Справа № 2-5156/11

провадження № 22-ц/0390/2010/11 Головуючий у 1 інстанції:Грушицький А.І.

Категорія: 5 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29.12.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Данилюк В А,

суддів -  Свистун О.В., Овсієнка А.А.

при секретарі Дуткіній Ж.П.

з участю

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за ремонтні роботи та придбання меблів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року,

                                             В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в період з травня по вересень 2008 року на прохання ОСОБА_4 зробив ремонт у квартирі відповідача за адресою АДРЕСА_3 та придбав меблі. Будівельні матеріали та меблі були придбані ним за власні кошти, він проводив ремонтні роботи. Оскільки ОСОБА_4 в добровільному порядку відмовляється повернути йому витрачені кошти, то просив суд стягнути з відповідача 89868,8 грн. за виконані роботи, будівельні матеріали та меблі, а також судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 49461 грн. вартості ремонту, 6775 грн. вартості меблів, 306 грн. за проведення судової експертизи, 21000 грн. витрат на правову допомогу, 562 грн. 36 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність рішення через неповне з’ясування усіх обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права., просить рішення суду скасувати.

У даному судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали, позивач ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що на підставі договору дарування від 30 травня 2006 року відповідачу ОСОБА_4 належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Дочка позивача ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 з 13 вересня 2008 року по 28 листопада 2008 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення коштів на проведення ремонту та придбання меблів, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами була досягнута домовленість про проведення ремонту та вмеблювання квартири АДРЕСА_2, 20, яка належить відповідачу. При цьому суд покликався на ст. 837 ЦК України, яка регулює правовідносини, які виникають за договором підряду.

Однак з таким висновком суду повністю погодитися неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір(оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З показів свідків убачається, що дійсно позивач ОСОБА_2 проводив ремонт у квартирі, належній відповідачу. Разом з тим, як пояснили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, вони допомагали безоплатно проводити ремонтні роботи ОСОБА_2, про будь-які домовленості ОСОБА_2 з відповідачем щодо проведення ремонту їм невідомо. Свідок ОСОБА_10 пояснив, що ремонт у квартирі проводили як позивач так і відповідач, а свідок ОСОБА_15. показала, що ремонт у квартирі відповідача проводився з ініціативи колишньої дружини відповідача, що гроші на ремонт частково давала вона та мати ОСОБА_4, про домовленості щодо проведення ремонту, які були між сторонами, їй нічого не відомо. Свідок ОСОБА_1 ствердила, що зі слів чоловіка позивача ОСОБА_2 їй відомо, що останній проводив ремонт у квартирі колишнього зятя, який обіцяв повернути гроші за ремонт.

Таким чином, будь-яких доказів на підтвердження того, що сторони домовилися про укладення договору підряду, зокрема, проведення позивачем ремонтних робіт у квартирі, належній відповідачу, за визначену плату, позивачем надано не було, оскільки відсутні дані про те, на яких умовах проводилися ремонтні роботи, чи обговорювалася вартість даних робіт, ким оплачувалися будівельні матеріали.

Разом з тим відповідачем не заперечується факт придбання деяких матеріалів за рахунок позивача, а також придбання ним меблів, які знаходяться у його квартирі.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що у цій частині вимоги позивача підлягають до задоволення. Зокрема, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відшкодування позивачу вартості меблів на суму 6775 грн., придбання яких позивачем підтверджується письмовими доказами.

Крім того, суд вважає доведеним факт придбання деяких матеріалів та оплату виконаних робіт за рахунок ОСОБА_2, оскільки квитанції та товарні чеки виписані на його ім»я.

Так, з квитанції на ім.»я ОСОБА_2 (а.с. 4), замовлення №164 від 05.06.2008 року (а.с.25), специфікації до даного замовлення (а.с. 26) убачається, що ОСОБА_2 придбавав матеріали та розраховувався за віконно-дверні системи, які були встановлені за адресою АДРЕСА_4 , у зв»язку з чим ним було сплачено приватному підприємцю 6196 грн.

Крім того, ОСОБА_2 було сплачено за монтаж вхідних дверей та їх вартість 1100 грн., що підтверджується товарним чеком, виписаним на його ім.»я (а.с.18), а також придбано ДСП, скло, профіль на суму 2255 грн. 35 коп.

Використання даних матеріалів та проведення робіт, які були оплачені, підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №О-266 від 02.10.2009 року (а.с. 56), а тому ці витрати підлягають відшкодування на загальну суму 9596 грн. 35 коп.

У решті у задоволенні вимог позивача слід відмовити, так як його вимоги не підтверджуються належними доказами. Квитанції і чеки без зазначення прізвища замовника не можуть бути беззаперечними доказами, що саме ці матеріали були оплачені позивачем за власний рахунок та використані для проведення ремонтних робіт у квартирі відповідача за умови, що відповідачем заперечується даний факт.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином суд вважає доведеним, що позивачкою ОСОБА_12 було внесено 7288 грн., а ОСОБА_13 1000 грн. власних коштів на виконання договору про будівництво житла ОСОБА_14, а тому ці суми підлягають відшкодуванню.

Отже через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права рішення суду слід змінити, задовольнивши позовні вимоги частково та відповідно до задоволених вимог розподілити судові витрати.

Керуючись ст.ст.307,309,313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів

                                          В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року в частині відшкодування вартості ремонту та судових витрат у даній справі змінити.

Стягнути ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 9596 (дев»ять тисяч п»ятсот дев»яносто шість) грн. 35 коп. вартості матеріалів та 499 (чотириста дев»яносто дев»ять) грн. 73 коп. судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. ,

Головуючий:                                  

Судді: