УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "30" січня 2012 р. справа № 18/5007/148/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2012р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Фомальгаут-Т" (м.Київ) < В особі(назва) >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миго-Будліс" (с.Хомутець Брусилівський район Житомирська область)
про стягнення 28491,07грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог).
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 31300,98грн., з яких 20536,24грн. основного боргу за поставлений товар, решта - штрафних санкцій та річних.
Представник позивача в судове засідання 30.01.2012р. надав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 28491,07грн., з яких: 20536,24грн. - основного боргу, 2433,12грн. - пені, 3139,51грн. - 20% річних, 2382,20грн. - інфляційних; а також просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1477,50грн.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.53-54).
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог подана заява, не суперечить чинному законодавству України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 28491,07грн.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином.
Ухвала господарського суду від 12.01.2012р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та у довідці з ЄДРПОУ, 12630, Житомирська обл., Брусилівський район, с.Хомутець, вул.Центральна, 16), повернута поштовим відділенням з відміткою: "адресат відсутній".
Згідно з п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 №01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув", ”адресат відсутній “і т.п. вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Окрім того, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача а не його обов'язком. Суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2010 року між Приватним підприємством "Фомальгаут-Т" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міго-Будліс" (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №16 (а.с.6-10), за умовами якого продавець зобов'язався передавати покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, які погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором (п.1.1. Договору).
Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що при поставці кожної партії товару будівельних матеріалів покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну парію товару в строк, що не перевищує 15 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії.
На виконання умов договору №16 від 01.07.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 61301,20рн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.11-23; 60-73).
Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, сплативши позивачу 40450,50грн. за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками, (а.с.39-42); також за відповідачем рахувалась попередня плата на виконання усних домовленостей між сторонами у сумі 314,46грн.
Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 20536,24рн. (61301,20рн. - 40450,50грн. - 314,46грн.).
18.05.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію №32 про сплату заборгованості (а.с.24-26), проте відповідач відповідних оплат не здійснив, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 20536,24грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.9.4 договору 2433,12грн. пені.
Відповідно до п.9.4 договору у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Cудом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором є 13.08.2010р. (п.8.1 договору), отже право на нарахування пені у позивача виникло з 14.08.2010р. по 11.02.2011р. Натомість позивач здійснив розрахунок за період з 14.08.2010р. по 18.05.2011р. (а.с.58-59).
За таких обставин суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасну оплату поставленого товару у відповідності до вимог чинного законодавства за період з 14.08.2010р. по 11.02.2011р. згідно наступного розрахунку:
20536,24грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х182 (кількість прострочених днів) =1587,20грн.
Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 1587,20грн.; вимоги в частині стягнення 845,92грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Також позивач просить господарський суд на підставі п.9.6 договору стягнути з відповідача 20% річних у розмірі 3139,51грн. та 2382,20грн. інфляційних.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.6 договору сторони погодили, що у випадку, якщо прострочка платежу буде продовжуватись більше тридцяти календарних днів, постачальник має прав, крім передбачених п.9.4 договору суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та пені додатково стягнути з покупця 20% від простроченої суми за весь період несплати з моменту відвантаження товару.
Суд, перевіривши розрахунок 20% річних (а.с.57) прийшов до висновку, що річні в розмірі 3139,51грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 2382,20грн. господарський суд враховує наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в н а с т у п н о м у м і с я ц і з а місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Тобто, до простроченого платежу за поставлений товар, який мав бути оплачений до 14.08.2010р., має застосовуватись індекс інфляції, визначений у жовтні 2010р. за вересень 2010р. і до моменту погашення боргу.
Натомість, позивач здійснив розрахунок інфляційних, застосувавши індекс інфляції за серпень 2010р. (а.с.55-56), що є неправомірним.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 1940,01грн.; вимоги в частині стягнення 442,19грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 27202,96грн., з яких: 20536,24грн. - заборгованість за поставлений товар, 1587,20грн. - пеня, 3139,51грн. - 20% річних та 1940,01грн. - інфляційних.
В позові в частині стягнення 845,92грн. пені та 442,19грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.
Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82–85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миго-Будліс" (12630, Житомирська область, Брусилівський район, с.Хомутець, вул.Центральна, 16, код 34308267)
на користь Приватного підприємства "Фомальгаут-Т" (03148, м.Київ, вул.Пшенична, 2, код 30777159)
- 20536,24грн. - основний борг;
- 1587,20грн. - пеня;
- 3139,51грн. - 20% річних;
- 1940,01грн. - інфляційні;
-1410,70грн. судового збору.
3. Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 845,92грн. пені та 442,19грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
< Текст >
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу (рек. з повід.)
< Текст >
30.01.2012