Справа №22-ц-4650/11Головуючий у І інстанціїМельник О.О.
Категорія36Доповідач у 2 інстанції Савченко
15.11.2011
УХВАЛА
Іменем України
01 серпня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Поліщука М.А.,
суддів Малорода О.І., Савченка С.І.
при секретарі Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2008 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер її та відповідача батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на жилий будинок по АДРЕСА_1 Вказувала, що вона своєчасно прийняла спадщину, проте отримала з держнотконори відповідь про неможливість оформлення належної їй частки спадщини через наявність заповіту, який залишив батько 13.07.2004 р. на користь відповідача. Посилалася, що відповідач спочатку надав до нотаріальної контори дублікат заповіту, а пізніше 02.10.2007 р. надав оригінал, який відрізнявся від дубліката, пояснивши, що перший екземпляр заповіту він втратив, а другий екземпляр є заповітом, що зберігався у справах нотаріальної контори. Зазначала, що підпис у заповіті належить не її батьку, що є порушенням ч.2 ст.1247 ЦК України та свідчить про відсутність волевиявлення, у зв’язку з чим просила визнати оспорюваний заповіт батька недійсним.
В ході розгляду справи позивачка доповнила свої вимоги, просила визнати недійсним заповіт також з підстав недотримання вимог Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів. Просила визнати відповідача таким, що не має права на спадкування, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок, на присадибну ділянку та на земельну частку (пай), видані на ім’я відповідача 19.12.2007 р.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позов задоволити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
- 2 -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що оспорюваний позивачкою заповіт був складений та підписаний власноруч батьком сторін у відповідності з його особистим волевиявленням в приміщенні Глибоцької сільської ради та посвідчений згідно вимог закону. Позивачка у свою чергу не надала доказів, що батько заповіту не підписував і його зміст не відповідає волевиявленню заповідача.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
За положеннями частин 1 і 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Згідно ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.07.2004 р. в приміщенні Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області батько сторін ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповідав своєму рідному сину - відповідачу у справі ОСОБА_3 Вказаний заповіт був підписаний власноруч ОСОБА_5, який також власноруч зробив в заповіті запис про те, що він прочитаний ним вголос, посвідчений секретарем Глибоцької сільської ради та зареєстрований в журнала реєстрації нотаріальних дій Глибоцької сільської ради під № 100.
Також судом встановлено, що при посвідченні заповіту секретарем сільської ради були дотримані вимоги закону щодо порядку посвідчення заповіту, а волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання заповіту недійсним.
Посилання апелянта на несвоєчасне внесення Глибоцькою сільською радою відомостей про оспорюваний нею заповіт до Спадкового реєстру, як на підставу визнання заповіту недійсним не грунтуються на законі.
Законодавство не передбачає таку підставу визнання заповіту недійсним як невнесення до Спадкового реєстру відомостей про заповіт особою, яка його посвідчила. За змістом Глави 16 ЦК України, що врегульовує підстави визнання правочину недійсним, а також за змістом ст.1257 ЦК України, підставою визнання заповіту недійсним є порушення закону, які мали місце під час складання та посвідчення заповіту.
Доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку судом доказів, що виразилося у невзятті до уваги судом показів свідків з боку позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7,
- 3 -
які стверджують, що заповідач ОСОБА_5 на час складання заповіту перебував у м.Києві, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що спростовуються матеріалами справи.
З рішення суду вбачається, що суд дав оцінку всім доказам у їх сукупності, в тому числі вказав у рішенні з яких причин він вважає непереконливими покази свідків позивачки, пославшись, що такі покази спростовуються показами свідка ОСОБА_8, яка розповіла суду, що працювала в сільраді, була знайома з ОСОБА_5, який влітку зайшов до неї в кабінет і повідомив про складання заповіту на користь свого сина ОСОБА_3, а також двома висновками почеркознавчих експертиз, один з яких дав чітку відповідь про належність підписів у заповіті та реєстрі нотаріальних дій заповідпачу ОСОБА_5, а інший зазначив про належність рукописного тексту у заповіті ОСОБА_5
Твердження апелянта про те, що висновок повторної почеркознавчої експертизи від 10.03.2011 р. підтверджує її доводи про те, що батько не складав і не підписував заповіту, суперечать змісту цього висновку.
Експерт в резолютивній частині висновку повторної почеркознавчої експертизи вказав, що рукописні записи «заповіт прочитано мною в голос»від імені заповідача ОСОБА_5 у двох оригіналах заповіту від 13.07.2004 р., посвідчених секретарем виконкому Глибоцької сільради, виконано самим ОСОБА_5 Проте вирішити питання чи виконані підписи у заповіті самим заповідачем чи іншою особою не виявилося можливим (а.с.148 оборот).
Таким чином з висновку не слідує, що підпис виконано не заповідачем, а іншою особою, як це стверджує апелянт.
Посилання апелянта на порушення під час призначення судової експертизи, що виразилося у призначенні експертизи не тій експертній установі, яку вказала позивачка, а КНДІСЕ, а також неможливість ознайомитися із наданими експерту документами, не спростовують висновок суду по суті позовних вимог. Почеркознавча експертиза призначена у відповідності з вимогами процесуального закону за ухвалою суду, експерту надані необхідні для проведення дослідження документи і він попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку та дачу завідомо неправдивого висновку.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України жоден доказ, в тому числі висновок експерта, не має для суду наперед встановленого значення.
З рішення вбачається, що суд оцінював висноки обох експертиз у сукупності із іншими обставинами по справі і не надавав переваги жодному з них.
Доводи апелянта про обмеження її процесуальних прав в прроцесі необгрунтовані і не підтверджуються матеріалами справи, з яких не вбачається, що суд обмежував її у поданні доказів та засвідченні їх переконливості перед судом.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про задоволення позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2011 року залишити без змін.
- 4 -
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________