Справа №22-ц-6059/11Головуючий у І інстанціїСердинський В.С.
Категорія4Доповідач у 2 інстанції Савченко
23.11.2011
УХВАЛА
Іменем України
10 листопада 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Даценко Л.М.,
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,
при секретарі Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи : приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, Княжицька сільська рада Броварського району Київської області про визнання незаконними рішення сільської ради і державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 05.06.1985 р. його батько - відповідач у справі ОСОБА_2 подарував йому 2/3 частини жилового будинку по АДРЕСА_1 Вказував, що згідно перепису погосподарської книги погосподарський номер АДРЕСА_1 був змінений на АДРЕСА_1 і 27.08.2010 р. виконком Княжицької сільради видав йому свідоцтво про право власності на 2/3 частини вказаного будинку. Зазначав, що в жовтні 2010 р. він вирішив приватизувати присадибну земельну ділянку, проте рішенням сільради від 29.03.2011 р. йому було відмовлено у зв’язку з тим, що всю присадибну ділянку будинку площею 2500 кв.м. вже приватизував його батько на підставі рішення Княжицької сіфльради від 27.03.2008 р., яка і видала батьку державний акт від 28.12.2009 р. Також він дізнався, що дану ділянку батько подарував його сестрі відповідачці у справі ОСОБА_4 за договором дарування від 06.10.2010 р. Посилаючись на те, що приватизація батьком всієї присадибної ділянки будинку та послідуюче її дарування порушує його права на отримання у власність частини земельної ділянки, яка необхідна для користування і обслуговування його частини будинку, просив визнати недійсними рішення Княжицької сільської ради від 27.03.2008 р. про передачу ділянки у власність, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2500 кв.м., виданий 28.11.2009 р. відповідачу на підставі цього рішення, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 2500 кв.м., укладений 06.10.2010 р. між відповідачами.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2011 року позов задоволено.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
- 2 -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Визнаючи незаконними рішення Княжицької сільради від 27.03.2008 р. і державний акт на право власності на земельну ділянку від 28.11.2009 р., виданий на ім’я ОСОБА_2, суд обгрунтовував свої висновки тим, що передача у власність відповідачу, який є власником 1/3 частини будинку по АДРЕСА_1, всієї земельної ділянки будинку, порушує права позивача як співвласника цього будинку, якому належить 2/3 частини, на користування відповідною частиною присадибної ділянки, в тому числі тією, яка необхідна для обслуговування будинку.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно п.«а»ч.3 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки за рішенням органів місцевого самоврядування шляхом безоплатної приватизації земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні.
За положеннями ст. 88 ЗК України володіння і користування земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташований належний співласникам будинок, здійснюється за згодою співвласників.
Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їх часток у праві власності на будинок.
За змістом вказаних норм земельна ділянка, на якій розташований належний співласникам будинок, перебуває у користуванні усіх співвласників, а відтак приватизація такої земельної ділянки відбувається з урахуванням прав усіх співвласників будинку на користування відповідними частинами земельної ділянки.
Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору дарування від 05.06.1985 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивач є власником 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.11, 18-19). Відповідачу ОСОБА_2 належала 1/3 частина вказаного будинку, яку він 06.10.2010 року подарував відповідачу ОСОБА_4 за договором дарування (а.с.42).
Також судом встановлено, що будучи власником 1/3 частини будинку, відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення Княжицької сільської ради від 27.03.2008 р. приватизував всю присадибну земельну ділянку будинку площею 0,2500 га, отримавши 28.12.2009 р. на своє ім’я державний акт на право власності на дану земельну ділянку (а.с.24,52), яку 06.10.2010 р. подарував своїй дочці відповідачу ОСОБА_4 (а.с.50).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги позивача та визнав незаконними оспорювані рішення селищної ради і державний акт з огляду на порушення прав позивача як співвласника будинку на користування відповідною частиною присадибної ділянки і отримання її у власність, на що посилався позивач в позові.
- 3 -
За положеннями ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 ЦК України.
З викладених вище підстав, тобто у зв'язку з порушенням прав позивача на користування спірною земельною ділянкою та незаконністю рішення сільради і державного акту, суд обгрунтовано визнав недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2500 га, укладений 06.10.2010 р. між відповідачами, яку відповідач приватизував з порушенням вимог закону (актів цивільного законодавства).
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта ОСОБА_2 про те, що позивач через суд намагається заволодіти його майном, поскільки предметом спору є поновлення прав позивача щодо користування частиною присадибної земельної ділянки як співвласника будинку, а не заволодіння власністю апелянта.
Безпідставні і посилання апелянта на те, що позивач у справі - його син ОСОБА_3 після дарування йому 2/3 частин будинку жодного дня не проживав в будинку та не доглядав батька (апелянта), поскільки дані обставини не стосуються предмету спору по справі.
Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання в апеляційній скарзі на порушення судом принципу рівності сторін. З матеріалів справи не вбачається, що суд надавав певній стороні перевагу у поданні доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В апеляційній скарзі не наведені відповідні обставини, які б це підтверджували, а фактично суть скарги зводиться до незгоди апелянта із судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув права власності на 2/3 частини будинку, бо частина будинку не була йому передана батьком в натурі і він не проживав в ній, суперечать матеріалам справи, з яких вбачається, що позивач є співвласником будинку, що стверджується договором дарування і свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Вказані правовстановлюючі документи відповідачем ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку не оспорені і не визнані недійсними, а тому суд першої інстанції обгрунтовано прийняв їх до уваги. При цьому апелянт визнав в судовому засіданні, що подарував своєму сину (позивачу у справі) 2/3 частини будинку згідно договору дарування.
Також не грунтуються на матеріалах справи доводи апеляційної скарги про незаконність договору дарування і свідоцтва про право власності, що полягає у невідповідності номерів будинку, вказаних у договорі дарування від 05.06.1985 р. (№39) і свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 30.07.2010 р. (№41-41а). Такі доводи спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою Княжицької сільської ради від 22.03.2011 року про те, що згідно перепису погосподарської книги погосподарський номер АДРЕСА_1 змінився на АДРЕСА_1.
Крім того, із п.п. 1-2 договору дарування від 06.10.2010 р., за яким відповідач ОСОБА_2 подарував відповідачці ОСОБА_4 1/3 частину будинку, вбачається, що апелянт подарував своїй дочці частину будинку під АДРЕСА_1 який належить йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Княжицької сільської ради 25.06.2010 р. Тобто в даному випадку апелянт, отримавши свідоцтво про право власності на належну йому 1/3 частину будинку, погодився із зміною номеру будинку із 39 на 41-41а. Крім того, з договору вбачається, що дане свідоцтво апелянт отримав 25.06.2010 р., тобто за місяць до отримання такого ж свідоцтва позивачем 30.07.2010 р.
Необгруновані і посилання апелянта на незаконність дій сільського голови щодо видачі позивачу свідоцтва про право власності на 2/3 частини будинку, бо як вище вказувалося апелянт сам отримав в сільській раді таке ж свідоцтво на належну йому 1/3 частину будинку, на підставі якого вчинив дарування дочці.
- 4 -
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про задоволення позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий ___________________
Судді : ___________________ __________________