Справа  № 2-а-754/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     11 січня 2012 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого –судді Криворученка Д.П., секретарі Микитченко К.Г.,  розглянувши адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання  протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та державної пенсії як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач  30 вересня 2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії  інваліду 2-гої групи в розмірі 75  % від мінімальної пенсії за віком, а також щодо перерахунку та виплати  державної пенсії у розмірі 8 мінімальних заробітних плат;

- зобов’язання відповідача, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»провести перерахунок,  починаючи з 22.05.2011 року       щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліду 2 групи у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком та  державної пенсії у розмірі 8 мінімальних заробітних плат

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від  24 листопада 2011 року,  що вступила в законну силу, позовні вимоги за період із 22 травня 2008 року по 29 березня 2011 року залишені без розгляду, в решті позовних вимог  відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Від сторони відповідача надійшли заперечення, які зводяться до того, що позивач перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району та отримує пенсію за віком і їй виплачується щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.    Відповідач стверджує і про те, що пенсія позивачу призначена за законом України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування»згідно з поданою нею заяви, а не за ЗакономУкраїни «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати її пенсії згідно із ст. 54 Закону України № 796-Х11 є безпідставними.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від  19 грудня 2011 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Сторони належним чином і завчасно повідомлені про місце і час судового розгляду, до суду не з'явились.

Позивач, завчасно через канцелярію суду, надіслав клопотання про розгляд справи без її  участі. Позовні вимоги письмово підтримала та просить  їх задовольнити, справу розглянути без її  участі.

У відповідності до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача до суду не з'явився., свою позицію виклав в письмових запереченнях, що надійшли до суду 19.12.2011 року.

У відповідності до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття в судове засідання відповідача - суб'єкта владних повноважень , належним чином повідомленого про дату і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з нормами ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі , хоча і були належним чином повідомлені про місце і час судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов підлягає   частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району, являється особою, постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської  катастрофи про що свідчить паспорт громадянина України, відповідні посвідчення, довідка про інвалідність.

Враховуючи те, що позивач є особою, що  постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та державної пенсії у відповідному розмірі.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Частиною 1 статті 67 Закону №796-XII встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам другої  групи  у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 вказаного Закону України також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

При цьому, в частині 2 статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення частини 3 статті 28 Закону №1058-IV, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).   

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.   

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення її   права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно статті 50 Закону №796-XII у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління ПФУ в Чернігівському районі не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про стягнення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю  за період із   30 березня по 22 липня 2011 року є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних  вимог про стягнення основної державної пенсії як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи слід відмовити, оскільки пенсія позивачу призначена за законом України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з особисто поданою заявою, а не за ЗакономУкраїни «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати її пенсії згідно із ст. 54 Закону України № 796-Х11 є безпідставними.  

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.47, 50 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 122,128, 158-163, 185-186, 256  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання  протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та державної пенсії як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи,  задовольнити частково.

Визнати  протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області щодо не здійснення ОСОБА_1  перерахунку додаткової пенсії  відповідно до ст.ст. 50,  67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі віднесеної до 1 категорії, інваліду 2 групи, з розрахунку 75 процентів мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.ст.50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 30 березня по 22 липня 2011 року,  виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позовних вимог ОСОБА_1   –відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            Д.П. Криворученко