РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-3173/11

16.01.2012             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді  Биховець М.О.,  при  секретарі   - Петиш  Г.А., з участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми за оренду нежилого приміщення,  

ВСТАНОВИВ:

          31.10.2011 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за оренду приміщення в розмірі 24.052,64 грн. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення, розташованого у смт.Миколаївка Сімферопольського району, стосовно якого 21.02.2011 року вона уклала договір оренди з відповідачем зі сплатою 800,00 грн. щомісячно. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору  і застосуванням передбаченої ним пені ОСОБА_4 повинна сплатити зазначену суму відповідно до складеного розрахунку. З них 2.500,00 грн. є позиченими грошима, які відповідач не повернула в передбачений строк.

          В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги.

          Представник відповідача ОСОБА_2 в суді не визнав позовні вимоги у повному обсязі з тих підстав, що при розрахунку пені необхідно брати до уваги положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і статті 343 Господарського Кодексу України в частині застосування облікової ставки НБУ. Окрім того, з 26.04.2011 року припинено дію дозвільних документів на об’єкт оренди, тому ОСОБА_4 не могла використовувати приміщення і підлягає звільненню від орендної плати на підставі статі 762 ЦК України. До того ж, в договір позики не зазначений строк повернення грошових коштів.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 21.02.2011 року між сторонами укладений договір оренди нежилого приміщення по АДРЕСА_1 для організації магазина,  строком на 6 місяців до 30.082011 року, зі сплатою 800,00 грн. щомісяця.

          Представником відповідача визнаний і не оспорюється факт наявності права власності у ОСОБА_3 на об’єкт нерухомості, яке зареєстровано в БТІ.

          Згідно з довідкою голови Миколаївської селищної ради від 11.01.2012 року, ФОП ОСОБА_4 здійснювала господарську діяльність з 27.04.2010 року по  26.04.2011 року, а потім було відсутнє продовження дозволу на здійснення торгівельної діяльності магазину.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

          Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

          Перевіряючи доводи сторін щодо обов’язку сплатити орендну плату суд виходить з того, що сторонами не оспорюється припинення діяльності ОСОБА_4 в магазині з 26.04.2011 року.

          Довідка голови Миколаївської сільської ради від 11.01.2012 року не свідчить про те, що відсутність продовження строку дії дозвільних документів на магазин сталося з вини орендодавця ОСОБА_3

          Представник відповідача ОСОБА_2 посилається на відповідь Миколаївського селищного голови  від 13.01.2012 року щодо причин відсутності дозвільних документів – затягування власником об'єкта нерухомості оформлення правовстановлюючих документів на землю, у зв'язку з чим рада не погоджує здійснення господарської діяльності.

          Суд не може погодитися з такими  доводами, тому що раніше Миколаївська селищна рада надавала дозвіл, магазин працював з 27.04.2010 року. По-друге, не зазначені: необхідність оформлення земельної ділянки для продовження дії дозвільних документів у разі наявності правовстановлюючих документів на приміщення; посилання на нормативні документи.

          Як убачається з розділу 5 договору оренди від 21.02.2011 року, підстав для його розірвання не було.

          Згідно з розділом 2 цього договору, до обов'язків орендодавця ОСОБА_3 не входить необхідність оформлення дозвільних документів на магазин, а фізичною особою-підприємцем є саме ОСОБА_4, яка здійснює господарську діяльність.

          Таким чином, суд не вбачає  підстав для звільнення ОСОБА_4 від орендної плати з причин неможливості використання майна через обставини, за які орендар не відповідає.

          Пунктом 4.2 договору від 11.01.2012 року передбачено, що у разі несвоєчасного орендної плати орендар зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 2% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

           Отже, розрахунок заборгованості здійснюється з 11.05.2011 року (пункт 3.2 договору щодо оплати до 10 числа календарного місяця готівкою) до 30.08.2011 року, а початком нарахування пені є 11.06.2011 року.

          Розрахунок суд проводить наступним чином.          

          11.05.-10.06.2011 року=800,00 грн.

11.06.-10.07.2011 року=1.600,00 грн. – борг; пеня – 800,00 грн./16,00грн.Х30днів=480,00 грн.

11.07.-10.08.2011 року=2.400,00 грн. – борг; пеня – 1.600,00/32,00грн.Х31 день=992,00грн.

11.08.30.08.2011 року=533,00 грн. – борг; пеня – 2.133,00 грн./42,66 грн.Х20 днів=853,20 грн.

Отже, сума боргу складає 3.733,00 грн., а пені – 2.325,20 грн.

Судом досліджено розписку від 07.07.2011 року, за якою ОСОБА_4 зобов’язалася до кінця вересня 2011 року повернути ОСОБА_3 2.500,00 грн.

Відповідно до вимог ст.1046 ГК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Зобов'язання відповідач належним чином не виконав.

Суд вбачає підстави для стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 6,25 грн. за наданим позивачем розрахунком, оскільки він не порушує права чи інтереси ОСОБА_4 і ґрунтується на законі.

Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 8.770,09 грн. (3.733,00 грн.+2.325,20 грн.+2.506,25 грн.+205,64 грн.(сплачені судові витрати).

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму в розмірі 8.770,09 грн.

В судовому засіданні 16.01.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

    Суддя