Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5633/11 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про визнання кредитного договору недійсним та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»(далі ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання кредитного договору недійсним та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому стало відомо, що 02.10.2006 року між нібито ним - ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк», яке в подальшому було перейменовано в ПАТ КБ «Приватбанк», був укладений кредитний договір № ZPVСRХ00960168, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 7 474,50 грн., з терміном повернення 02.10.2008 року.
Позивач вказував, що кредитний договір він не укладав та грошових коштів не отримував, оскільки з 18.04.2006 року по 18.10.2010 року відбував покарання в місцях позбавлення полі за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. В цей період він не звертався і не міг звернутися до банку за отриманням кредиту та отримати його.
18.03.2011 року він звернувся до директора Запорізького РУ ПАТ КБ «Приватбанк»з заявою про проведення службового розслідування з метою виявлення обставин, за яких було укладено кредитний договір і закриття заборгованості, яка виникла внаслідок незаконного оформлення кредиту на його ім’я. За результатом проведеної службової перевірки були виявлені шахрайські дії невідомої особи при оформленні кредитного договору від 02.10.2006 року від імені позивача на суму 7474.50 грн. Матеріали перевірки направлені до органів дізнання. Незважаючи на те, що банк за результатами власного службового розслідування мав відомості про неотримання ним кредиту, банк продовжував наполягати на поверненні ним сум за договором, звернув на виконання через органи ДВС судовий наказ про стягнення сум за кредитним договором. Позивач зазначає, що такі дії банку порушили його права, спричинили моральну шкоду.
Враховуючи, що неправомірними діями з боку відповідача, йому була завдана моральна шкода просив стягнути на її відшкодування 15 000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини просив визнати укладений кредитний договір на його ім’я від 02.10.2006 року недійсним, стягнути з відповідача на його користь 15 000грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати на правову допомогу у розмірі 1200 грн., та судові витрати на суму 154,00 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано кредитний договір № ZPVСRХ00960168 від 02.10.2006 року на суму 7474,50 грн. з терміном повернення 02.10.2008 року укладений між громадянином ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк», яке в подальшому було перетворене в ПАТ КБ «Приватбанк» - недійсним.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 2 000,00грн., судові витрати у сумі 1354,00 грн., які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 1200,00грн., держмита у розмірі 34,00грн. та витрат ІТЗ у розмірі 120,00грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат, ПАТ КБ «Приватбанк»подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального прав, висновки суду про наявність вини відповідача у заподіянні моральної шкоди не відповідають матеріалам справи. Просить змінити рішення суду, в частині стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судових витрат у розмірі 1354 грн., відмовивши у задоволенні позовних вимог в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»судовий збір в розмірі 17,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн. за подання апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк»підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки апелянт оскаржує рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та судових витрат, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише в цій частині про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судових витрат у сумі 1354 грн.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів вбачила, що рішення суду не містить висновків суду, якими суд обґрунтовував стягнення витрат на правову допомогу у сумі 1200 грн., суд лише зазначив норму, яка підлягає застосуванню при вирішенні даного питання.
Розглянувши довід апелянта про безпідставне стягнення на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, судова колегія дійшла висновку про те, що такий довід є обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсаційних виплат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»затверджено граничні розміри компенсаційних витрат, пов’язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Незважаючи на те, що в матеріалах справи наявна копія договору про надання правової допомоги від 23.06.2011 року, що укладений між ТОВ «Союз Гарант»та ОСОБА_3, протокол погодження гонорару та квитанції від 19.08.2011 та 14.09.2011 року про перерахування ОСОБА_3 ТОВ «Союз Гарант» коштів у сумі 1200грн., суд не з’ясував, чи є фахівцем у галузі права ТОВ «Союз Гарант», чи має воно право за законом на надання правової допомоги, та чи була надана така допомога саме ним, чи є підстави для стягнення з відповідача компенсації понесених позивачем витрат, а якщо так, то який граничний розмір такої компенсації. Розрахунок затрат у відповідності до вищевказаної постанови та вимог закону про граничний розмір оплати, в матеріалах справи відсутній.
За таких обставин, колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1200 гривень.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 2000грн.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції врахувавши вимоги ст.23 ЦК України, ст. 1167 ЦК України, та роз’яснення, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_3 2000грн. на відшкодування моральної шкоди. Такий висновок суду відповідає обставинам справи.
Судом встановлено, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_3, яка була надана ним 18 березня 2011 року, службою безпеки ПАТ КБ «Приватбанк»16 травні 2011 року встановлено, що вищевказаний кредитний договір на ім’я ОСОБА_3 оформлено невідомою особою за пред’явленим нею паспортом на ім’я ОСОБА_3, який був загублений останнім. ОСОБА_3 (а.с. 7, 18).
Однак, незважаючи на це, 30 травня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк»подав до Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького управління юстиції заяву про стягнення з ОСОБА_3 за судовим наказом від 12.03.2010 року заборгованості у сумі 12966,64 грн., на підставі якої 31 травня 2011 року постановою головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького управління юстиції відкрито виконавче провадження, та як пояснив ОСОБА_3, проведені виконавчої дії по стягненню з нього зазначеної суми заборгованості.
Дії банку по примусовому стягненню з позивача на свою користь сум за кредитним договором, який, за розслідуванням самого банку, ОСОБА_3 не укладався, підпадають під приписи ч.ч.2, 3 ст. 13 ЦК України. Цими нормами матеріального права визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не зловживати своїми правами. З боку відповідача мало місце порушення ч. 2 ст. 14 ЦК України, за якою особа не може бути примушена до дій, виконання яких не є обов’язковим для неї.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що такими діями ПАТ КБ «Приватбанк»позивачу ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, на відшкодування якої судом першої інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості правильно визначена сума у розмірі 2000 грн., що відповідає принципам та засадам розумності, виваженості та справедливості, обставинам справи при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_3, ступеню вини відповідача, характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних страждань позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачила підстав для скасування рішення суду в цій частині, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому висновок суду про стягнення з відповідача 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судове рішення підлягає скасуванню лише в частині стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 1200 грн. з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні в цій частині вимог ОСОБА_3
Судові витрати, що складають судовий збір у сумі 17 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 307,309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»в особі представника Шуліка Аліни Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2011 року у цій справі в частині стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 1200грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк»витрат на правову допомогу відмовити.
В частині стягнення судових витрат, що складають судовий сбір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, рішення суду змінити, стягнувши з ПАТ КБ «Приватбанк»на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 137грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: