Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-284/12 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакма –Z», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка підлягає виплаті згідно трудового договору, -
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лакма –Z», про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка підлягає виплаті згідно трудового договору.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 серпня 2010 року між ним та відповідачем був укладений трудовий договір № 0801-8, згідно до умов якого його було прийнято на роботу штукатура маляра для виконання робіт з ремонту фасадів двох будинків у АДРЕСА_2, АДРЕСА_1.
За умовами договору за виконану роботу йому повинні були виплачувати заробітну плату у розмірі 1200 грн. на місяць, крім того відповідно до умов договору за результатами роботи на місяць повинні були виплачувати винагороду, розмір якої зазначався у акті приймання виконаних робіт.
Відповідно до умов договору нарахування проводиться на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт та виплачується не пізніше чим через п’ять днів після перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок роботодавця. Факт приймання виконаних робіт в повному обсязі роботодавцем засвідчується підписаними актами приймання робіт відповідно до умов договору між позивачем та представником відповідача, що був призначений на посаду начальника дільниці, проте в порушення умов договору та норм законодавства заробітна плата не виплачена.
За цих обставин, та згідно до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 166), просив стягнути з відповідача на його користь нараховану але не виплачену заробітну плату за період з 30 серпня 2010 року по 30 вересня 2010 року в сумі 9600 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 01 жовтня 2010 року по 04 листопада 2011 року в сумі 59 999 грн. 50 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Лакма- Z»на користь ОСОБА_3 суму винагороди за виконану роботу за період серпень –вересень 2010 року у розмірі 2400 грн.
В решті позову про стягнення винагороди у розмірі 300 % за результати виконаної роботи, а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні –відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Лакма- Z»у дохід держави, судовий збір в розмірі 188 грн. 20 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким стягнути з ТОВ «Лакма- Z»на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 30.08.2010 року по 30.09.2010 року в сумі 2400,00 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 01.10.2010 року по 21.11.2010 року в сумі 15928,60 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за період затримки розрахунку ОСОБА_3 посилався на те, що 01.08.2010 року він був прийнятий на посаду штукатура маляра для виконання робіт з ремонту фасадів двох будинків у м. Бердянську Запорізької області у зв’язку з чим ТОВ «Лакма- Z»з ним був укладений трудовий договір. За умовами договору за виконану роботу йому повинні були виплачувати заробітну плату у розмірі 1200 грн. на місяць. Однак, після закінчення роботи заробітна плата виплачена не була, тому відповідач, в силу ст.117 КЗпП України зобов’язаний йому виплатити як заробітну плату так і середній заробіток за весь час затримки.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 частково та стягуючи суму винагороди за виконану роботу у сумі 2400 грн., суд першої інстанції виходив з того, що 01.08.2010 року між відповідачем ТОВ «Лакма- Z»та позивачем ОСОБА_3 насправді був укладений договір підряду на виконання певного обсягу робіт із визначенням винагороди за виконану роботу, а не трудовий договір, тому відмовив у стягненні середнього заробітку, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Судова колегія вважає, що висновок суду є правильним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента та інших осіб.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2010 року між ТОВ «Лакма- Z»та ОСОБА_3 був укладений письмовий цивільно-правовий договір на виконання певних робіт, за умовами якого виконавець ОСОБА_3 як штукатур маляр зобов’язався виконати роботи по ремонту фасадів будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у визначений в договорі строк до 30.09.2010 року, а замовник ТОВ «Лакма- Z»оплатити виконану роботу згідно акту виконаних робіт у розмірі 1200 грн. на місяць. (а.с.2).
З вказаними умовами договору ОСОБА_3 погодився, що підтверджується його підписом на договорі та подальшими діями по його виконанню.
Таким чином, висновок суду про те, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Лакма- Z» була укладена цивільно –правова угода, яка за своїм характером не є трудовим договором, підтверджується самим змістом вказаної угоди, та обставинами його укладання.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Право укладання трудового договору, прийому та звільнення робітників має директор підприємства.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 до директора ТОВ «Лакма- Z»із заявою про прийом на роботу не звертався, наказ про його зарахування на роботу в ТОВ «Лакма- Z»не видавався, та позивач з таким наказом не знайомився. Трудова книжка від нього не вимагалась і записи про прийняття на роботу та звільнення в ній не здійснювалися.
Будь-яких доказів на підтвердження існування трудових відносин між ОСОБА_3 та ТОВ «Лакма- Z»по справі не надано, а в силу ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, посилаючись на порушення трудового законодавства, ОСОБА_3 не оспорює укладену з ним цивільно–правову угоду по виконанню певних робіт.
За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів, яким суд належну правову оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, а тому підстав для скасування рішення, та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: