номер провадження справи  < Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.12                                                    Справа №  9/5009/365/11-28/5009/5971/11-30/5009/5971/11

Суддя    Кагітіна  Л.П.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс»(69057, м. Запоріжжя,                      пр-т Леніна, буд. 158, кв. 602)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитлоінвестбуд» (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд.14; фактична адреса: 69076, вул. Лахтинська, буд. 13-А)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Армасс»(70423, Запорізька область, Запорізький район, с. Новослобідка, вул. Леніна, буд.15-А)

про визнання недійсним ст. 14 статуту ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд” в редакції від 17.08.2004р.,

                                                                                                                              Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 5/11н  від 05.02.2011р.;

від відповідача: Багмет С.В., ліквідатор, паспорт НОМЕР_1 від 03.04.2004р.;

від третьої особи-1:  ОСОБА_2, довіреність № 01/583 від 17.10.2011р.;

від третьої особи-2:  ОСОБА_3, довіреність б/н від 27.01.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пульс»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсною статтю 14 Статуту ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»в редакції від 17.08.2004р. (запис № 1103105001000052).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 147, 148, 151 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 53 ,54, 65 Закону України "Про господарські товариства".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2011р. у справі №9/5009/365/11 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. у справі № 9/5009/365/11 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

В зв’язку із скасуванням Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011р. № 9/5009/365/11 рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2011р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2011р., відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом розподілу справ між суддями справу №9/5009/365/11, передано на розгляд судді Яцун О.В.

Ухвалою суду від 04.10.2011р. справу № 9/5009/365/11 прийнято до провадження. Справі присвоєно № 9/5009/365/11-28/5009/5971/11. Судове засідання призначено на 09.11.2011р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 30.11.2011р.

           Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., через хворобу судді Яцун О.В., справу № 9/5009/365/11-28/5009/5971/11 передано на розгляд судді  Кагітіній Л.П.

Ухвалою від 30.11.2011 р. справу № 9/5009/365/11-28/5009/5971/11 прийнято до свого провадження суддею Кагітіною Л.П. з присвоєнням номеру  № 9/5009/365/11-28/5009/5971/11-30/5009/5971/11. Строк розгляду справи розпочато спочатку. Судове засідання призначено на 12.01.2012р.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду від 12.01.2012р. розгляд справи відкладено до 27.01.2012р.

                  За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимоги, в якій просить суду не розглядати питання щодо недійсності Статуту ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»в редакції від 17.08.2004р., а визнати недійсною статтю 14 Статуту ТОВ “Запоріжжитлоінвестбуд” в редакції від 17.08.2004р.

Зменшені позовні вимоги прийняті судом.

Крім того, позивач надав усні пояснення до позовної заяви.

Відповідач у письмову відзиві підтримав позицію позивача.

Третя особа –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області проти позову заперечила, просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армасс»підтримала позовні вимоги позивача.

В судовому засіданні 27.01.2012р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

          Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

06.07.2004р. зборами учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»було прийнято рішення про прийняття до складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з його внеском до  статутного фонду товариства державного майна –об’єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34  та у зв’язку зі змінами у складі учасників товариства затверджено Статут ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»у другій редакції (Т. 1, а.с. 8-14). Вказане рішення оформлено протоколом зборів учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»№ 2 (Т. 1, а.с. 130-131).

17.08.2004р. державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради проведено державну реєстрацію другої редакції статуту ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд», зміни до установчих документів зареєстровано за № 1103105001000052.

Згідно з п. 2.1 Статуту, у процесі своїй діяльності товариство володіє повним обсягом прав юридичної особи, яких воно набуває з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.п. 1.2, 5.2 Статуту учасниками товариства є:

           - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пульс», з часткою у статутному капіталі 31,2%;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитлобуд», з часткою у статутному капіталі 31,2%;

-          Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, з часткою у статутному капіталі 37,6%.

Метою товариства, відповідно до п. 3.1 Статуту є одержання прибутку та використання його в інтересах товариства, в тому числі, для завершення будівництва та введення в експлуатацію об’єкта  незавершеного будівництва - житлового будинку (з правом перепрофілювання), розташованого за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34, протягом 2004-2008 років, з наступною приватизацією у порядку, встановленому Статутом та законодавством України. У разі неможливості завершення будівництва в установлені терміни, за наявністю відповідних обґрунтувань, терміни завершення будівництва можуть бути змінені відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 7.3 Статуту встановлено, що недержавні учасники забезпечують виготовлення проектно-кошторисної документації по добудові житлового будинку та протягом 2004 року переоформлюють право забудовника на об’єкт незавершеного будівництва –житловий будинок. Недержавні учасники: забезпечують виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту згідно проектно-кошторисної документації та фінансових надходжень; в строк до 31.12.2008 оформлюють документацію по завершенню будівництва житлового будинку і вводу його в експлуатацію; щорічно, не пізніше 5-го січня року, наступного за звітним, подають звіт до РВ ФДМУ по Запорізькій області про стан і хід робіт.

Статтею 14 Статуту визначені умови виходу державного учасника товариства. Так, державний учасник виходить з товариства після завершення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку. Продаж державної частки здійснюється учасником –регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області згідно з діючим законодавством України після закінчення будівництва та вводу в експлуатацію об’єкту, який є його майновим внеском в статутний фонд Товариства. При цьому переважне право на приватизацію частки надається недержавним учасникам Товариства (п. 14.1).

Відповідно до п. 14.2 Статуту у разі, якщо будівництво об’єкту буде здійснено з порушенням встановлених термінів, державний учасник залишає за собою право виходу із товариства, при цьому об’єкт незавершеного будівництва повертається до державної власності. Питання компенсації понесених недержавними учасниками на добудову об’єкту, вирішується після його повторної приватизації згідно з чинним законодавством України.

Саме статтю 14 Статуту «Умови виходу державного учасника товариства», позивач просить визнати недійсною, оскільки на його думку вказана стаття протирічить ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 148 ЦК України, порушує право власності позивача, підтверджене часткою в статутному капіталі товариства, та не може бути усунуто.

Позовні вимоги про визнання недійсною ст. 14 Статут ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд» в редакції від 17.08.2004р., є предметом судового розгляду  у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами  підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 2 ГПК України зокрема встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Оскільки установчі документи господарського товариства затверджуються під час створення товариства, подаються для державної реєстрації товариства та в подальшому регулюють відносини з приводу управління господарським товариством, спори за позовами учасників товариства про визнання недійсними установчих документів товариства або їх частини, змін до них належать до корпоративних і вирішуються господарськими судами за місцезнаходженням відповідних господарських товариств.

Відповідно до ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови в державній реєстрації юридичної особи.

Державна реєстрація юридичної особи засвідчує факт її створення, набуття відповідного правого статусу. Із вчиненням державної реєстрації стаття 91 ЦК України пов’язує виникнення цивільної правоздатності юридичної особи, можливість набувати прав та нести відповідні обов’язки.  

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»державна  реєстрація  юридичних осіб та фізичних осіб  - підприємців  –це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою,  а також вчинення інших  реєстраційних дій,  які  передбачені  цим  Законом,  шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною третьою коментованої статті визначено, що зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим законом.

Згідно з приписами п. 3 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів  законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Абзацом 1 частини 5 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження.

Як зазначено в п. 4.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України   № 04-5/14 від 28.12.2007р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», вирішуючи спори про визнання недійсними   установчих документів господарських товариств, господарські суди повинні виходити з  того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення господарського товариства.

Тому для визначення підстав визнання установчих документів недійсними  господарським судам слід керуватись пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання    недійсними установчих документів господарського товариства є порушення закону, які не можуть бути усунуті.

Відповідно до статей 87, 88, 143 Цивільного кодексу України та статей 57, 82 Господарського кодексу України (які діяли на момент проведення державної реєстрації статуту відповідача), для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи (статут або засновницький договір, якщо інше не встановлено законом), які викладаються письмово, підписуються всіма учасниками (засновниками) та повинні містити відомості найменування юридичної особи, органи управління, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, розмір статутного капіталу тощо. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать закону.

Із змісту частини 2 ст. 20 ГК України, ст. 87 ЦК України вбачається, що за своєю правовою природою статут юридичної особи є локальним нормативним актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов’язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства, інших працівників, які приймали участь у прийнятті статуту.   

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників), які не є ні суб’єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю учасників (засновників) товариства, а більшістю голосів учасників товариства.

У зв’язку з цим при вирішені спорів щодо визнання статуту (його частини) недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Підставами для визнання статуту (його частини) недійсним можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом. Такими підставами є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. При цьому, необхідно враховувати наявність у зв’язку з прийняттям статуту порушених прав та інтересів позивача.

Судом встановлено, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд», оформлене протоколом № 2 від 06.07.2004р. було прийняте відповідно до ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 59 від 13.02.2004р. «Про визначення способу приватизації».

На підставі вказаних документів були внесені зміни до статуту та установчого договору ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд», у зв’язку з чим вони були викладені в новій редакції і зареєстровані Відділом реєстрації та єдиного реєстру Орджонікідзевської райдержадміністрації Запорізької міської ради 16.01.2004р. за № 25489516ю0011908.

Метою товариства, відповідно до п. 3.1 Статуту є одержання прибутку та використання його в інтересах товариства, в тому числі, для завершення будівництва та введення в експлуатацію об’єкта  незавершеного будівництва - житлового будинку (з правом перепрофілювання), розташованого за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34, протягом 2004-2008 років, з наступною приватизацією у порядку, встановленому Статутом та законодавством України. У разі неможливості завершення будівництва в установлені терміни, за наявністю відповідних обґрунтувань, терміни завершення будівництва можуть бути змінені відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 7.3 Статуту встановлено, що недержавні учасники забезпечують виготовлення проектно-кошторисної документації по добудові житлового будинку та протягом 2004 року переоформлюють право забудовника на об’єкт незавершеного будівництва –житловий будинок. Недержавні учасники: забезпечують виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту згідно проектно-кошторисної документації та фінансових надходжень; в строк до 31.12.2008 оформлюють документацію по завершенню будівництва житлового будинку і вводу його в експлуатацію; щорічно, не пізніше 5-го січня року, наступного за звітним, подають звіт до РВ ФДМУ по Запорізькій області про стан і хід робіт.

Таким чином, вступаючи до ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області розраховувало на те, що об’єкт незавершеного будівництва – житловий будинок, буде добудовано і введено в експлуатацію.

У грудні 2008 року проведено обстеження об'єкта незавершеного будівництва  і встановлено, що обов'язкова умова приватизації не виконана, об'єкт не введено в експлуатацію та недобудовано, про що складено акт  від 02.12.2008р.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 28.07.2009р. № 297 прийнято рішення про вихід останнього зі складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд».

Порядок виходу державного учасника зі складу ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»обумовлений в статуті ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд».

Статтею 14 Статуту визначені умови виходу державного учасника товариства. Так, державний учасник виходить з товариства після завершення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку. Продаж державної частки здійснюється учасником –Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, згідно з діючим законодавством України після закінчення будівництва та вводу в експлуатацію об’єкту, який є його майновим внеском в статутний фонд Товариства. При цьому переважне право на приватизацію частки надається недержавним учасникам Товариства (п. 14.1.).

Відповідно до п. 14.2 Статуту у разі, якщо будівництво об’єкту буде здійснено з порушенням встановлених термінів, державний учасник залишає за собою право виходу із товариства, при цьому об’єкт незавершеного будівництва повертається до державної власності. Питання компенсації понесених недержавними учасниками на добудову об’єкту, вирішується після його повторної приватизації згідно з чинним законодавством України.

Тобто, ще при входженні до складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»було досягнуто згоди про повернення вкладу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в натурі, у випадку його виходу зі складу Товариства.

Саме на цих умовах Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області увійшло до складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд».

Протоколом загальних зборів учасників № 4 від 17.08.2009р. було задоволено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області щодо виходу зі складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»та відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області в поверненні об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку у м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34.

Згідно протоколу № 4 загальних зборів учасників від 17.08.2009р., було вирішено розподілити частки у статутному капіталі ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»наступним чином - ТОВ «Армасс»- частка складає 32864,00 грн., що дорівнює 100% статутного капіталу. Цим же протоколом було прийнято рішення і про виключення ТОВ «Пульс»та ТОВ «Запоріжжитлобуд»зі складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд».

У відповідності до ст. 148 ЦК України учасник товариства має право вийти зі складу учасників.

Вказаним правом скористалось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, а також ТОВ «Пульс», ТОВ «Запоріжжитлобуд», що знайшло своє відображення в протоколі № 4 загальних зборів учасників від 17.08.2009р.

Як свідчать подальші документи, загальні збори 17.08.2009р. відбулись, що підтверджується листами ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»від 31.08.2009р. та від 09.09.2009р. №5, яким оригінал протоколу від 17.08.2009р. № 4 було надано до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Жодних доказів того, що в подальшому вищевказана збори були визнані таким, що не відбулись, суду не надано.

Отже, ТОВ «Пульс»на момент подачі позову не було учасником ТОВ  «Запоріжжитлоінвестбуд».

Вважаючи відмову ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»у поверненні внеску Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області - об'єкта незавершеного будівництва в натурі неправомірною і такою, що порушує інтереси Держави, Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області звернулось для вирішення цього питання до суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.09.2011р. зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАСС» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області майно –об’єкт незавершеного будівництва –житловий будинок по вул. Бочарова, буд. 34а у м. Вільнянську Запорізької області за актом прийому-передачі у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Господарський звертає увагу на те, що об’єкт незавершеного будівництва було внесено до статутного фонду ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»в порядку ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва».

Статтею 6 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва»встановлені способи приватизації об'єктів незавершенного будівництва. Так, приватизація об'єктів незавершеного будівництва здійснюється органами приватизації,  у тому числі за участю уповноважених  ними юридичних осіб шляхом:

-          продажу на аукціоні, за конкурсом;

-  продажу шляхом викупу за наявності одного покупця безпосередньо цьому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта;

-          внесення об'єкта незавершеного будівництва до статутного капіталу господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією  акцій (часток,  паїв) у порядку, встановленому установчими документами  товариства та законодавством України, після завершення будівництва відповідного об'єкта;

-          продажу під розбирання.

Статтею 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва»та п. 70 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки встановлені обов'язкові умови приватизації об'єктів незавершеного будівництва, зокрема:

-встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва;

-заборона відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на

якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію.

Враховуючи положення коментованих статей, РВ ФДМУ по Запорізькій області при внесенні до статутного капіталу товариства відповідача об’єкту незавершеного будівництва були враховані вимоги законодавства, та узгоджено з товариством строк, протягом якого будівництво об’єкту має бути завершено і введено в експлуатацію та порядок виходу державного учасника з товариства.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва»та п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, у разі невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу державного майно щодо добудови об’єкту та введення його в експлуатацію у встановлені строки, він підлягає розірванню, а об’єкт приватизації підлягає поверненню до державної власності.

Вказане зобов’язання було передбачено і п. 14.2 Статуту ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд».

Згідно зі ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Аналогічні приписи містить ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».

Якою саме має бути домовленість між учасником та товариством (зміст, форма) у коментованих статтях не вказано. Отже, законодавство не містить положень про заборону учаснику заздалегідь дійти згоди з товариством щодо одержання при виході з товариства своєї частки у статутному капіталі в натуральній формі, в тому числі, шляхом фіксування даної згоди у статуті підприємства.

Відтак, п. 14.2 Статуту повністю відповідає вимогам ст. 148 ЦК України.

Суд звертає увагу, що із змісту п. 14.2. Статуту, зокрема, слідує, що питання компенсації понесених недержавними учасниками на добудову об’єкту, вирішується після його повторної приватизації згідно з чинним законодавством України.

Крім того, позивач не довів свого права на позов у матеріальному розумінні, а також того, яким чином часткове визнання Статуту відновить його порушені права і охоронювані законом інтереси і які саме.

На момент подачі позову об'єкт незавершеного будівництва належав на праві власності ТОВ «АРМАСС».

Згідно п. 4 протоколу загальних зборів учасників № 4 від 17.08.2009р. ТОВ «Пульс»було виключено зі складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд».

Більше того, на момент пред'явлення позову у позивача не було ніяких прав на управління та розпорядження майном товариства, оскільки згідно рішення № 1/09 від 28.08.2009р. зборами учасників (засновників) ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд» було прийнято про припинення ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»шляхом ліквідації.

У зв'язку з недостатністю вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, для задоволення вимог кредиторів боржника, ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2010р. у справі № 21/168/10 ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У відповідності до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться  запис у  його  трудовій  книжці,   а також  припиняються  повноваження власника (власників) майна банкрута...."

Як вбачається з матеріалів справи № 9/5009/365/11-28/5009/5971/11-30/5009/5971/11, позовна заява була подана ТОВ «Пульс»в січні 2011 року, тобто вже після того, як ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»було визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, наслідком чого було припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

Своє право на звернення до суду з вимогами щодо частково визнання статуту ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»позивач обґрунтував порушенням його правом власності, підтвердженим часткою в статутному капіталі Товариства.

Однак, як зазначалось вище, всі права позивача на управління ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута були припинені у відповідності до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ще в 2010 році.

Отже, на момент подачі позову ТОВ «Пульс»не мало жодних прав на розпорядження майном ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд».

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, а також обґрунтування яким чином вирішення даного позову відновить його права та інтереси.

Господарським судом було прийнято до уваги думку Вищого господарського суду України при розгляді касаційної скарги ТОВ «Пульс» щодо того, що було внеском Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до статутного капіталу ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»: майно чи право користування відповідним майном.

З приводу цього, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 14.2 Статуту у разі, якщо будівництво об’єкту буде здійснено з порушенням встановлених термінів, державний учасник залишає за собою право виходу із товариства, при цьому об’єкт незавершеного будівництва повертається до державної власності. Питання компенсації понесених недержавними учасниками на добудову об’єкту, вирішується після його повторної приватизації згідно з чинним законодавством України.

Тобто, ще при входженні до складу учасників ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»було досягнуто згоди про повернення вкладу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в натурі, у випадку його виходу зі складу Товариства.

Пунктом 5.1 Статуту ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»передбачено, що вкладом учасника товариства - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області  є –майновий вклад 12 364 грн. 00 коп., що складає 37,6 % статутного капіталу.

Вкладом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до статутного капіталу ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»є об’єкт незавершеного будівництва –житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34, ринкова вартість якого згідно наказу начальника Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Запорізькій області від 19.04.2004р. № 153 складає 12 364 грн. 00 коп.

Отже, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області до статутного капіталу ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»передано саме майно –об’єкт незавершеного будівництва –житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 34, а не право користування цим майном.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

У той же час, статтею 4-3 ГПК України зазначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема,  захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували про порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.

До того ж, як вже  вище зазначалося, позивачем також у відповідності до вимог  ст..ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України не доведено невідповідність  ст.14 Статуту ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»в редакції від 17.08.2004р. вимогам закону.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене, господарський суд Запорізької області не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним ст. 14 статуту ТОВ «Запоріжжитлоінвестбуд»в редакції від 17.08.2004р., тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 64, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс»м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитлоінвестбуд»м.Запоріжжя, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області  м. Запоріжжя, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Армасс»с. Новослобідка, Запорізького району Запорізької області, відмовити у повному обсязі.

         Суддя                                                                                     Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та  підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  31.01.2012р.

31.01.2012