки відповідач дану вимогу не виконав, станом на 12 серпня 2008 року утворилась заборгованість в розмірі 3867725,45 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту –157161,63 грн.,; заборгованість про процентам –76152,64 грн., пеня по кредиту та процентам  - 153411,18 грн. Викладені фактичні обставини підтверджуються копією письмової вимоги позивача від 28 січня 2009 року №286, розрахунком заборгованості за кредитним договором №014/6767/36556/82 від 29 лютого 2008 року. Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

         Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

         Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України).

           Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обов’язок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст.625 ч.2 ЦК України.

           При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

           Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

            Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ст.550 ЦК України).

            Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

            Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

             Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №014/6767/36556/82 від 29 лютого 2008 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем даного договору із дотриманням вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов’язань за даним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

               Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 1700 гривні та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

                На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 533, 536, 549, 550, ст. ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212 - 215, 223 -232 ЦПК України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Шарівка Олександрійського р-ну Кіровоградської області, заборгованість у сумі 386725,45 грн. (триста вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять п’ять гривень 45 коп.) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Шарівка Олександрійського р-ну Кіровоградської області, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

          Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

         Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

          Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до  апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:С. М. Водоп"янов