Справа №: 2-а-9754/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

16 січня 2012 року              м. Тульчин Вінницької області

Я, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,  додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров»ю, та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, протиправними та зобов’язання виплатити дані підвищення до пенсії та додаткову пенсію,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, протиправними та зобов’язання виплатити дані підвищення до пенсії та додаткову пенсію, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонером, пенсію отримує за віком. Позивач є дитиною війни і має право на соціальний захист передбачений  Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року. Згідно ст.. 6 даного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В зв’язку з цим, позивач звернулася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про здійснення їй перерахунку та виплати вищезазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни. Управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачу відповідь, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни.  У 2008 році відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008-2010 роки” „...дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”, відповідно до Закону призначена надбавка для дітей війни в розмірі 49,80 грн..

Крім того, вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) і постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона має право на пільги встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року. Відповідно до ст. 51 даного Закону особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 39 цього ж Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату. В зв’язку з цим, позивач звернулася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про здійснення їй перерахунку та виплати вищезазначених додаткової пенсії та підвищення до пенсії. Управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачу відповідь, що додаткова пенсія позивачу нараховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №530 від 28.05.2008 року та Закону України «Про Державний бюджет 2008-2010 роки», і становить 5% від прожиткового мінімуму. Відповідно до Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року розмір підвищення непрацюючим пенсіонерам, проживаючим в зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 5,20 грн.

    Позивач вважає, що вищезазначені підвищення до пенсії, як дитині війни, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, виплачуються у розмірі значно нижчому ніж передбачено Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року .

   Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

   Просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, протиправними. Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, протиправними. Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області, починаючи з 15.01.2011 року, здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, відповідно до ст.. 6 Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю передбачену ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, що становить 15% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 15.01.2011 року, та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачене ст.. 39 даного Закону, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 15.01.2011 року.

       Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Позивач, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить її паспорт НОМЕР_1, виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.04.1996 року. Пенсію отримує за віком, і є дитиною війни, про що свідчить її пенсійне посвідчення НОМЕР_2, видане 22.07.1993 року.

      Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року  дитиною війни вважається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, позивач, будучи громадянином України та ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни і тому має право на соціальний захист передбачений  Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року. Згідно ст.. 6 даного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач, згідно паспорту, зареєстрована і постійно проживає в АДРЕСА_1, що згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Позивач не працює. Вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), про що має посвідчення НОМЕР_3, видане Вінницькою облдержадміністрацією 10.12.1992 року.       

Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України позивач має право на соціальний захист, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений та закріплений в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року.

Згідно ст.. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ, пенсії особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 даного Закону особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 39 цього ж Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

В зв”язку з цим, позивач звернулася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року та про перерахунок та виплату  додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, передбачену ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченого ст. 39 даного Закону. Проте, управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області відмовило позивачу у перерахунку вищезазначених підвищень до пенсії та додаткової пенсії.

         Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V”, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV.

          Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням ст.111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

           Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року Положення п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

         Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, зокрема до ст.. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були визнані неконституційними і втратили чинність. Аналогічна позиція з даного питання була висловлена і у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. У ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункт 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців 2, 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

        22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 було визнано неконституційними положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, якими з 01.01.2008 року були внесені зміни  до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати  їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони.

          Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.    

          Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9  від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Верховний суд України вказав, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади»не підлягають застосуванню закони та інші нормативно-правові акти, що скасовують конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до ст..8 КАСУ суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А практика цього суду свідчить, що при розгляді судами справ щодо пенсійного забезпечення громадян України українські суди повинні вирішувати питання про конституційність законодавства при нарахуванні пенсії ( рішення від 07.10.2010 року у справі Багатова проти України та ін..)/

        Відповідач у встановлений ст.. 183-2 КАС України строк заперечення проти позову не надав.

       Відповідно до ст. 99 КАС України для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в  межах шести місяців до дня її звернення до суду.

         На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -

                                                                       ПОСТАНОВИВ:

           Позов задоволити частково.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо  відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, протиправними.

          Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо  відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до ст.. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, протиправними.

          Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року,  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та виплачувати його щомісячно до втрати права на таке підвищення, починаючи з 20.01.2011 року, виплативши заборгованість з 20.01.2011 року по теперішній час.

        Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до ст.. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку пенсію, починаючи з 20.01.2011 року, виплативши заборгованість з 20.01.2011 року по теперішній час.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та виплачувати його щомісячно до втрати права на таке підвищення, починаючи з 20.01.2011 року, виплативши заборгованість з 20.01.2011 року по теперішній час.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Постанова суду підлягає негайному виконанню.

            Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.

            Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області                                                                                                А.П. Карнаух