Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5751/11 Головуючий у 1 інстанції: Ковальова Ю.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна»про зобов’язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна»(далі СВК «Агрофірма «Україна») про зобов’язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в період часу з 2000 року по 07.08.2008 року включно, він працював головою СВК «Агрофірма «Україна». 07.08.2008 року рішенням загальних зборів (протокол № 1) членів кооперативу він був переобраний з посади. Після звільнення він неодноразово звертався в усній формі до керівництва СВК «Агрофірма «Україна»з вимогою про видачу належно оформленої трудової книжки та проведення розрахунку по заробітній платі, однак трудова книжка йому не видана і розрахунок по заробітній платі не проведений.
Посилаючись на порушення відповідачем вимог чинного законодавства, просив суд зобов’язати СВК «Агрофірма «Україна»видати йому належним чином оформлену трудову книжку, стягнути з СВК «Агрофірма «Україна»на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.08.2008 року по день ухвалення судового рішення та заборгованість з виплати заробітної плати.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що трудова книжка ним не отримана та не доведено, що при звільненні, з ним не проведений повний розрахунок по заробітній платі.
Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно та всебічно з’ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, а тому в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх позовних вимог.
В порушення вимог даної статті, позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 57-60 ЦПК України, які б підтверджували, що при звільненні 08.08.2008 року ОСОБА_3 не була видана трудова книжка та на момент звільнення існувала заборгованість із заробітної плата, яка дотепер не виплачена.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_3, відповідачем СВК «Агрофірма «Україна»наданий акт про те, що 29.08.2008 року позивачем була отримана трудова книжка, однак від підпису в її отриманні він відмовився, про що й було складено акт у складі трьох членів СВК «Агрофірма «Україна»(а.с. 30). Відповідно довідки СВК «Агрофірма «Україна»від 12.08.2011 року заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_3 СВК «Агрофірма «Україна»не має (а.с.32), а відповідно видаткового касового ордеру № 873 від 26.12.2008 року та платіжної відомості, заробітна плата у сумі 4075,61 грн. перерахована ОСОБА_3 та ним отримана (а.с. 33,34).
При вирішенні спору судом першої інстанції зроблений правильний висновок щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки заробітна плата йому перерахована, та ним отримана, що не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи у суді та визнавалося сторонами. На підтвердження того, що трудова книжка була своєчасно видана позивачу та ним отримана, судом першої інстанції з урахуванням вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України від Державної податкової інспекції у Приазовському районі витребувані відомості відповідно до форми «1-ДР»щодо ОСОБА_3 відповідно яких, у третьому кварталі 2008 року ОСОБА_3 працював у АТ Страхова Компанія «Еталон»(а.с. 56), що свідчить про те, що після звільнення з СВК «Агрофірма «Україна»він працевлаштувався у АТ Страхова Компанія «Еталон». Зазначене позивачем не спростовано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог. Будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 57-60 ЦПК України, відповідно до вимог ч.2 ст. 303 ЦПК України, апелянтом не надано і до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд дав належну правову оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, а тому правильність судових висновків вони не спростовують. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: