ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "23" січня 2012 р.                                                                                    Справа № 5023/5604/11  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВеличко Н.Л. (доповідач по справі)

суддів:Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 565/11.5.2 від 15.08.2010

від відповідача: не з'явився

від третьої особине з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу      Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від31.10.2011 року

на рішеннягосподарського суду Харківської області

від29.08.2011 року

у справі№ 5023/5604/11

господарського судуХарківської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруОСОБА_2

простягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад суті рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Буракова А.М.) від 29.08.2011 р. у справі № 5023/5604/11 були частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта", стягнуто з ТОВ "Алта" на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 15.22-28/08-СК від 21.04.2008р. у розмірі 579457,10 доларів США (еквівалент в гривні –4623198,47грн.) –строкова заборгованість за кредитом; 99356,26 доларів США (еквівалент в гривні –792713,92грн.) –прострочена заборгованість за кредитом; 12576,90 доларів США (еквівалент в гривні –100344,79грн.) –строкова заборгованість по процентам за користування кредитом; 236889,92 доларів США (еквівалент в гривні –1890026,22грн.) –прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 3600,83 доларів США (еквівалент в гривні –28729,22грн.) –три відсотки річних за прострочення сплати кредиту; 8797,25 доларів США (еквівалент в гривні –70188,85грн.) –три відсотки річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом; 19083,21 доларів США (еквівалент в гривні – 152255,39грн.) пені, нарахованої за порушення строку погашення відсотків; 7812,26 доларів США (еквівалент в гривні –62330,11грн.) пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту;

та заборгованість за кредитним договором № 15.76-28/08-СК від 30.07.2008р. в розмірі 57434,97 доларів США (еквівалент в гривні –458244,90грн.) –строкова заборгованість за кредитом; 41441,19 доларів США (еквівалент в гривні –330638,53грн.) –прострочена заборгованість за кредитом; 1260,67 доларів США (еквівалент в гривні –10058,25грн.) –строкова заборгованість по процентам за користування кредитом; 41135,26 доларів США (еквівалент в гривні –328197,67грн.) –прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом; 1427,85 доларів США (еквівалент в гривні –11392,10грн.) –три відсотки річних за прострочення сплати кредиту; 1525,10 доларів США (еквівалент в гривні –12168,01грн.) –три відсотки річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом; 2613,09 доларів США (еквівалент в гривні –20848,53грн.) пені, нарахованої в зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту; 2737,57 доларів США (еквівалент в гривні –21841,70грн.) пені, нарахованої в зв'язку з несплатою процентів за користування кредитом.

Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені, нарахованої за порушення строку погашення відсотків 33086,10 доларів США (еквівалент 263977,44грн.), пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту 13571,42 доларів США (еквівалент 108279,57грн.) за кредитним договором № 15.22-28/08-СК від 21.04.2008р., та пені, нарахованої за порушення строку погашення відсотків 5851,00 доларів США (еквівалент 46682,20грн.), пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту 6318,75 доларів США (еквівалент 50414,14грн.) за кредитним договором № 15.76-28/08-СК від 30.07.2008р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року ТОВ "Алта" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011р. у справі №5023/5604/11 та залишити позов ПАТ "ВТБ Банк" без розгляду або зупинити провадження у справі до вирішення справи № 2-907/2010 Дзержинським районним судом м. Харкова.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. (головуючий суддя –Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Бородіна Л.І.) залишена без задоволення апеляційна скарга ТОВ "Алта", рішення  господарського суду Харківської області від 29.08.2011р. у справі №5023/5604/11 залишене без змін.

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішень судів попередніх інстанцій

Вважаючи, що першою та другою інстанцією при вирішенні справи №5023/5604/11 були порушені норми матеріального та процесуального права, ТОВ "Алта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. та рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011р. у справі №5023/5604/11 та припинити (зупинити) провадження у справі. Також просить припинити (зупинити) виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011р.

