номер провадження справи  < Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.12                                                                                        Справа №  30/5009/7262/11

Суддя    Кагітіна  Л.П.

за позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29-А) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9)

до відповідача-1: Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ої Бердянської ради, буд. 2)

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт”(71100, м.Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського, буд. 12/24)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”(01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39/41)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство “Бердянське бюро технічної інвентаризації”(71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Мазіна, буд. 21)

про визнання недійсним та скасування пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р., визнання за державою права власності на нерухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна;

                                                                                                              Суддя Кагітіна Л.П.  

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 485 від 01.12.2011р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_2; довіреність № 02/1680 від 15.11.2011р.

від третьої особи на стороні відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;

від прокуратури: Марков І.О., посвідчення НОМЕР_1 від 11.08.2010р.

          Заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Фонду державного майна України до відповідача 1 - Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства “Бердянське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р., визнання за державою права власності на нерухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 121, 124, 125 Конституції України, ст.ст. 66, 67, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою від 09.11.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 28.11.2011 р., на підставі ст. 27 ГПК України, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 –Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, м. Київ, та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Комунальне підприємство “Бердянське бюро технічної інвентаризації”, м. Бердянськ Запорізької області.

У судовому засіданні 28.11.2011р. прокурор надав письмові уточнення, відповідно до яких просить суд:

- визнати недійсним пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт";

- визнати право власності за державоюУкраїни в особі Фонду державного майна України на об’єкти нерухомого майна ПАТ "Приазовкурорт" за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV;

- витребувати із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV та повернути їх у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Уточнення прокурора прийняті судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

           Ухвалою господарського суду від 28.11.2011р. у зв’язку із нез’явленням у судове засідання представників позивача, відповідача 1 та третіх осіб та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи відкладено. Судове засідання призначено на 22.12.2011р.

       Ухвалою від 22.12.2011р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання уповноважених представників відповідача 1 та третіх осіб, невиконання сторонами в повному обсязі вимог суду щодо надання доказів та необхідність витребування від сторін додаткових доказів і пояснень, судом на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів –до 24.01.2012р. Судове засідання призначено на 19.01.2012р.

Ухвалою суду від 19.01.2012р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 24.01.2012р.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені прокурором у позовній заяві, та надав усні пояснення.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав доводи позовної заяви, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням письмових уточнень та письмові пояснення до позовної заяви наданих у судовому засіданні 24.01.2012р.

Відповідач 1 –Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області -  процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином. 22.12.2011р. відповідач -1 надіслав на адресу суду письмовий відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розглянути справу без участі свого уповноваженого представника.

Представник відповідача-2 - Приватне акціонерне товариство “Приазовкурорт” у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив. Вказує, що спірне рішення «Про оформлення права власності»прийняте на підставі «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002р. № 7/5 та на підставі наданих документів про створення Закритого акціонерного товариства «Приазовкурорт»та про передачу майна у власність відповідачу-2 одним з його засновників - Закритим акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця». Цим рішенням Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації було зобов'язане провести реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, зазначене в спірному рішенні за відповідачем -2. Спірне нерухоме майно набуте відповідачем- 2 на підставі правочину, а не на підставі спірного рішення. Спірне нерухоме майно отримане відповідачем -2 в процесі створення в якості наповнення статутного фонду від засновника - ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»- і відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»є власністю відповідача -2. В акті приймання-передачі майна від ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»до відповідача -2 наявне спірне нерухоме майно. В свою чергу, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»створене за участю Федерації незалежних профспілок України та отримало, в тому числі, спірне нерухоме майно в процесі створення також в якості наповнення статутного фонду. Федерація незалежних профспілок України в, свою чергу отримала це майно на підставі Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р. Згідно з цим договором за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності закріплялось майно, в тому числі й спірне. Відповідно до презумпції правомірності правочину, встановленого в ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він (правочин) не визнаний судом недійсним. Враховуючи вищевикладене, відповідач-2 вважає висновок прокурора та позивача про неправомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно відповідачем-2 суперечить нормам чинного законодавства і є таким, що зроблений з порушенням ст. 204 ЦК України та п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Представники третіх осіб - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” та Комунального підприємства “Бердянське бюро технічної інвентаризації” письмових пояснень на позовну заяву не надали. Процесуальним правом на участь представників в судовому засіданні не скористалися. Про час та місце слухання справи треті особи були повідомлені належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Згідно з наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення кореспонденції, ухвалу господарського суду від 09.11.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 28.11.2011 р. було отримано особисто відповідачем-1 16.11.2011р., третьою особою –Приватним акціонерним товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” 22.11.2011р. та Комунальним підприємством “Бердянське бюро технічної інвентаризації” 17.11.2011р. Отже, про розгляд справи господарським судом відповідач -1 та треті особи були повідомлені належним чином.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.01.2012р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

13.01.2005р. Виконавчим комітетом Бердянської міської ради  прийнято рішення № 5 "Про оформлення права власності", відповідно до пункту 5.20 якого вирішено оформити право власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач – "Санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV.

На підставі пункту 5.20 рішення Закрите акціонерне товариство  "Приазовкурорт" отримано свідоцтво про право власності від 22.01.2005р.

Позовні вимоги про визнання недійсним пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –Санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV, про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на об’єкти нерухомого майна ПАТ "Приазовкурорт" та про витребування із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV та повернути його у власність держави в особі Фонду державного майна України, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 п. 2 Роз’яснення  Президії Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000р. підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –в даному випадку інтересів держави.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні  правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не  мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим  державним чи іншим  органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони  породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є  невідповідність його  вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт.  Обов'язковою умовою визнання акта  недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.  Якщо  за результатами   розгляду   справи   факту   такого   порушення   не встановлено,  у  господарського  суду  немає  правових підстав для задоволення позову.

Статтею 87 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (в редакції 1963 року) встановлено, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Згідно із ст. 97 ЦК Української РСР, профспілкові та ін. громадські організації  володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (ч. 1). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям (ч. 2).

18.11.1990р. Президією Ради Загальної Конфедерації професійних союзів СССР прийнята Постанова № 2-1а “Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном”, якою з метою забезпечення виконання статутних завдань було затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном. Вказаним договором у власність Федерації незалежних профспілок було передано майно згідно додатку.

Вбачається, що після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва від 23.12.1991 № 1971 було зареєстровано ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, яке створено на основі майна юридичних осіб - Федерації професійних спілок України (правонаступник Ради Федерації незалежних профспілок України) та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (правонаступник Фонду соціального страхування України). В подальшому у зв’язку необхідністю приведення діяльності ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” у відповідність із Законом України “Про акціонерні товариства” відповідачем -2 змінено своє найменування на приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.

Рішенням загальних зборів ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” від 20.06.02 № 2/6, яке оформлене протоколом №2, ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” вирішено виступити співзасновником ЗАТ “Приазовкурорт”, реорганізувавши шляхом виділення Приазовське Дочірнє підприємство ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.

Згідно з п. 1.1. Статуту ПрАТ “Приазовкурорт”, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ “Приазовкурорт” від 18.03.2011р., ЗАТ “Приазовкурорт” створено відповідно до установчого договору про створення та діяльність ЗАТ “Приазовкурорт” від 31.10.2002р. шляхом перетворення Приазовського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” у вищенаведене акціонерне товариство. ЗАТ “Приазовкурорт” змінено своє найменування на ПрАТ “Приазовкурорт”. ПрАТ “Приазовкурорт” є повним правонаступником Приазовського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 30.10.2002р. ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” передано у власність, як внесок до Статутного фонду, майно згідно з додатками до акту приймання-передачі майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства, яке розташоване в м. Бердянськ, Запорізької області, вартістю 43 485 200 грн.    

Слід зазначити, що при передачі майна у відання не переходить право власності на це майно, переходить лише право користування цим майном, без права розпорядження цим майном.

           Статтею 12 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції чинній на момент створення ЗАТ “Приазовкурорт) передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Вкладами учасників та  засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні  цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, в т.ч. в іноземній валюті (ст. 13 цього ж Закону).

Однією з позовних вимог прокурор просить суд визнати недійсним пункт 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач – Санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV.

Так, 13.01.2005р. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення №5 “Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –"Санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистому, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV.

Доручено Бердянському комунальному підприємству з технічно інвентаризації підготувати свідоцтва про права власності на квартири, домоволодіння, садовий будинок, об’єкти нерухомості та провести їх реєстрацію.

На підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 13.01.2005р. № 5, видано свідоцтво про права власності ЗАТ “Приазовкурорт” на об’єкти нерухомості по бул. Тінистому, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV.

          Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

          Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права і інтереси.  

У відповідності до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади,   органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

          Тобто підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Судом встановлено, що постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров’я УРСР” з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 1 травня 1960 р. Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати та курортні  поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР.

Згідно з п. 2 вказаної постанови, госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати та курортні  поліклініки Міністерства охорони здоров'я УРСР передавались профспілковим організаціям у віддання.

16.07.1990 року була прийнята Декларація про державний суверенітет України, згідно якої проголошено державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежності і рівності у зовнішніх зносинах. Зазначеної Декларацією також проголошено, що земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться на території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної ( морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічних потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною базою суверенітету Республіки і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Постановою Верховної Ради Української РСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.1990р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна (зазначена Постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі постанови Верховної Ради від 04.03.92 № 2164-ХІІ).

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України»24 серпня 1991 року Україну проголошено незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинним на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. ( 24.08.1991 р № 1427-ХП).

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-ХП «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави»підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України з прийняттям цього Указу перейшли у державну власність України.

           Статтею 1 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” від 10.09.1991р. № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Стаття 2 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” встановлювала, що Кабінету Міністрів України в основному до 1 жовтня 1991р. забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 01 грудня 1991 року, майно цих підприємств передати Фонду державного майна.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” визнавалися недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР 29.11.1990 року.

Згідно статті 4 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України”, рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної ради України від 24.08.1991р. «Про проголошення незалежності України» без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10.04.1992р. № 2268-ХП «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташовані на території України»тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у відання громадських організацій.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 3943-ХП від 04.02.1994р. зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 3943-ХП від 04.02.1994р. передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонду здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Отже, будь-яких нормативних актів, які б передбачали вибуття санаторію "Бердянськ", в т.ч. спірних об»єктів цього санаторію,  з державної власності не існує.

На виконання вимог Постанови Верховної Ради України від 01.11.1996р. № 461/96-ВР "Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" Фондом було складено Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ та підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради), підписаного керівниками Фонду державного майна України та Федерації незалежних профспілок України 14.07.1997р., до якого включено санаторій "Бердянськ".

Таким чином, в результаті складання зазначеного Переліку було підтверджено, що спірний об’єкт станом на 24.08.1991р. знаходився не у власності, а лише у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради).

Згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення “Про Фонд державного майна України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. № 2558, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Пунктом 4 Тимчасового Положення “Про Фонд державного майна України” передбачено, що одним з основних завдань Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

17.04.1997р. була прийнята Постанова  Верховної ради  України N 208/97-ВР, згідно пункту 2 якої було доручено Фонду державного майна України разом з Федерацією профспілок України  завершити роботу по інвентаризації майна, що знаходиться  у володінні  профспілок.

Відповідно  до п. п. “ї” п.2  ч.1 статті 7 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”  від 21.09.2006р.  Фонд державного майна України  щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально  визначеного  державного майна здійснює відповідно до законодавства розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських  організації колишнього СРСР, яке має статус державного.

22.02.2007р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 700-V “Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України”.

В преамбулі  вказаного Закону зазначено, що цей Закон  спрямований на усунення порушень при відчуженні та недопущення відчуження майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення, що утворилося  протягом багатьох років за рахунок коштів держави, підприємств та трудящих і яке зараз перебуває у володінні Федерації професійних спілок України.

У статті 1 Закону від 22.02.2007р. № 700-V вказано, встановити до 1 січня 2008 року  мораторій на відчуження нерухомого майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення  (санаторіїв, готелів, туристичних та спортивних  баз, майнових комплексів відповідних підприємств, їх структурних підрозділів, окремих будівель, споруд, приміщень тощо) та основних засобів виробництва, які перебувають у володінні Федерації професійних спілок України, господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, учасником (акціонером) чи засновником яких є  Федерація  професійних  спілок.

У статті 2 Закону від 22.02.2007р. № 700-V зазначено, що для цілей цього Закону під  відчуженням майна розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення  його до статутних капіталів (фондів) суб’єктів господарювання, інших цивільно-правових правочинів, які передбачають перехід права власності до інших юридичних  та фізичних осіб.

Лише власнику надано право розпоряджатися майном. ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Приватне  акціонерне товариство “Приазовкурорт” право власності на спірне майно оформили  з порушенням законодавства, не маючи на це права, оскільки власник –держава у власність ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не передавала спірне майно, відповідно ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"  не мала права передавати спірне майно у статутний фонд   Приватному   акціонерному  товариству “Приазовкурорт”. Власник має право вимагати повернення  свого майна  з чужого незаконного володіння.

За таких обставин, відповідно до вищевказаних положень законодавчих актів та інших нормативно-правових актів, майно, яке передане у віддання профспілок на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606, є державною власністю. А тому, і розпорядження цим майном можливе лише за згодою Фонду державного майна України.

Отже, з вищевикладених обставин та норм вбачається, що Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (змінено найменування на приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”) не набувши права  власника на спірне нерухоме майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України розпоряджатись таким майном, у даному випадку, відчужувати це майно шляхом його внесення до Статутного фонду закритого акціонерного товариства “Приазовкурорт” (змінено найменування на приватне акціонерне товариство “Приазовкурорт”).

В матеріалах справи відсутні будь-які рішення, які б свідчили про те, що держава, в особі Фонду державного майна України, виявила бажання щодо подальшого відчуження державного майна.

За таких обставин, саме Фонд державного майна України, на час виникнення спірних правовідносин, був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України,  актами  Президента України,  Кабінету Міністрів  України,  а  в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Стаття 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст. 57 Закону України від 07.02.1991р. “Про власність” (який діяв на момент прийняття спірного рішення та  видачі свідоцтва про право власності), якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено. Аналогічні норми закріплені статтею 386 чинного Цивільного кодексу України.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України вказано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи, що на момент прийняття виконавчим комітетом Бердянської міської ради пункту 5.20 рішення № 5 від 13.01.2005р., нерухоме майно санаторію «Бердянськ», утому числі спірні об»єкти, перебувало у державній власності, а тому прийнято з порушенням норм матеріального права та порушує інтереси держави.

Отже, суд прийшов до висновку, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави не з її волі, а прийняття 13.01.2005р. Виконавчим комітетом Бердянської міської ради рішення № 5 “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості по бул. Тінистому, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV, порушує права та охоронювані законом інтереси власника спірного майна - держави України в особі Фонду державного майна України.

З огляду на викладене, п. 5.20 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 13.01.2005р. № 5 “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості по бул. Тінистому, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV, за Закритим акціонерним товариством “Приазовкурорт” є  неправомірним.

У зв’язку з чим, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування п.5.20 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради 13.01.2005р. № 5 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, прокурором заявлено вимогу про визнання права власності за державою України в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна Приватного акціонерного товариства  “Приазовкурорт” за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Тінистий, 20, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2).

За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, виходячи з наведеного, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права.

