РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11 січня 2012 року Справа № 5019/2189/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Дужич С.П. ,
судді Юрчук М.І.
розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.11 р. у справі № 5019/2189/11 (суддя В.В. Бережнюк)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
до Фізичної особи ОСОБА_2
про розірвання договору купівлі-продажу від 29.10.1998 р. №2066 та повернення об'єкта в державну власність
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 3 від 01.07.11 р.)
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі –Позивач) звернулось в господарський суд Рівненської з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі –Відповідач), в які просить розірвати договір купівлі-продажу від 29 жовтня 1998 року № 2066 об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку позиція АДРЕСА_1 та зобов’язання Відповідача повернути об’єкт - незавершене будівництво житлового будинку позиція АДРЕСА_1 в державну власність Позивача, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2011 року (а.с. 27-28) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 36-37) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2011 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи висвітлені в апеляційній скарзі.
В судове засідання представник Відповідача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 43). Жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.
Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 29 жовтня 1998 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні (надалі –Договір, а.с. 5-6).
Договір нотаріально посвідчений 29 жовтня 1998 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.
Відповідно до пункту 1.1 Договору: Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу об’єкт незавершеного будівництва житлового будинку позиція АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,25 га, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі; майно включає в себе споруду будинку і господарського приміщення.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме акт передачі майна державної власності (а.с.7), колегія суду приходить до висновку, що Позивач виконав умови Договору щодо передачі об’єкту незавершеного будівництва Відповідачу.
Згідно пункту 1.2 Договору: право власності на об’єкт незавершеного будівництва переходить до Відповідача з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
Враховуючи вищеописане, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що право власності на об’єкт незавершеного будівництва виникло у Відповідача з 29 жовтня 1998 року (дата нотаріального посвідчення Договору).
Розділом 5 Договору визначено обов’язки Відповідача, а саме: в установлений цим Договором термін сплатити ціну продажу об'єкту приватизації; в установлений цим Договором термін прийняти об'єкт приватизації; в місячний термін з моменту підписання цього Договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт; на вимогу Позивача Відповідач зобов'язаний надати Відповідачу необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання цього Договору. Також цим розділом передбачено, що Відповідач зобов'язаний виконувати умови продажу: засобами платежу є грошові кошти; збереження первісного призначення; завершення будівництва. Крім того даним розділом визначено, що: при зміні власника на об'єкт приватизації всі зобов'язання по даному Договору переходять до нового власника; питання приватизації (оренди) земельної ділянки площею 0,25 га вирішується з ініціативою Відповідача приватизованого об'єкта незавершеного будівництва після укладення Договору.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", на державні органи приватизації покладені завдання щодо здійснення функцій по контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного і комунального майна.
Розділом 6 Договору передбачено обов’язок Позивача контролювати виконання умов Договору.
Згідно пункту 1.5 Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі - продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 1998 року № 1649 (надалі –Порядок): перевірка здійснюється на підприємстві (організації), майно (акції) якого є об'єктом купівлі - продажу за даним договором, в присутності уповноважених представників юридичної (фізичної) особи - покупця та підприємства.
Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що про перевірку орган приватизації попередньо повідомляє покупця та підприємство.
Колегія суду Колегія суду звертає увагу на те, що Позивач протягом 2001-2011 років здійснював перевірки, у відповідності до пункту 1.5 Порядку.
звертає увагу на те, що Позивач протягом 2001-2011 років здійснював перевірки, у відповідності до пункту 1.5 Порядку.
Також, під час здійснення контролю виконання умов Договору Позивач звертався до Відповідача листами: від 18 вересня 2001 року № 1901 (а.с. 8); від 26 липня 2005 року № 2215 (а.с. 9); від 21 вересня 2006 року № 3155 (а.с. 10); від 3 квітня 2008 року № 18-01-01081 (а.с. 11), від 16 січня 2009 року № 18-07-00120 (а.с. 12). В цих листах витребовувалась інформація та підтверджуючі документи про виконання умов Договору.
На вищевказані листи Відповідачем надано наступні відповіді та підтверджуючі документи: рахунок фактуру 3 231 (а.с. 14); довідку № 96 від 23 лютого 2011 року (а.с. 15), свідоцтво про власність від 26 січня 1999 року (а.с. 16), акт поточної перевірки виконання умов договору; супровідний лист (а.с. 17-18).
Крім того, для встановлення фактичного виконання умов Договору, Позивач направив 29 жовтня 1998 року Відповідачу лист № 18-07-01085 (а.с. 17) про проведення поточної перевірки виконання Відповідачем, як покупцем, умов Договору об'єкта за його місцезнаходженням.
За результатами проведеної перевірки, Позивачем складено акт поточної перевірки від 11 травня 2011 року (а.с. 18). В даному акті зафіксовано невиконання умов Договору.
Колегія суду констатує той факт, що пунктом 11.3 Договору обумовлено, що у разі невиконання однією із сторін умов Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду України.
Відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна": на вимогу однієї із сторін договір купівлі –продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі –продажу, у визначені строки.
Згідно статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва": у разі невиконання умов, договір купівлі –продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку; при цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі –продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання –передачі, а також відшкодовує державні збитки, завдані невиконанням умов договору.
Відповідно до пункту 6 Указу Президента України "Про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва" № 456/93 від 14 жовтня 1993 року, який діяв на момент укладання Договору, порядок укладення договорів купівлі-продажу та оплати об'єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки визначався відповідним законодавством.
Частиною 2 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що умови завершення будівництва житлових будинків мають бути включені в договір купівлі-продажу, при цьому термін дії зазначених зобов’язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п’ять років.
Зі змісту Договору вбачається, що ним не передбачені строки виконання зобов’язань Позивачем та Відповідачем.
Водночас, згідно вимог чинного законодавства України строк виконання Договору не повинен перевищувати 5 років.
Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду констатує той факт, що Договір укладено та нотаріально посвідчено 29 жовтня 1998 року, а отже кінцевий строк виконання зобов’язань по Договору сплинув 29 жовтня 2003 року.
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
В своєму рішенні суд першої інстанції застосував строк позовної давності, законність застосування якого оскаржує Позивач.
Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази, колегія суду вважає оскаржуване судове рішення законним і обгрунтованим, та погоджується з застосуванням строку позовної давності, виходячи з наступного.
Колегія суду наголошує, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України: позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи вищеописані норми законодавства України, колегія апеляційного господарського суду констатує те, що перебіг позовної давності щодо виконання зобов’язань за Договором розпочався 29 жовтня 1998 року (з моменту підписання та нотаріально посвідчення даного Договору). Відповідно, даний строк закінчився 29 жовтня 2003 року.
Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що Позивач звернувся в господарський суд з позовною заявою лише 10 жовтня 2011 року, тобто після спливу строку позовної давності (після майже восьмирічного спливу даного строку).
Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суду звертає увагу на те, що 1 листопада 2011 року (до винесення судового рішення судом першої інстанції) - Відповідач подав відзив на позов (а.с. 22), в якому заявив про сплив строків позовної давності та просив суд відмовити у позові Позивачу, в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Враховуючи вищеописане колегія суду приходить до висновку про сплив строку позовної давності (майже вісім років назад). Відповідно, колегія апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції законно і обгрунтовано відмовлено Позивачу в задоволенні даного позову.
Враховуючи усе вищевказане в даній судові постанові Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Позивача –без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 1 листопада 2011 р. у справі № 5019/2189/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.
01-12/616/12 616/12