ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" січня 2012 р. Справа № 5020-1040/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:
суддів: Мирошниченка С.В.
Князькова В.В.,
Хрипуна О.О.
за участю представників
сторін позивача –не з`явився;
відповідача –не з`явився;
прокуратури –Ступак Д.В.;
розглянувши касаційну скаргу Прокуратури міста Севастополя
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду
від07.11.2011
та на рішення господарського суду міста Севастополя
від17.08.2011
у справі № 5020-1040/2011
за позовомЗаступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс"
простягнення 55 191,20 грн.
В С Т А Н О В И В:
В червні 2011 заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" про розірвання договору про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з об'єднанням внесків сторін від 08.12.2010 № 4/3 та стягнення 442 697,11 грн., з яких: 375 804,00 грн. - збитки, заподіяні внаслідок неналежного виконання товариством умов спірного договору, 40 586,83 грн. - пеня, 26 306,27 грн. - штраф.
До винесення рішення 17.08.2011 прокурором заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" суми збитків у розмірі 375 804,00 грн. в порядку п. 11 ст. 80 ГПК України, у зв`язку з виконанням відповідачем умов договору в повному обсязі та в частині розірвання договору про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з об'єднанням внесків сторін від 08.12.2010 № 4/3 в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 17.08.2011, прийнято відмову прокурора від позову в частині розірвання договору про спільну господарську діяльність та на підставі п. 11, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі в частині стягнення збитків у розмірі 375 804,00 грн. та розірвання договору про спільну господарську діяльність від 08.12.2010 № 4/3.
Також, прокурором заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог, за яким останній просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" 55 191,20 грн., з яких: 28 884,92 грн. - пеня; 26 306,27 грн. - штраф.
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 17.08.2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" на користь Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації 55 191,20 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Котлярова О.Л., судді Латиніна О.А., Остапова К.А.) від 07.11.2011, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 17.08.2011 у справі № 5020-1040/2011 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2011, прокуратура міста Севастополя подала касаційну скаргу, в якій просить постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, а рішення господарського суду міста Севастополя від 17.08.2011 у справі залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення у справі судом апеляційної інстанції не забезпечено повного, всебічного та об"єктивного судового розгляду справи та порушено ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 626 ЦК України.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом заявленого позову є стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.
Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" (інвестор-генпідрядник) та Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (інвестор-замовник) 08.12.2010 укладено договір про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з об'єднанням внесків сторін № 4/3, за умовами якого інвестор - генпідрядник приймає участь у фінансуванні будівництва квартири в житловому будинку за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 250, секція 4, у обсязі 73,00 м2, з подальшим переданням у власність інвестора-замовника двокімнатної квартири № 3, загальною площею 73 м2, розташованої на першому поверсі житлового будинку за зазначеною адресою (далі - квартира) ( п.1.1 Договору).
Відповідно до п.2.1.3 договору, інвестор-генпідрядник зобов'язаний забезпечити будівництво та введення об'єкту, в якому розташована квартира, до експлуатації у четвертому кварталі 2010 року, після чого, на протязі 5 робочих днів з дати підписання акту готовності об'єкта до експлуатації, передати квартиру за актом приймання-передачі інвестору-замовнику.
За умовами договору інвестор-замовник зобов'язаний приймати участь у реалізації інвестиційного проекту за будівництвом Об'єкта у порядку та обсягах, передбачених договором (п.2.4.1 Договору).
Своєчасно та у повному обсязі внести суму інвестиційного внеску. Зобов'язання по оплаті інвестиційного внеску вважаються виконаними інвестором-замовником в день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок інвестора-генпідрядника (п. 2.4.2 договору).
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що для фінансування будівництва квартири, інвестор-замовник перераховує, відповідно до виставленого інвестором-генпідрядником рахунку, одноразовий інвестиційний внесок у розмірі 100 % вартості будівництва Квартири у розмірі 375 804,00 грн, на протязі 20 банківських днів з моменту укладення договору.
Згідно з п. 4.2 договору, у разі несвоєчасного передання інвестором-генпідрядником інвестору-замовнику квартири, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми внесеного інвестиційного внеску, а у разі прострочення більш ніж 30 днів додатково виплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.
Відповідно до п. 5.1. договору, сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010, а у частині виконання сторонами своїх зобов'язань за договором - до повного їх виконання.
Судами встановлено, що на виконання пункту 3.2 договору, Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, згідно платіжного доручення від 23.12.2010 № 609 про внесення цільового внеску за договором у розмірі 375 804,00 грн. перераховано, відповідно до виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" рахунку від 23.12.2010 № 4/3, одноразовий інвестиційний внесок, у визначеному договором розмірі.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" зобов'язання за договором щодо своєчасного завершення будівництва та введення об'єкту до експлуатації, належним чином не виконано, акт приймання-передачі виконаних робіт замовнику не надано.
У зв`язку з чим Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації надіслано претензії №67/61 від 20.01.2011, №67/328 від 14.03.2011 та №67/485/1 від 20.04.2011 з вимогою виконати свої зобов'язання за договором.
Однак, в добровільному порядку Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс", у встановлений договором строк, зобов'язання за договором не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено змішаний договір, який за своєю правовою природою містить ознаки будівельного підряду, оскільки замовником порушено умови договору в частині передання виконаних робіт замовнику, то відповідно до ст. 883 ЦК України та умов договору позовні вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на положення п. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким встановлено, що до 01.01.2012 повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, а нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, на строк дії цієї статті не здійснюється.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" виконано взяті на себе договірні зобов'язання лише 03.08.2011.
При цьому п. 5.1. договору, сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Пунктом п. 4.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного передання інвестором-генпідрядником інвестору-замовнику квартири, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми внесеного інвестиційного внеску, а у разі прострочення більш ніж 30 днів додатково виплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.
Отже, враховуючи встановлений факт порушення умов договору, щодо своєчасного завершення будівництва та введення об'єкту до експлуатації, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації має право на підставі ч. 2 ст. 883 ЦК України відшкодування неустойки та пені передбачених умовами договору.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" свої зобов'язання за договором щодо своєчасного завершення будівництва та введення об'єкту до експлуатації виконано 03.08.2011, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі закінченої будівництвом двокімнатної квартири № 3 від 03.08.2011, розташованої за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 250, корпус 4.
Разом з тим, правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з об'єднанням внесків сторін носять характер як договору інвестування так і договору підряду, оскільки містять в собі всі необхідні істотні умови для даних видів договорів.
14.01.2009 набрав чинності Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" п. 4, п. 5 ст. 3 якого встановлено, що до 01.01.2012 повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.
Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.
Таким чином, враховуючи правову природу договору про спільну господарську діяльність та характер правовідносин сторін до даного договору підлягають застосуванню положення п. 4 ст. 3 Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", який в даному випадку є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін.
Зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (ч. 2, ст. 883 ЦК України) та спеціальний (Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва"), а отже, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що до спірних взаємовідносин необхідно застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту.
Окрім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, визначений договором термін прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва порушено Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс", однак на строк менший, за граничний строк встановлений законом.
Посилання прокуратури у касаційній скарзі на ту обставину, що положення п. 4 ст. 3 Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" не підлягають застосуванню до даних правовідносин, з посиланням на положення ст. 179 ГК України та ст.ст. 6, 626 ЦК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції про те, що договірні відносини між сторонами виникли та відповідно порушення зобов`язання за договором, мало місце у період дії зазначеного нормативно-правового акту, який є спеціальним законом, що регулює спірні відносини, а тому, вказані положення спеціального закону підлягають застосуванню.
За вказаних обставин, правомірно виходив суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в стягненні штрафних санкцій з посиланнями на зазначені положення закону.
Місцевий суд, в порушення приписів ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, на зазначені обставини не зважив та помилково виходив з загальних положень Цивільного Кодексу України, якими врегульовані правові наслідки порушення зобов’язань.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано скасовано рішення місцевого суду як таке, що не відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу прокуратури міста Севастополя залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 у справі №5020-1040/2011 –без змін.
Головуючий - суддя С.В. Мирошниченко
Судді: В.В. Князьков О.О. Хрипун