Частиною 1 ст. 386 ЦК України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Відповідно до приписів ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі викладеного, враховуючи те, що господарським судом встановлено наявність обставин та підстав, що підтверджують право власності держави в особі уповноваженого органу - Фонду державного майна України на спірне нерухоме майно, судом визнається за позивачем право власності на об’єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Тінистий, 20, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV, позовні вимоги в цій частині задовольняються у повному обсязі.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про витребування із чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” об'єкти нерухомості за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Тінистий, 20, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми, позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову.

Оскільки, як встановлено судом, прокурором та позивачем в ході розгляду цієї господарської справи доведено факт володіння відповідачем- 2  спірним нерухомим майном без відповідної правової підстави, судом задовольняється позовна вимога про витребування із чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” об’єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Тінистий, 20, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV, та повернення їх у власність держави в особі Фонду державного майна України.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Приазовкурорт" заявлено про пропуск строків позовної давності.

Так, в обґрунтування своїх вимог прокурор у позовній заяві від 03.1.2011р. № 05/1-2492-11 зазначив, що про порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, прокурор дізнався лише в серпні 2011 р. за наслідками проведення за дорученням Генеральної прокуратури України від 04.08.2011р. № 07/2/1-302вих-417окв-11 прокурорської перевірки щодо додержання вимог законодавства під час відчуження державного майна, що перебуває у віддані Федерації професійних спілок України. У зв’язку з чим, просить суд визнати поважними причини непред’явлення раніше даного позову та поновити строк позовної давності за заявленим позовом.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР (чинного у період виникнення спірних правовідносин, діючого до 01.01.04), перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого  права.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Матеріали справи свідчать, що про наявність порушень інтересів держави при відчуженні спірного нерухомого майна заступник прокурора Запорізької області та ін. працівники вказаного органу прокуратури дізнались лише в серпні 2011 р. при проведенні перевірки законності використання об’єктів профспілок України на підставі доручення Генеральної прокуратури України від 04.08.2011р. № 07/2/1-302вих-417окв-11.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд не вбачає правових підстав стверджувати про пропуск прокурором строку позовної давності, встановленого для захисту спірних правовідносин.

           З підстав наведених вище доводи ПАТ "Приазовкурорт" щодо пропуску прокурором строку позовної давності на звернення з вимогами про визнання недійсним та скасування пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р., визнання за державою права власності на нерухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, є безпідставними та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, виходячи з наведених норм матеріального та процесуального права, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про визнання недійсним пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –Санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV; про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об’єкти нерухомого майна ПАТ "Приазовкурорт" та про витребування із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV та повернути його у власність держави в особі Фонду державного майна України, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, покладаються в наступному порядку: з відповідача-1 підлягає стягненню 941,00 грн. судового збору щодо вимоги про визнання недійсним пункт 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт"; на відповідача-2 покладається судовий збір в сумі 1882,00 грн. (щодо вимог про визнання право власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння).

Оскільки спір доведений до суду з вини відповідачів, судовий збір відшкодовується за їх рахунок у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Фонду державного майна України м.Київ  до відповідача-1 - Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області м.Бердянськ Запорізької області, відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” м.Бердянськ Запорізької області, третя особа,яка не заявляє  самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2- Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” м.Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство “Бердянське бюро технічної інвентаризації” м.Бердянськ Запорізької області, задовольнити  у повному обсязі.

Визнати недійсним пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 р. "Про оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством "Приазовкурорт" (балансоутримувач –Санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV.

Визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об’єкти нерухомого майна ПАТ "Приазовкурорт" які знаходяться за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV.

Витребувати із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" комплекс будівель та споруд, які знаходяться за адресою: бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, ІІ, ІІІ, ІV та повернути їх у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Приазовкурорт” (71100,                            Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського, буд. 12/24, код ЄДРПОУ 02647763, розрахункові рахунки не відомі) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 1882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.  судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ої Бердянської ради, буд. 2, код ЄДРПОУ 02140805, розрахункові рахунки не відомі) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 941 (дев’ятсот сорок одна) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

       Суддя                                                                                        Л.П. Кагітіна

Повне рішення  складено та підписано 26.01.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

26.01.2012