Справа № 2-5925/11 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М.

Провадження № 22-ц/0390/2080/11

Категорія:46      Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 грудня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Данилюк В А

суддів -  Свистун О.В., Овсієнка А.А.

          при секретарі Дуткіній Ж.П.

з участю: позивача ОСОБА_1,

                представника позивача ОСОБА_2

                відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.» про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов’язання вчинити дії за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 листопада 2011 року,-

                                            В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 2 листопада 2011 року позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 – кімнату житловою площею 18.5 кв. м, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – кімнату площею 12.6 кв.м. Кухню, туалет, ванну кімнату, коридор залишено у спільному користуванні осіб, які проживають та зареєстровані у квартирі.

В решті вимог відмовлено. Стягнуто з відповідачів судовий збір в рівних частинах з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, просить скасувати ухвалене у справі судове рішення та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В даному судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в ній, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, апеляційну скаргу заперечили.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

          Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що позивач ОСОБА_1, її неповнолітній син ОСОБА_4 та відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.5).

          Судом також встановлено, що спірна квартира складається із двох житлових кімнат площею 18.5 мІ. та 12.6 мІ (а.с.13).

          Шлюб між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано 29.01.2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 29.01.2007 року (а.с. 14).

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЖК Української РСР члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

          Рішенням суду надано в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 кімнату житловою площею 18.5 мІ, в користування відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кімнату житловою площею 12.6 мІ. Кухню, коридор, ванну кімнату, туалет залишено в спільному користуванні.

          Встановлюючи такий порядок користування квартирою, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки між сторонами виник спір щодо користування квартирою, вони знаходяться в неприязних стосунках між собою, в добровільному порядку не можуть досягти згоди щодо порядку користування нею, а тому правильно встановив вищеназваний порядок користування даною квартирою.

          Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 не проживають у спірній квартирі певний період часу, оскільки проживають в Італії в провінції Перуджа в м. Маджоне, Рісоджементо,17 з 2009 року, не заслуговують на увагу, тому, що всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України переконливих доказів на підтвердження цих обставин відповідач суду не надав, позов про визнання їх такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням не заявляв, і суд такий позов не вирішував.

          Із матеріалів справи убачається, що постійним місцем проживання позивача та її неповнолітньої дитини є спірна квартира. Крім того, між сторонами склався саме такий порядок користування житловою площею.

          Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, яким суд дав вірну юридичну оцінку.

          Враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що встановлений судовим рішенням порядок користування спірною квартирою не порушує будь-яких прав апелянта.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

                                               У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 2 листопада 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді