Справа № 2-1020/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   У К Р А Ї Н И

27.01.2012  року            Миколаївський районний суд Львівської області

в складі:   головуючого –судді  Дем'яновський  Ю.  Г.

при секретарі Котула В.С.

з участю прокурора   Журавкіна А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом   Миколаївського міжрайонного прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування Новороздільської міської ради  до  ОСОБА_1 про  стягнення заборгованості за договором ,-                                     

в с т а н о в и в:

Миколаївський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Новороздільської міської ради до ОСОБА_1 про  стягнення заборгованості за договором в якому зазначив, що   22 квітня 2008р. між Новороздільською міською радою та ОСОБА_1 було укладено Договір про сервітутне землекористування, який зареєстровано за № 62-08. Відповідно до цього договору відповідачу встановлено сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельну ділянку площею 1498,0м.кв., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Даний договір укладався відповідно до рішення сесії Новороздільської міської ради №528 від 13.10.2005р. «Про сервітутне землекористування землями територіальної громади м. Новий Розділ» на час виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Плата за сервітутне користування становила 390,73 грн. за місяць. Землекористувач, відповідно до п. 5.1. Договору, зобов'язався своєчасно вносити плату за сервітутне користування, тобто до 15 числа місяця наступного за звітним, як цього вимагає п.3.1. Договору. Однак протягом терміну дії Договору систематично її не вносив, внаслідок чого заборгував місцевому бюджету 4908,50 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісім гривень 50 коп.).

Відповідно до п.6.3 Договору, за прострочення плати за сервітутне землекористування нараховується пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення. Відтак, відповідачу нараховано пеню в сумі 10579,14грн. (десять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 14 коп. Крім  цього відповідач зобов’язався сплатити 3% річних від простроченої суми, що становить 289,84 грн. (двісті вісімдесят дев'ять гривень 84 коп.).

З метою досудового врегулювання спору відповідачу 13.03.2009р. та 01.10.2010р. направлено претензію за №413/11 та №1428/11 відповідно, якою запропоновано добровільно погасити заборгованість за Договором, та попереджено, що у випадку несплати суми боргу дане питання буде вирішуватися в судовому порядку. Однак, відповідач жодних заходів до погашення заборгованості не вжив.  Тому просить суд стягнути з відповідача 4908,59 грн. плати за сервітутне землекористування земельною ділянкою, 10 579,14 грн. пені та 289,84 грн. - 3% річних від суми боргу.

У судовому засіданні прокурор  Журавкін  А  підтримав позовну заяву, просить її задоволити та дав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.   

Представник Новороздільської міської ради Ратич Т.М.  у судовому засіданні, позов підтримав, просив його задовольнити, аргументуючи свою позицію тим, що в даному випадку мало місце не відносини земельного сервітуту, який потребує державної реєстрації, а відносини сервітутного користування, які такої реєстрації не потребують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання  з’явився ,проти позову заперечив .

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені сторонами докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Твердження сторони позивача про відмінність «земельного сервітуту», потребуюче державної реєстрації,  та «сервітутного землекористування», яке не потребує державної реєстрації, - є необґрунтованими, так як ці поняття є тотожним, а  їх правовий зміст складають цивільні правовідносини, для регулювання яких слід застосовувати положення актів цивільного та земельного законодавства України про «право користування чужим майном». В досліджуваному випадку це право користування чужою земельною ділянкою.

Навіть, якщо презюмувати відмінність понять «земельного сервітуту» і «сервітутного землекористування», то діюче законодавство України не містить визначення «договору сервітутного користування». Однак і в цьому випадку в контексті норми статті 628 ЦК України (Зміст договору), виходячи з принципу свободи договору, для відносин між сторонами слід застосовувати ніщо інше, як положення глави 16 Земельного кодексу України (Право земельного сервітуту) та норми глави 32 Цивільного кодексу України (Право користування чужим майном), адже у них йдеться про користування чужою земельною ділянкою, що фактично мало місце в досліджуваній справі.

Таким чином в будь-якому випадку для правової оцінки Договору про сервітутне землекористування від 22/04/2008 року слід застосовувати норму частини першої статті 98 Земельного кодексу України, згідно з якою – «1. Право земельного сервітуту  -  це  право  власника  або землекористувача земельної  ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками)»;   а також норму частини другої статті 100 Земельного кодексу України, згідно з якою – «Земельний сервітут може бути  встановлений  договором  між особою,  яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту   підлягає державній   реєстрації  в  порядку,  встановленому  для  державної реєстрації прав на нерухоме майно».                                                                                                                                                                                                                      

Аналогічні норми Цивільного кодексу України (стаття 401 ЦК. Поняття земельного сервітуту; стаття 402 ЦК. Встановлення земельного сервітуту).

Щодо наявності чи відсутності зобов’язань за досліджуваним у справі Договором  про сервітутне землекористування від 22/04/2008 року, то для їхньої оцінки слід застосувати такі норми матеріального права.                                                                                                                                          

Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України (Державна реєстрація правочину) - «Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.  Такий  правочин  є вчиненим з моменту його  державної  реєстрації.  2. Перелік  органів,  які  здійснюють  державну реєстрацію, порядок  реєстрації,  а також порядок ведення відповідних  реєстрів  встановлюються  законом».

Відповідно до частини третьої  статті 640 ЦК України (Момент укладення договору) - «Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з  моменту  його нотаріального посвідчення або державної реєстрації,  а  в  разі необхідності і  нотаріального  посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту  державної реєстрації» .

Встановлені судом фактичні обставини справи полягають у тому, що Договір про сервітутне землекористування  від 22/04/2008 року, правовий зміст якого складають відносини з приводу користування чужим майном, тобто земельного сервітуту, не зареєстрований у встановленому законом порядку. Цю обставину не заперечує сторона Позивача.

Відповідно до норми статті 526 ЦК України, на які посилається сторона Позивача, «зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору …». Незареєстрований договір свідчить про його не укладення,а неукладений договір, в свою чергу, не може бути підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків, а також їх примусового виконання, на чому наполягає сторона позивача..    

Керуючись ст.ст.  208,209, 212-215,128  ЦПК України,  ст.ст. 14,210, 401-403,  526, 640  ЦК  України,  статтями  98, 100  ЗК  України,  Законом  України  «Про  державну  реєстрацію речових  прав  на  нерухоме майно та  їх  обтяжень», ст. 29,36-1 Закону України " Про прокуратуру", суд,-

                                                                             в и р і ш и в :

Відмовити  в  задоволенні  позову  Миколаївського  міжрайонного  прокурора  Львівської  області  до ОСОБА_1 про  стягнення  заборгованості  за  договором від 22 квітня 2008р  про сервітутне землекористування  за безпідставністю   

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя :                                                                                                               Дем'яновський  Ю.  Г.