РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11 січня 2012 року Справа № 11/14/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Дужич С.П. ,
судді Юрчук М.І.
розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Вінницької області від 19.10.11 р. у справі № 11/14/2011/5003 (суддя В.В. Грабик)
за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
до Балківська сільська рада
про відшкодування збитків в сумі 93 668,67 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Франчук В.М. (голова сільської ради)
ВСТАНОВИВ:
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (надалі –Позивач) звернулась в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-3) до Балківської сільської ради Барського району Вінницької області (надалі –Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача 93 668 грн. 67 коп. збитків.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 29 березня 2011 року (т. 1, а.с. 45-48) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року (т. 2, а.с. 67-68) вищевказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 серпня 2011 року (т. 1, а.с. 99-103) постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав, вказаних у даній постанові Вищого господарського суду України.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 19 жовтня 2011 року (т. 2, а.с. 31-34) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 358 грн. 54 коп. збитків та судові витрати.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач, звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 43-44) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 19 жовтня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 57-60), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить суд винести нове рішення.
Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
В судове засідання представник Позивача (апелянта) не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач повідомлен належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2, а.с. 55). Водночас, свої заперечення на рішення місцевого господарського суду Відповідач висвітлив у вищевказаній апеляційній скарзі.
Враховуючи все вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Позивачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Відповідача. За результатами даної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21 травня 2010 року (а.с. 4а).
Державним інспектором в акті вказано, що у процесі діяльності Відповідач здійснював спеціальне водокористування (видобуток підземних вод) з однієї артезіанської свердловини для господарсько-питного водопостачання населенню 16-квартирного будинку в с. Балки за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
За результатами перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Захарчуком В.Ф. 21 травня 2011 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 010676 (т. 1, а.с. 8) стосовно сільського голови Відповідача ОСОБА_1. за статтями 47, 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 65 Кодексу України “Про надра” та статті 110 Водного кодексу України.
Згодом на підставі вищевказаного протоколу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Захарчуком В.Ф. 25 травня 2011 року винесено постанову № 006.11/32 (т. 1, а.с. 11), якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн..
Колегія суду зауважує, що згідно довідки № 173 від 2 червня 2010 року (т. 1, а.с. 5-7) за період самовільного водокористування Відповідачем здійснено забір води із артезіанської свердловини в об'ємі 13 100 кубічних метрів. Посилаючись на дану довіку, Позивач вважає, що нанесено державі збитки в розмірі 93 668 грн. 67 коп..
Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що Позивачем здійснено розрахунок розміру збитків в загальній сумі 93 668 грн. 67 коп. за наступними Методиками (т. 1, а.с. 10): - за період з 1 січня 2007 року по 24 серпня 2009 року, включно, розрахунок збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування, виконаний у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 року № 37 та вирахувано в сумі 2 358 грн. 54 коп.; за період з 25 серпня 2009 року по 2 червня 2010 року розрахунок збитків проведений у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 20 липня 2009 року № 389 у зв'язку з набранням чинності вказаної Методики та вирахувано 91 310 грн. 13 коп..
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи (а саме: листи Балківського сільського голови ОСОБА_1. від 25 серпня 2010 року № 1258 (т. 1, а.с. 20) та від 2 червня 2010 року № 175 (т. 1, а.с. 21) адресовані Позивачу), розрахунок по забору питної води з артезіанської свердловини в с. Балки здійснено згідно показників електролічильника. Також, з цих листів вбачається, що З квітня 2006 року на баланс Балківської сільської ради прийнято водозабірну систему від бувшої агрофірми "Перемога", проте документації на водозабірну систему не було. Крім того, в даних листах вказано, що водозабірна система складається з артезіанської свердловини, водопроводу, водонапірної башні.
Водночас, Відповідач в листі № 93-2.13 від 9 березня 2011 року (т. 1, а.с. 22-23) вказує, що він не має відношення до водозабору з артезіанської свердловини, яка належала збанкрутілій агрофірмі "Перемога". В даному листі Відповідач також зазначає, що артезіанська свердловина знаходиться на території Войнашівської сільської ради за межами населеного пункту.
Крім того, в листі № 92-2.13 від 9 березня 2011 року (т. 1, а.с. 24) Відповідач стверджує, що 16-ти квартирний будинок, мешканці якого користувалися та користуються питною водою з артсвердловини, що належала збанкрутілій агрофірмі "Перемога", на балансі Відповідача не перебуває.
Водночас з листа виконавчого комітету Войнашівської сільської ради № 2-10-29 від 11 лютого 2011 року (т.1 а.с.60) вбачається, що артсвердловина колишньої агрофірми "Перемога" дійсно розміщена на землях запасу Войнашівської сільської ради за межами населених пунктів.
З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2011 року державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Відповідачу видано дозвіл на спеціальне водокористування № 4630 (т.1, а.с.26) в якому зазначено, що одна експлуатаційна свердловина глибиною 68 метри розташована в с. Балки Барського району Вінницької області та буде використовуватися для водопостачання населенню.
Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що 21 квітня 2011 року Відповідач звернувся з листом № 209.1.-1.10 (т. 1, а.с. 63) до голови Барської районної державної адміністрації з проханням надати земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га для обслуговування артсвердловини і заборонної зони в с. Балки на території збанкрутілої агрофірми "Перемога".
8 липня 2011 року відділом Держкомзему у Барському районі Вінницької області видано довідку виконавчому комітету Відповідача про те, що дійсно артезіанська свердловина збанкрутілої агрофірми "Перемога" знаходиться на території Войнашівської сільської ради за межами населеного пункту (т. 1, а.с. 85).
Колегія суду констатує те, що північним державним регіональним геологічним підприємством "Північгеологія" оформлено паспорт свердловини на воду Балківській сільській раді с. Балки Барського району Вінницької області (т. 1, а.с. 122-131).
Колегія суду наголошує на тому, що забір води без дозволу на спеціальне водокористування є порушенням статей 44, 48, 49 Водного кодексу України та статей 19, 21 Кодексу України "Про надра".
Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що згідно з статтями 16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19 грудня 2006 року № 548 (надалі –Положення), Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, повноваження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки на відповідній території.
Відповідно до пункту 4 вказаного Положення, інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами: додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.
Позивач має право, зокрема, обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації з метою дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складати акти перевірок .
Відповідно до статей 1, 48 Водного кодексу України: водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Згідно з пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України: водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що пунктом 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що: підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання": підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів; спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; у дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування; строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування; у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
В силу дії статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища": відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України: водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Колегія суду звертає увагу на те, що частиною 1 статті 68 Закону УРСР від 25 червня 1991 року "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що: порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Пунктом "з" частини 2 статті 68 Закону УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що: відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Крім того, частиною 4 статті 68 Закону УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища": підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно статті 69 Закону УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища": шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 44 Водного кодексу України: водокористувачі зобов'язані здійснювати облік забору та використання вод, подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами
Крім того, пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачено, що: водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Пунктом 6 частини 1 статті 110 Водного кодексу України передбачено, що: відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у порушенні правил спеціального водокористування.
Згідно частини 1 статті 111 Водного кодексу України: підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Також, частиною 3 статті 111 Водного кодексу України передбачено, що: притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов’язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Сукупний аналіз усього вищевказаного приводить колегію суду до висновку, що здійснення спеціального водокористування без відповідного на те дозволу є протиправною дією, а збитками, заподіяними державі, є забір води із водного об’єкту (в даному випадку з артезіанської свердловини) понад встановлених лімітів забору води.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що доказів наявних у матеріалах справи вбачається, що спеціальне водокористування з артезіанської свердловини здійснюється для господарсько-питного водопостачання населенню 16-квартирного житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 в матеріалах справи докази (зокрема вищезазначений лист № 173 від 2 червня 2010 року) свідчать про визнання відповідачем факту спеціального водокористування жителями села Балки.
Враховуючи вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд констатує те, що Відповідач здійснював спеціальне водокористування без спеціального дозволу, що є порушенням вимог чинного законодавства.
Вищевказане підтверджується актом перевірки від 21 травня 2010 року, протоколом № 010676 про адміністративне правопорушення складеному стосовно Відповідача, постановою про накладення адміністративного стягнення на Балківського сільського голову.
Колегія Рівненського апеляційного господарського суду не бере до уваги твердження Відповідача про те, що артезіанська свердловина знаходиться на землях запасу Войнашівської сільської ради Барського району за межами населеного пункту з посиланням на відповідні довідки Войнашівської сільської ради та відділу Держкомзему у Барському районі Вінницької області, оскільки твердження спростовуються довідками виданими Відповідачем про забір підземних вод з артезіанських свердловин за період самовільного водокористування, дозволом на спецводокористування № 4630 від 16 лютого 2011 року, виданим Відповідачу, паспортом свердловини на воду, оформленого на Балківську сільську раду, а також актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення, які відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувалися і є чинними на час розгляду справи.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 10 Водного кодексу України визначено, що: до відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції.
Враховуючи вищеописане, колегія апеляційного господарського суду констатує те, що Відповідач мав знати, що спеціальне водокористування має здійснюватися лише за наявності відповідного дозволу та відповідно повинен був передбачити, що вказані дії призведуть до порушення вимог природоохоронного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків, заподіяних внаслідок самовільного забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування за період з 1 січня 2007 року по 24 серпня 2009 року включно, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використанні водних ресурсів затвердженої наказом Мінекобезпеки України № 37 від 18 травня 1995 року та за період з 25 серпня 2009 року по 2 червня 2010 року, включно, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затвердженої наказом Мінекобезпеки України № 389 від 20 липня 2009 року.
Згідно розділу 1, Методика розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі - Методика), встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів. Методика є обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України.
Пунктом 4.1 Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі –Методика) визначено: шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до пункту 4.2 Методики: відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме: самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування.
Враховуючи вищеописане, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача збитків в сумі 2 358 грн. 54 коп. період з 1 січня 2007 року по 24 серпня 2009 року є правомірними, оскільки наказ № 37 від 18 травня 1995 року, згідно якого зроблено розрахунок за вказаний період, діяв до 24 серпня 2009 року включно. Відповідно, колегія суду погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення позову про стягнення 2 358 грн. 54 коп. збитків, а тому залишає рішення господарського суду в цій частині без змін.
Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимоги Позивача про стягнення збитків за період з 25 серпня 2009 року по 2 червня 2010 року в розмірі 91 310 грн. 13 коп. задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Розділом ІХ Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки України № 389 від 20.07.2009 р. передбачено порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м). Разом з тим із паспорта свердловини на воду (т. 1, а.с. 124) вбачається, що Відповідачем використовується прісна підземна вода з артезіанської свердловини глибиною 68 метрів. Отже нарахування шкоди за період з 25 серпня 2009 року по 2 червня 2010 року є незаконним та безпідставним .
Відповідно до статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік": джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є зокрема надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, до яких належать також і 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів –50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим –20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя –70 відсотків.
Відповідно до приписів статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, перераховуються на рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища.
Доводи Позивача висвітлені в апеляційній скарзі є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові суду апеляційної інстанції, а тому до уваги судом не беруться.
Крім того, колегія суду не бере до уваги твердження Відповідача, щодо застосування строків позовної давності. При цьому, суд апеляційної інстанції констатує те, що строк позовної давності слід рахувати з дати складання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (21 травня 2010 року), який на час звернення до суду не минув.
Враховуючи усе вищеописане, колегія суду приходить до висновку, що Позивачем належним чином доведено факт порушення Відповідачем природоохоронного законодавства (водокористування без спеціального на те дозволу). Проте з огляду на все вищеописане, до задоволення підлягають вимоги лише щодо стягнення з Відповідача збитків в сумі 2 358 грн. 54 коп..
Враховуючи усе вищенаведене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Вінницької області від 19 жовтня 2011 року у справі № 11/14/2011/5003 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.
01-12/627/12 627/12