Касаційну скаргу мотивує тим, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа № 2-1533/11 (раніше –2-907/2010) між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що згідно з- п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду. Скаржник вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №5023/5604/11 до розгляду справи № 2-1533/11 Дзержинським районним судом м. Харкова. Зазначає, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2011р. у справі № 2-1533/11 був залишений без розгляду позов ПАТ "ВТБ Банк" в частині вимог до ТОВ "Алта". Ця ухвала оскаржена в апеляційному порядку та не набрала чинності. Крім того, судом першої інстанції в порушення ст. 555 Цивільного кодексу України не був залучений до участі у справі позичальник –ОСОБА_2, а також другий поручитель –ОСОБА_3 Вирішення господарським судом даної справи № 5023/5604/11, за твердженням скаржника, унеможливило спільний розгляд зустрічного позову ТОВ "Алта" до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання договорів поруки недійсними, який розглядається спільно з позовом ПАТ "ВТБ Банк" в Дзержинському районному суді м. Харкова у справі № 2-1533/11. Скаржник вважає, що звернення банку до господарського суду з позовом про стягнення позичкової заборгованості є передчасним, оскільки в основному складається зі строкової заборгованості, яка підлягає оплаті до 2013 та 2018 років. Також позивач не виконав вимоги закону і кредитних договорів про заходи досудового врегулювання  господарського спору та пред'явлення претензії. Таким чином, суд першої інстанції порушив ч. 1 ст. 12, ст. 20 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 554, 555, 589 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 32 ЦПК України, ст.ст. 4, 34, 43, 79, 81 ГПК України. Скаржник вважає, що даний спір по стягненню коштів підлягає розгляду в загальному суді –Дзержинському районному суді м. Харкова, оскільки згідно зі ст. 12 ГПК України за суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів не відносяться справи з участю фізичних осіб.

Щодо клопотання ТОВ "Алта" про зупинення виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011р. у справі №5023/5604/11 колегія суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

З урахуванням обставин справи та не обґрунтування скаржником підстав зупинення оскаржуваного судового рішення колегія суду касаційної інстанції відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання в зв'язку з недоцільністю вжиття таких заходів у справі № 5023/5604/11.

Також від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог –ОСОБА_2 надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи на два тижні в зв'язку з знаходженням представника на лікуванні.

Колегія суддів касаційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки зазначені обставини не перешкоджають третій особі з'явитися особисто або направити іншого представника для участі у судовому засіданні 23.01.2011 р.

3.Мотиви, за якими суд касаційної інстанції виходив при прийнятті постанови

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин  справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції  норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція  не  має  права встановлювати або вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції  не  приймаються  і  не  розглядаються   вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 (клієнтом) було укладено генеральну угоду № 28, згідно з п. 1.1. якої банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної і лінії (далі за текстом кредитні договори), укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2. генеральної угоди встановлено, що загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 1 000 000 доларів США за офіційним курсом на дату надання кредиту.

Сторонами на підставі генеральної угоди № 28 від 21.04.2008р. були укладені кредитні договори № 15.22-28/08-СК від 21.04.2008р. про надання кредиту у розмірі 700 000,00 доларів США зі строком користування до 20.04.2018р. та платою за користування кредитом 14,5% річних та №  15.76-28/08-СК від 30.07.2008р. про надання кредиту у розмірі 100 000,00 доларів США зі строком користування до 29.07.2013р. та платою за користування кредитом 17% річних.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що банком належно виконані зобов'язання з цими кредитними договорами щодо перерахування кредитних коштів в загальній сумі 800 000 доларів США.

Крім того, 21 квітня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 15.22-28/08-СК від 21.04.2008 року між банком та ТОВ "Алта" (поручителем) був укладений договір поруки №15.22-28/08-ДП01.

Також 30 липня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 15.76-28/08-СК від 30.07.2008 року між банком та ТОВ "Алта" був укладений договір поруки №15.76-28/08-ДП02.

Відповідно до вищевказаних договорів поруки у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитними договорами поручитель і позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Пунктом 5 зазначених договорів поруки встановлено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з грудня 2008 року ОСОБА_2 як позичальником в порушення умов кредитних договорів та генеральної угоди систематично не виконуються зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання, в зв'язку з чим банк звернувся до господарського суду з позовом до поручителя –ТОВ "Алта" про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 15.22-28/08-СК від 21.04.2008р. та № 15.76-28/08-СК від 30.07.2008р.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області та Харківським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права колегія суду касаційної інстанції дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих у справі судових актів відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлені наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов’язання за договорами щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати відсотків виконував не в повному обсязі, в зв’язку з чим станом на 17 травня 2011 року розмір заборгованості за кредитним договором №15.22-28/08-СК від 21.04.2008 року складав 928280,18 доларів США, що станом на 17.05.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 7406283,40 гривень, з яких: 579457,10 доларів США (еквівалент в гривні - 4623198,47 грн.) - строкова заборгованість за кредитом; 99356,26 доларів США (еквівалент в гривні - 792713,92 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом; 12576,90 доларів США (еквівалент в гривні - 100344,79 грн.) - строкова заборгованість по процентам за користування кредитом; 236889,92 доларів США (еквівалент в гривні - 1890026,22 грн.) - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом.

Станом на 18 травня 2011 року розмір заборгованості за кредитним договором №15.76-28/08-СК від 30.07.2008 року складав 57434,97 доларів США (еквівалент в гривні - 458244,90 грн.) - строкова заборгованість за кредитом; 41441,19 доларів США (еквівалент в гривні - 330638,53 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом; 1260,67 доларів США (еквівалент в гривні - 10058,25 грн.) - строкова заборгованість по процентам за користування кредитом; 41135,26 доларів США (еквівалент в гривні - 328197,67 грн.) - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Тобто у даному випадку законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо.

Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником за кредитним договором; між кредитором і поручителем (іпотекодавцем тощо) за відповідним договором .

Таким чином, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 15.22-28/08-СК від 21.04.2008 року та за кредитним договором № 15.76-28/08-СК від 30.07.2008 року з нарахуваннями відповідно ст.625  Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 кредитних договорів у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його використання та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3-х банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених зобов'язань.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 19083,21 доларів США (еквівалент в гривні –152255,39грн.) пені, нарахованої за порушення строку погашення відсотків та 7812,26 доларів США (еквівалент в гривні –62330,11грн.) пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту, за кредитним договором №15.22-28/08-СК від 21.04.2008 р., а також 2613,09 доларів США (еквівалент в гривні –20848,53грн.) пені, нарахованої в зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту; 2737,57 доларів США (еквівалент в гривні –21841,70грн.) пені, нарахованої в зв'язку з несплатою процентів за користування кредитом, за кредитним договором №15.76-28/08-СК від 30.07.2008 р.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, обґрунтовано відхилені  судами вимоги відповідача про припинення провадження у справі № 5023/5604/11, у зв'язку з відсутністю правових підстав, передбачених ст. 80 ГПК України.

Також судова колегія зазначає, що до повноважень касаційної інстанції, визначених ст. 111-9 ГПК України, не входить зупинення провадження у справі за результатами розгляду касаційної скарги.

Не приймаються через необґрунтованість доводи скаржника про наявність у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова справи № 2-1533/11 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 81 господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Щодо розгляду судом кількох пов'язаних між собою вимог, то ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Частиною 1 ст. 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Узагальненнями судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) Верховного Суду України від 07.10.2010р. встановлено, що оскільки згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції (між юридичною особою і фізичною особою), і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства (між юридичними особами). Якщо на стадії відкриття провадження у справі допущена помилка, то суд при розгляді справи має закрити провадження в частині вимог, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

З цих же підстав не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що даний спір за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Алта" про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягає спільному розгляду з зустрічним позовом ТОВ "Алта" до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними договорів поруки, укладених в забезпечення зобов'язань позичальника за відповідними кредитними договорами, в загальному суді –Дзержинському районному суді м. Харкова. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази прийняття зазначеного зустрічного позову ТОВ "Алта" до провадження Дзержинським районним судом м. Харкова.

Також є безпідставними доводи скаржника про обов'язок ПАТ "ВТБ Банк" вжити заходів досудового врегулювання господарського спору, оскільки згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996р. №9 з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Тобто право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 31.10.2011 р. та господарським судом Харківської області у рішенні від 29.08.2011 р. у справі № 5023/5604/11 дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування зазначених судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011 р. у справі № 5023/5604/11 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Н.Л. Величко

Судді                                                                                           І.В. Алєєва

О.О. Євсіков