Справа  № 2-а-13732/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     30 грудня 2011 року Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, -   

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23 серпня 2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо перерахунку та виплати доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 1 мінімальної заробітної плати;

- зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплачувати щомісячну доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, за період в межах строку позовної давності, виходячи з рівності мінімальної заробітної плати та виплачувати дану доплату в подальшому, з наступним підвищенням пенсії у зв’язку зі змінами у діючому законодавстві та встановленні нових розмірів мінімальних заробітних плат.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.11.2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 КАС України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

Від сторони відповідача надійшли заперечення, які зводяться до того, що позивач перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району та отримує пенсію. Порядок нарахування та виплати доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю встановлений Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року і ствердження позивача, що УПФУ порушуються її права не мають жодних правових підстав.     

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району, являється особою, яка постійно проживає на території посиленого радіологічного контролю 4 категорії, про що свідчить паспорт громадянина України, відповідні посвідчення та довідка виконавчого комітету сільської ради.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема й право на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Статтею 39 Закону №796-XII від 28.02.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах встановлених частиною першою цієї статті.     

Підпунктом 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 39 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII було викладено в такій редакції: «Громадянам, які працюють на територіях  радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, то вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії.  

Позицію сторони відповідача, викладену в письмових запереченнях, суд рахує не обґрунтованою та хибною, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної допомоги підлягають застосуванню положення спеціального Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII, в якому законодавець чітко зазначив розмір доплати.   

Враховуючи те, що нормами зазначеного Закону встановлений розмір грошової допомоги, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись інший розмір доплати до пенсії.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).   

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.   

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання гарантованої державою доплати до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

УПФУ в Чернігівському районі не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Розв’язуючи позовну вимогу про зобов’язання відповідача здійснювати виплати додаткової пенсії в майбутньому, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки згідно ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відтак, захист права від можливого порушення його в майбутньому процесуальним законом не допускається.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача за період із 23 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають  задоволенню.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.39, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1832, 185-186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області щодо не здійснення  ОСОБА_1 виплати доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, у відповідності до ст.ст.39, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 23 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», з урахуванням фактично виплачених сум.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            Д.П. Криворученко