РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11 січня 2012 року Справа № 5019/2193/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Дужич С.П.
судді Юрчук М.І.
при секретарі Довгалюк О.П.
розглянувши апеляційну скаргу позивача на господарського суду Рівненської області від 01.11.11 р. у справі № 5019/2193/11 (суддя - І.Ю. Павлюк)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
до Фізичної особи ОСОБА_1
про розірвання договору купівлі-продажу від 27.06.2000 р. №1145 та повернення об'єкта в державну власність
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 3 від 01.07.11 р.)
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі – Позивач) звернулось в господарський суд з позовною заявою (а.с. 2-3) до ОСОБА_1 (надалі –Відповідач), в якій просить розірвати договір купівлі-продажу від 27 червня 2000 року № 1145 об’єкта незавершеного будівництва житлового будинку позиція АДРЕСА_1 та зобов’язати Відповідача повернути об’єкт –незавершеного будівництва житлового будинку позиція АДРЕСА_1 в державну власність Позивача, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2011 року (а.с. 25-26), з підстав вказаних в цьому рішенні, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 34-35) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 01 листопада 2011 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи висвітлені в апеляційній скарзі.
В судове засідання представник Відповідача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40). Жодних клопотань, щодо відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.
Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 27 червня 2000 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні (надалі – Договір, а.с. 5). Договір нотаріально посвідчений 27 червня 2000 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.
Відповідно до умов Договору, Позивач зобов’язується передати у власність Відповідачу об’єкт незавершеного будівництва житлового будинку позиція АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,25 га, а Відповідач зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме акт передачі об'єкта незавершеного будівництва (а.с. 6), колегія суду приходить до висновку, що Позивач виконав умови Договору та передав Відповідачу об’єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до пункту 1.2 Договору: право власності на об’єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
Розділом 5 Договору визначено обов’язки покупця: в установлений договір термін прийняти об’єкт; на вимогу продавця надавати необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов договору; закінчити будівництво; у разі зміни власника об’єкта приватизації покупець повинен покласти всі зобов’язання за договором на нового власника; питання приватизації (оренди) земельної ділянки вирішується з ініціативи покупця згідно чинного законодавства після оформлення права на об’єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про приватизацію державного майна”: на державні органи приватизації покладені завдання щодо здійснення функцій по контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного і комунального майна.
Розділом 6 Договору передбачено обов’язок Позивача контролювати виконання умов Договору.
Згідно пункту 1.5 Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі –продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 1998 року № 1649 (надалі –Порядок): перевірка здійснюється на підприємстві (організації), майно (акції) якого є об'єктом купівлі – продажу за даним договором, в присутності уповноважених представників юридичної (фізичної) особи –покупця та підприємства.
Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що про перевірку орган приватизації попередньо повідомляє покупця та підприємство.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду констатує той факт, що на виконання розділу 6 Договору, Позивач звертався до Відповідача з листами (від 3 грудня 2007 року № 4118 (а.с. 8); від 16 січня 2009 року № 118-07-00121 (а.с. 9); від 29 березня 2010 року № 18-07-00717 (а.с. 10 ); від 26 квітня 2011 року № 18-07-01081 (а.с. 11)), про надання інформація та підтверджуючих документи про виконання умов Договору.
На вказані листи Відповідач надав відповіді та підтверджуючі документи, а саме: договір № 90804-1 про виконання робіт від 4 серпня 2009 року, акт перевірки виконання природоохоронного законодавства, довідку № 10-02-10 (а.с. 12-16).
Крім того, для встановлення фактичного виконання умов Договору, Позивач листом від 26 квітня 2011 року № 18-07-01081 повідомляв Відповідача про проведення поточної перевірки виконання ним як покупцем умов Договору об'єкта за його місцезнаходженням.
За результатами проведеної перевірки, представником регіонального відділення складено 29 квітня 2011 року акт поточної перевірки виконання умов Договору (а.с. 17). Відповідно до даного акту, умови Договору не виконувались. Крім того, актом передбачено, те що у разі невиконання або неналежного виконання умов Договору, цей акт є підставою для застосування органом приватизації санкції до Відповідача згідно з вимогами чинного законодавства та умовами Договору.
Колегія суду наголошує на тому, що з метою досудового врегулювання спору в порядку статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією від 17 серпня 2011 року № 18-07-02236 (а.с. 18) про розірвання Договору, що підтверджується чеком від 17 серпня 2011 року (а.с. 18 на звороті).
Колегія суду констатує той факт, що пунктом 11.3 Договору обумовлено, що у разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду України.
Відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»: на вимогу однієї із сторін договір купівлі - продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі –продажу, у визначені строки.
Згідно статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва»: у разі невиконання умов, договір купівлі - продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку; при цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі –продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання – передачі, а також відшкодовує державні збитки, завдані невиконанням умов договору.
Відповідно до пункту 6 Указу Президента України “Про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва” № 456/93 від 14 жовтня 1993 року, який діяв на момент укладання Договору, порядок укладення договорів купівлі-продажу та оплати об'єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки визначається відповідним законодавством.
Частиною 2 статті 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначено, що: умови завершення будівництва житлових будинків мають бути включені в договір купівлі-продажу, при цьому термін дії зазначених зобов’язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п’ять років.
Дослідивши зміст Договору, колегія суду констатує той факт, що ним не передбачені строки виконання зобов’язань Відповідачем та Позивачем.
Водночас, згідно вимог чинного законодавства України строк виконання Договору не повинен перевищувати п’ять років.
Враховуючи усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що Договір укладено та нотаріально посвідчено 27 червня 2000 року, а отже кінцевий строк виконання зобов’язань по Договору сплинув 27 червня 2005 року.
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»: на вимогу однієї із сторін договір купівлі - продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі –продажу, у визначені строки.
В своєму рішенні суд першої інстанції застосував строк позовної давності, законність застосування якого оскаржує Позивач.
Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази, колегія суду вважає оскаржуване судове рішення законним і обгрунтованим, та погоджується з застосуванням строку позовної давності, виходячи з наступного.
Колегія суду наголошує, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України: позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи вищеописані норми законодавства України, колегія апеляційного господарського суду констатує те, що перебіг позовної давності щодо виконання зобов’язань за Договором розпочався 27 червня 2005 року (з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору). Відповідно даний строк закінчився 28 червня 2008 року.
Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що Позивач звернувся в господарський суд з позовною заявою лише 10 жовтня 2011 року, тобто після спливу строку позовної давності (більш ніж через три роки після спливу даного строку).
Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суду звертає увагу на те, що 1 листопада 2011 року (до винесення судового рішення судом першої інстанції) - Відповідач подав відзив на позов (а.с. 21), в якому заявив про сплив строків позовної давності та просив суд відмовити у позові Позивачу, в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Враховуючи вищеописане колегія суду приходить до висновку про сплив строку позовної давності (майже вісім років назад). Відповідно, колегія апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції законно і обґрунтовано відмовлено Позивачу в задоволенні даного позову.
Враховуючи усе вищевказане в даній судові постанові Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2011 р. у справі № 5019/2193/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.
01-12/609/12 609/12