Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5565/11 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23.06.2005 року у ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке на теперішній час перейменовано у ПАТ КБ «ПриватБанк»він оформив користування пластиковою кредитною карткою з сумою кредитного ліміту 1500 грн., відсотковою ставкою 3% в місяць із розрахунку 360 днів у році. Надалі Банк збільшив суму кредитного ліміту до 4000 грн. В середині квітня 2010 року від працівника банку йому стало відомо, що з його банківського рахунку кредитної картки було викрадено грошові кошти у сумі 4280,00 грн.
В липні 2010 року він помітив, що з його заробітної пластикової картки знялися кошти у сумі 1572,00 грн. та надалі з’ясувалося, що ПАТ КБ «ПриватБанк», не повідомивши його, самовільно знімає із його поточного рахунку по заробітній платі кошти у погашення заборгованості по кредиту, який він брав через пластикову картку.
За результатами службового розслідування обставин несанкціонованих транзакцій, що мали місце в березні-квітні 2010 року, банк вважає, що це він зняв гроші із свого карткового кредитного рахунку, тобто отримав кредит, тому йому продовжують дотепер нараховувати відсотки за користування кредитом, що на його думку є незаконним та порушує його права як споживача.
Вважає, що такими діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у 7104 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк»по допущенню несанкціонованих транзакцій з особового рахунку відкритого на ім’я ОСОБА_3, в період з 30.03.2010 року по 03.04.2010 року такими, що не відповідають вимогам положень Закону України «Про захист прав споживачів»щодо забезпечення безпеки його майна; визнати незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк»щодо витребування із ОСОБА_3 погашення отриманого кредиту і відсотків за користування кредитом за період із 03.04.2010 року до теперішнього часу та щодо самовільного перерахування із карткового рахунку ОСОБА_3, відкритого для нарахування і отримання заробітної плати, сум грошових коштів у погашення отриманого кредиту і відсотків за користування кредитними коштами за період з 03.04.2010 року і до теперішнього часу; припинити дію договору про користування пластиковою банківською карткою ПАТ КБ «ПриватБанк»відкриту 23.06.2005 року на ім’я ОСОБА_3; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_3 1572,00 грн., незаконно стягнутих у погашення отриманого кредиту і відсотків за користування кредитними коштами банку, 4280,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 7 104,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати у сумі 120.00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки власником банківської картки ОСОБА_3 порушені вимоги п.2.2.,2.3 Правил користування платіжною карткою щодо таємниці та персонального користування карткою та саме ним розголошені конфіденційні відомості картки, тому він повинен нести відповідальність за всі транзакції здійснені за його карткою, а оскільки ОСОБА_3 надав згоду на списання грошових коштів з картрахунків та з інших рахунків, відкритих на його ім’я, відмовив у задоволенні позову щодо самовільного перерахування із карткового рахунку ОСОБА_3, відкритого для нарахування і отримання заробітної плати. Враховуючи, що в діях ПАТ КБ «ПриватБанк»відсутній причинний зв’язок щодо спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 відмовив і у задоволенні позову і в цій частині його позовних вимог.
Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно та всебічно з’ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 розголосив ПІН банківської картки своїй дружині ОСОБА_5 та довірив їй користуватися кредитною карткою, чим порушив п.2.2.,2.3 Правил користування платіжною карткою, відповідно якого при отриманні банківської картки разом із карткою держатель картки отримує ПІН в спеціальному конверті. ПІН повинен запам’ятати, знищити ПІН-конверт разом із вкладишем і в подальшому зберігати ПІН в таємниці. ПІН відомий лише держателю картки, загублений ПІН поновленню не підлягає. Карткою має право користуватися тільки держатель картки. Використання картки і торговій точці і в пункті видачі грошових коштів повинно здійснюватися в присутності держателя картки (а.с. 95-96).
Однак, як пояснив позивач, він дозволив користуватися карткою своїй дружині, повідомив їй ПІН та вона самостійно проводила транзакції за його карткою.
Таким чином, вірним є висновок суду, що розголошення конфіденційних відомостей картки самим позивачем ОСОБА_3 є порушенням таємниці картки та порушенням Правил користування платіжною карткою, а відповідно п.8.3; 8.4. Умов і правил надання банківських послуг, у разі, якщо держатель картки дає згоду на проведення операцій з карткою чи нанесення на неї даних поза полем його зору, він несе повну відповідальність за її можливе шахрайське використання в подальшому використанні. Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією (а.с. 91-94).
З даними Правилами користування платіжною карткою та Умовами і правилами надання банківських послуг ОСОБА_3 ознайомлений при отриманні банківської картки, про що свідчить його підпис на заяві (а.с. 60).
Що стосується списання з картки ОСОБА_3 грошових коштів за допомогою послуги «телефонний банкінг», що має місце в даному випадку, то позивачем не заперечується той факт, що він та його дружина користувалися цією послугою, дзвонили до оператора банку та отримували інформацію, зокрема, щодо стану рахунку. Відповідно Умов використання кредитних карток (п.2.8.3.6.), ідентифікація клієнта для доступу до системи «телефонний банкінг»здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, які передбачені між банком і клієнтом. Такі відомості є конфіденційними та відомі лише клієнту (а.с. 97-105).
Вирішуючи спір в частині незаконного списання коштів із картки по заробітній платі ОСОБА_3, судом зроблений правильний висновок, що при укладенні договору про надання банківських послуг, ОСОБА_3 надав згоду на списання платежів з інших рахунків клієнта, що передбачено п.4.6. Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 93).
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів при перегляді рішення суду першої інстанції не знайшла підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: