донецький апеляційний господарський суд
27.01.2012
Постанова
Іменем України
25.01.2012 р. справа №5/65/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача (скаржника):
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
ОСОБА_1 –представник (довіреність № 155/10 від 30.12.2011 р.)
ОСОБА_2 –представник (довіреність № 23/14 від 22.12.2011 р.)
Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»м.Сєвєродонецьк
на рішення
господарського судуЛуганської області
від12.12.2011 р. (повний текст складено та підписано 19.12.2011р.)
у справі№ 5/65/2011 (суддя Т.В.Васильченко)
за позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м. Київ
до відповідача
Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об»єднання Азот»м.Сєвєродонецьк
простягнення 318 594 294 грн.58 коп.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м. Київ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області, про стягнення боргу в сумі 313 023 445,02грн., пені в розмірі 3 411 912,92грн., 1 499 085,56грн. інфляційних та 659 851,08грн. 3% річних.
У відзиві на позовну заяву від 19.05.2011р. №23-6/д відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80% в порядку ст. 233 ГК України, а також надати на підставі п. 6 ст.83 ГПК України розстрочку погашення боргу рівномірно на 3 роки по місяцям.
Ухвалою від 17.06.2011р. провадження у справі №5/65/2011 за клопотанням відповідача було зупинено на підставі ст. 79 ГПК України до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №26/195, що розглядалась господарським судом міста Києва.
24.11.2011р. господарський суд Луганської області поновив провадження у справі №5/65/2011 після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Рішенням від 12.12.2011р. позовні вимоги були задоволені, стягнуто з відповідача, ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», на користь позивача, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», борг в сумі 313 023 445,02грн., зменшену пеню – 2 729 530,34грн., інфляційні нарахування в розмірі 1 499 085,56грн. та 3% річних –659 851,08грн.
Свій висновок про задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що позивачем доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу позову, натомість відповідачем вони не спростовані. Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені господарський суд врахував те, що відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого в січні-березні 2011 року природного газу було виконано майже на 80%, що об’єктивні обставини, які призвели до важкого фінансового стану відповідача через збитковість виробництва мінеральних добрив та інші причини доведено наявними у справі доказами, а також те, що позивачем використано своє право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що частково компенсує його збитки, а тому дійшов висновку про можливість зменшення розміру належної до стягнення пені на 20% - до суми 2 729 530,34грн. на підставі ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83 ГПК України. Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції не знайшов підстав для його задоволення, дійшовши висновку про його необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заявник в апеляційних скаргах посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, оскільки, зокрема, було необґрунтовано відмовлено у наданні розстрочки виконання судового рішення.
Так, заявник апеляційної скарги наголошує, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки тому факту, що ВАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»не поновило своє матеріальне становище, яке виникло внаслідок фінансової кризи та різкого завищення вартості природного газу у другому півріччі 2010 року.
Скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що державою у першому півріччі 2010 року підприємствам –виробникам азотних мінеральних добрив надавались пільги по вартості природного газу, проте у другому півріччі дія відповідних нормативних актів не була продовжена, в результаті чого виробництво стало збитковим та неконкурентоспроможним на світовому ринку. Між тим, з метою уникнення закриття підприємств-виробників, Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення про продовження їх роботи, в тому числі і підприємства відповідача, за умови зобов’язання держави про корегування ціни на природний газ (Меморандум взаєморозуміння між Міністерством палива та енергетики України та голови ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»). З огляду на досягнуті домовленості, підприємство відповідача продовжило роботу, проте Мінтопенерго їх не дотрималось, що спричинило збитки підприємства через різницю в цінах на природний газ.
За твердженням скаржника, суд першої інстанції з огляду на наявні в матеріалах справи докази в обґрунтування заявленого клопотання про розстрочення виконання судового рішення, безпідставно не врахував, що сума заборгованості є надзвичайно крупною, а запропонований відповідачем строк для розстрочки на 3 роки рівними частинами щомісячно відповідає критерію розумності і обґрунтованості, а також не порушує інтересів стягувача, оскільки позбавлення відповідача платоспроможності призведе до банкрутства підприємства, а не пришвидшить отримання боргу. Також, на думку заявника апеляційної скарги, місцевим господарським судом не було враховано можливості реального виконання рішення суду по сплаті настільки великої суми боргу одноразово в повному обсязі, а також інтересів відповідача, що полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища.
В обґрунтування доводів стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права заявник апеляційної скарги також посилається на те, що господарським судом було неправомірно відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №5/65/2011 у зв’язку з порушенням господарським судом міста Києва пов’язаної з нею справи №42/392 за позовом ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ» до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про визнання недійсним договору поставки природного газу №06/11-48 від 28.01.2011р.
Ухвалою від 30.12.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (вих. № 31/10-15205 від 29.12.2011 р.), у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011 р. у справі № 5/65/2011 –залишити без змін.
Відповідач (скаржник) у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та надав клопотання про зупинення провадження по справі № 5/65/2011 до розгляду Київським апеляційним господарським судом пов’язаної з нею справи № 43/392 за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»на ухвалу господарського суду м.Києва від 10.01.2012 р.
Судова колегія розглянула та відмовила відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі № 5/65/2011 до розгляду Київським апеляційним господарським судом пов’язаної з нею справи № 43/392 через недоцільність та відсутність підстав для зупинення апеляційного провадження. Крім того, заявником не надано доказів прийняття апеляційної скарги до розгляду і набранням законної сили рішенням по вищевказаній справі.
Судова колегія зазначає, що згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2011р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(постачальником) та ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»(правонаступник –ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот») (покупцем) було укладено договір поставки природного газу №06/11-48 з додатком до нього. За умовами вказаного договору постачальник зобов’язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Згідно п.1.2 договору, постачальник зобов’язався передати покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1 625 800,00тис.куб.м. по місяцяз.
На виконання умов договору позивач протягом січня-березня 2011р. передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 316 023 445,02грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011р. на суму 454 059 119,15грн., від 28.02.2011р. на суму 400 018 420,84грн. та від 31.03.2010р. на суму 461 945 905,03грн.
Згідно п. 4.1 договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територію України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов’язання за договором виконав частково, в результаті чого за ним виникла заборгованість в сумі 313 023 445,02грн.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів сплати існуючої заборгованості, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 313 023 445,02грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, п.6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 258, 549-551 ЦК України та п. 7.3.1 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлено тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення 3 411 912,92грн. пені за період з 06.02.2011р. по 26.04.2011р.
Разом з цим, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80% на підставі ст. 233 ГК України та розстрочення погашення заборгованості на 3 роки відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України.
Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічну норму містить п.3 ст. 83 ГПК України.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було зменшено розмір стягуваної з відповідача пені на 20% до 2 729 530,34грн., при цьому врахувано те, що відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого в січні-березні 2011 року природного газу було виконано майже на 80%, що об’єктивні обставини, які призвели до важкого фінансового стану відповідача через збитковість виробництва мінеральних добрив та інші причини доведено наявними у справі доказами, а також те, що позивачем використано своє право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що частково компенсує його збитки.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру стягуваної пені на 20%, вважає його законним і обґрунтованим, у зв’язку з чим не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими посилання скаржника на невмотивоване відхилення клопотання відповідача про надання розстрочки погашення заборгованості з огляду на таке.
Пунктом 6 статті 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Натомість, посилання заявника в апеляційній скарзі на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки або відстрочки виконання рішення. Крім того, зазначена обставина врахована судом першої інстанції та прийнята судом апеляційної інстанції в якості обґрунтування зменшення суми стягуваної пені.
Судова колегія також вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Принцип свободи договору має універсальне значення для всіх учасників цивільних відносин, а його підтвердження законодавством означає відмову від примушення до укладання договорів на основі обов’язкових для сторін актів. Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. А отже, укладаючи договір та підписуючи в подальшому акти приймання-передачі природного газу до нього, відповідач повинен був розуміти юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за вказаним правочином.
Крім того, необхідно зазначити, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто є державним підприємством, що має стратегічне значення для економіки держави. ДК «Газ України»для безперервного постачання газу споживачам повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов’язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь ДК «Газ України». Несплата боргів перед іноземними постачальниками може призвести до зупинення постачання природного газу на територію України.
За таких обставин, доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а отже є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, крім іншого, заявлено до стягнення 1 499 085,56грн. інфляційних за березень 2011р. та 659 851,08грн. 3% річних за період з 06.02.2011р. по 26.04.2011р.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, судова колегія вважає їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 1 499 085,56грн. та 3% річних в сумі 659 851,08грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011р. у справі №5/65/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011р. у справі №5/65/2011–залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2011р. у справі №5/65/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя (доповідач): І.А. Бойко
Судді: Н.О. Мартюхіна
В.М. Татенко
Надруковано примірників –5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС