Справа №22-ц-4348/11Головуючий у І інстанціїЛевченко А.В.
Категорія18Доповідач у 2 інстанції Савченко
26.07.2011
УХВАЛА
Іменем України
11 липня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Даценко Л.М.
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.
при секретарі Мироненко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства фірма «Укргазбуд»на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2011 року у справі за позовом Акціонерного товариства фірма «Укргазбуд»до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству його працівником, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 01.06.1998 р. між керівництвом структурного підрозділу позивача –управлінням механізації будівництва № 17, що не є юридичною особою, та відповідачем, який перебував на посаді механіка УМБ-17, був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Згідно вказаного договору відповідач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей по дільниці № 3 УМБ-17. 01.08.2005 р. був складений інвентаризаційний опис про прийняття відповідачем на зберігання матеріальних цінностей в кількості 23 одиниці загальною вартістю 193228,47 грн. Вказував, що 26.11.2007 р. відповідач подав заяву про звільнення за власним бажанням, у зв’язку з чим проведено інвентаризацію основних засобів на дільниці № 3 і виявлено нестачу 13 одиниць техніки та іншого обладнання на суму 48826,63 грн. Посилався, що після подачі заяви відповідач на роботу не з’явився та не пояснив куди поділося майно. Посилаючись на ст.134 КЗпП України, просив стягнути на його користь з відповідача суму збитків у розмірі 48826,63 грн. та судові витрати.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач АТФ «Укргазбуд»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Про час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, позивач свого представника до суду не направив у зв’язку із відрядженням працівника, що на думку колегії не є поважною причиною, бо не позбавляє юридичну особу направити до суду іншого представника, забезпечивши його повноваження довіреністю.
- 2 -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд обгрунтовував свої висновки тим, що посада механіка, яку обіймав відповідач, не відноситься до переліку посад і робіт, з якими укладаються такі договори, а відтак договір про повну матеріальну відповідальність укладено без законних підстав і відповідач не має обов’язку відшкодувати з цих підстав шкоду в повному обсязі.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації встановлені Главою ІХ КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно з трудовим законодавством працівника не можна притягнути до повної матеріальної відповідальності у випадках, не передбачених ст.134 КЗпП України.
Згідно з п. 1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку, коли між працівником і підприємством відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до вимог ст. 1351 КЗпП України затверджений спеціальний перелік посад та робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. Цей перелік не підлягає розширюваному тлумаченню. Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в зазначеному переліку не вказані, юридичної сили не мають.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з відповідачем у 1998 р. було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, проте посада механіка, яку обіймав відповідач на той час, не відноситься до переліку посад і робіт, з якими законом передбачено укладення таких договорів.
За таких обставин, враховуючи, що даний дорговір юридичної сили не має і відповідач не зобов’язаний відшкодувати з цих підстав шкоду в повному обсязі, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має відшкодувати шкоду в повному обсязі на підставі п.5 ст.134 КЗпП України, колегія суддів вважає необгрунтованими з таких міркувань.
- 3 -
Згідно з п.5 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку, коли шкоду завдано нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріалів, інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування.
Проте позивачем з таких підстав вимоги не заявлялися, в поданому до суду позові відсутні посилання на відшкодування шкоди, завданої у зв’язку із недостачею, та відсутнє обгрунтування.
Відповідно позивачем не надавалися з цього приводу докази, передбачені ст.57 ЦПК України.
Також колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, бо за положеннями п.5 ст.134 КзпПУ інструменти, вимірювальні прилади, спеціальний одяг та інші предмети, повинні бути видані підприємством працівникові в користування, а позивач мотивує вимоги укладенням договору про повну матеріальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства фірма «Укргазбуд»відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________