Справа №22-ц-4580/11Головуючий у І інстанціїЗінченко О.М.
Категорія55Доповідач у 2 інстанції Савченко
15.11.2011
УХВАЛА
Іменем України
25 липня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,
при секретарі Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції Київської області, треті особи орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»про виключення майна з опису, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2011 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, який мотивували тим, що 25.02.2011 р. державним виконавцем Обухівського ВДВС було проведено опис і арешт належного їм майна –квартири АДРЕСА_1, про що складено акт опису і арешту. Такі дії були вчинені держвиконавцем на виконання виданого Обухівським районним судом виконавчого листа № 2-123/10 від 30.09.2010 р. про стягнення з них солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 648988,68 грн. Вказували, що в квартирі проживають їх неповнолітні діти ОСОБА_4 1993 р.н. і ОСОБА_5 1999 р.н., а тому дії відповідача по опису і арешту квартири є незаконними, порушують цілу низку нормативно-правових актів, зокрема положення Законів України «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Цивільного і Сімейного кодексів. Посилаючись на те, що не допускається стягнення на майно, що є у власності і використовується як єдине житло, а також не допускається стягнення на житло, на яке мають право діти, просили виключити з акту опису 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 належну ОСОБА_2 та 1/2 частину цієї ж квартири, належну ОСОБА_3
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25.05.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
- 2 -
Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для виключення майна з акту опису й арешту майна.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у зв’язку із виконанням виданих Обухівським районним судом виконавчих листів : № 2-123/10 від 01.04.2010 р. та № 2-123/10 від 30.09.2010 р. про солідарне стягнення із позивачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»боргу в розмірі 648988,68 грн., державний виконавець Обухівського ВДВС 25.02.2011 р. провів опис і арешт належного боржникам майна - квартири АДРЕСА_1 про що склав два акти арешту і опису (а.с.9-16).
Також судом встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка належить їм у рівних частках, що стверджується свідоцтвом про право власності та витягом з реєстру прав власності (а.с.36-37).
Дана квартира передана позивачами в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 21.04.2008 р., за яким позивач ОСОБА_2 отримав в банку кредит в сумі 53040 доларів США (а.с.42,51).
Вкзані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відповідно до положень ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції чинній на час проведення державним виконавцем опису і арешту спірної квартири 25.02.2011 р.) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
За таких обставин, враховуючи належність описаної квартири позивачам як боржникам, а також відсутність у інших осіб, в тому числі їх дітей, права власності на квартиру чи її частину, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Посилання апелянтів на те, що звернення стягнення на належну їм квартиру свідчить про протиправне позбавлення їх власності не грунтуються на законі.
За положеннями ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Одним із законодавчих актів, який передбачає примусове позбавлення особи права власності на майно, є Закон України «Про виконавче провадження», яким встановлено порядок та спосіб примусового звернення стягнення на майно боржника (позивачі в даному випадку є боржниками у виконавчому провадженні) шляхом його опису і реалізації з прилюдних торгів, що відповідає як діючому законодавству, так і Конституції України.
З викладених вище підстав не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира використовується родиною позивачів як їх єдине помешкання, а відтак звернення стягнення на квартиру буде порушенням їх житлових прав. Можливість звернення стягнення на житловий будинок, квартиру на виконання судового рішення передбачена ст.62 Закону України «Про виконавче провадження». Обмежень з приводу звернення стягнення на житло, яке є єдиним помешканням, закон не містить, як і не містить таких обмежень Перелік видів майна, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами, що є додатком до закону.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянтів на те, що звернення стягнення на спірну квартиру, яка передана ними в іпотеку, порушує права їх дітей, передбачені ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»,
- 3 -
поскільки не регулює спірних відносин, бо за своїм змістом дана норма закону врегульовує питання захисту прав дітей при вчиненні правочинів щодо житлових приміщень.
В даному випадку позивачі оспорюють не правочин, а законність опису і арешту майна, проведеного державним виконавцем для примусового виконання судового рішення в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», що не тотожно правочину.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25.05.2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________