Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5740/11 Головуючий у 1 інстанції: Михайлова А.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди спричиненої ушкодженням здоров’я, -
В С Т А Н О В И Л А :
За результатом розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди спричиненої ушкодженням здоров’я, рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 4362,66 грн. та моральну шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, в частині часткового задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення в частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом не було досліджено та надано належної оцінки, як на підставу підтвердження заявленої позивачем моральної шкоди, доказу –довідці (висновку) лікарсько-консультаційної комісії Приморської ЦРЛ від 08.09.2011 року щодо перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані та потреби в сторонньому догляді. З урахуванням зазначеного, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
До початку судового розгляду до апеляційного суду надана копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та довідка про причину смерті, з яких вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Смерть зареєстрована відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції Запорізької області 08 листопада 2011 року, актовий запис № 193.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, колегія суддів дійшла наступного.
Статтею 310 ЦПК України визначені підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.
Так, у ч.1 ст. 310 ЦПК України зазначено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Відповідно п.6 ст. 205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Спірні правовідносини полягають у вирішенні питання не тільки матеріальної шкоди, а й з питання наявності факту заподіяння особі моральної шкоди та визначення розміру на її відшкодування і нерозривно пов’язані з особою померлого позивача, а тому не допускають правонаступництва,
Частина 2 ст.310 ЦПК України зазначає, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалено 19 вересня 2011 року, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 порушено 25 жовтня 2011 року, а відповідно свідоцтва про смерть, позивач ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції та після порушення апеляційним судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 (а.с. 58).
Таким чином, відповідно ч.2 ст. 310 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не має права скасувати рішення суду першої інстанції та закрити апеляційне провадження, а повинен оцінити рішення суду першої інстанції з точки зору законності і обґрунтованості та в залежності від цього вирішити справу.
Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду лише в частині часткового задоволення його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», судова колегія переглядає рішення суду лише в цій частині про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 частково.
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції встановивши протиправну поведінку як позивача так і відповідача, дійшов висновку про часткове задоволення позову та про стягнення на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., оскільки позивачем не доведено, що він втратив можливість забезпечувати себе та свою родину матеріально, так як на момент скоєння ДТП був пенсіонером за віком та отримував пенсію.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є правильним. При визначенні суми на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, суд першої інстанції врахувавши вимоги ст.23 ЦК України, ст. 1167 ЦК України, та роз’яснення, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Такий висновок суду відповідає обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не врахована довідка (висновок) лікарсько-консультаційної комісії Приморської районної лікарні від 08.09.2011 року щодо його перебування у безпорадному стані та потребі в сторонньому догляді є неприйнятними, оскільки відповідно ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом першої інстанції при визначенні розміру на відшкодування моральної шкоди виходив саме з цих критеріїв. Апелянт, посилаючись на те, що він потребує сторонньої допомоги та у зв’язку з цим потребує додаткових витрат, прирівняв відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я до відшкодування моральної шкоди, що є недопустимим. Окремих вимог, відповідно до ст. 1195 ЦК України до відповідача не заявляв, а тому судом першої інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості правильно визначена сума у розмірі 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що відповідає принципам та засадам розумності, виваженості та справедливості, обставинам справи при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_3, ступеню вини відповідача, характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних страждань позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачила підстав для скасування рішення суду в цій частині, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому висновок суду про стягнення з відповідача 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 307,308,ч.2 ст.310, 313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: