справа  № 1-п-19/2011                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

          ПОСТАНОВА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

10.08.2011                                                                                         м. Миколаїв                     

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого                           Захарченко Д.В.

при  секретарі                             Титовій Т.Е.

за участю  прокурора                    Кошурка Р.В.

розглянувши у судовому засіданні кримінальну справу з постановою прокурора Ленінського району м. Миколаєва про звільнення від кримінальної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця             м. Кілія, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, не судимого, проживає: АДРЕСА_1,

          обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.1  КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що являючись приватним підприємцем, здійснюючи підприємницьку діяльність по наданню послуг - миття автомобілів за адресою: АДРЕСА_2, допустив грубе порушення норм трудового законодавства відносно найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в порушення положень ст.43, 46 Конституцій України, у жовтні 2010 року за усною домовленістю прийняв на роботу ОСОБА_4, в лютому 2011 року прийняв на роботу ОСОБА_2,  в квітні 2011 року прийняв на роботу ОСОБА_3, допустивши їх до виконання обов'язків автомийників, та  порушуючи вимоги ст.24, 24-1 Кодексу законів про працю України, а також п.2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України  від 08.06.2001 р., не уклав з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, передбачений вказаними нормативними актами трудовий договір в обов'язковій письмовій формі, не здійснив його реєстрацію в районному центрі зайнятості.

Також, ОСОБА_1 умисне приховуючи виконання ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 трудових обов'язків, в порушення вимог ст.253, 254 КЗпП України, не забезпечив їх загальнообов'язкове державне страхування, в порушення вимог ст.35 Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»не сплатив за найнятих працівників страхові внески до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, позбавивши останніх за період роботи страхового стажу, від розміру якого залежить розмір виплат з безробіття, в порушення вимог п.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які заподіяли втрату працездатності», Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання які заподіяли втрату працездатності», не вніс відомості до передбаченої законом звітності про наявність у нього, як суб'єкта підприємницької діяльності, найманих працівників і з метою зменшення суми виплачуваних страхових внесків не перерахував до бюджету Фонду соціального страхування за них страхові суми, внаслідок чого найняті працівники були позбавлені права на здобуття соціальної виплати при настанні страхового випадку, в порушення положення ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»не вніс відомості про найманих працівників в розрахунки зобов'язань по оплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і не перерахував в бюджет Пенсійного Фонду України передбачені законом страхові внески, внаслідок чого останні втратили права на трудовий і страховий стаж для нарахування пенсії за віком, в порушення вимог ст.47, 48 КЗОТ України,                       п.4 Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників»від 27.04.1993 р. і Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р., не дотримуючи порядок ведення і видачі трудових книжок працівникам підприємства, в трудових книжках найманих працівників не зробив відповідні записи про прийом і звільнення їх з роботи, та інструктаж по техніці безпеки, виробничій санітарії, гігієні праці і протипожежної безпеки не проводив, чим грубо порушив вимоги ст. 29 КЗпП України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані по ст.172 ч.1 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.

В постанові прокурор ставить питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності в зв'язку з його дійовим каяттям.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що дійсно вчинив злочин за обставин викладених у обвинуваченні, щиро покаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, фактично усунув заподіяну ним шкоду уклавши з усіма працівниками трудові договори. Проти звільнення його від кримінальної відповідальності не заперечував.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, усунув заподіяну шкоду, що відповідно до ст.45 КК України, є беззаперечною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.7-2 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України, на підставі ст.45 КК України.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 –закрити.

Міру запобіжного заходу в вигляді підписки про невиїзд –скасувати.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційний суду Миколаївської області протягом 7 діб з дня її винесення.

Головуючий: