28.05.2025

Справа № 482/1013/25

Номер провадження 3/482/558/2025

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2025 року місто Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічула В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Краснопавлівка, Лозівського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, командира 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 1 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу № 5025-71 від 06.05.2025 року про військове адміністративне правопорушення, в умовах воєнного стану, старший лейтенант ОСОБА_1 05.05.2025 року о 16 год. 00 хв. був відсутній у місці тимчасового розміщення інженерно-саперної роти 1 інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Першочергові розшукові заходи позитивного результату не дали, його місце знаходження було невідомо. На дзвінки мобільного телефону не відповідав. З`явився на військову службу о 06 год. 00 хв. 06.05.2025 року. Свою відсутність пояснив погіршенням стану здоров`я, доказів звернення до медичного пункту не надав.

Дії старшого лейтенанта ОСОБА_1 командуванням військової частини НОМЕР_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, з якого починається розгляд справи про вчинення фізичною особою адміністративного правопорушення, і кінцевим результатом якого є прийняття судом судового рішення від імені держави на підставі всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом та забезпечення виконання винесеної постанови.

А тому, предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Згідно до вимог ст. статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборону подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Частиною 4 статті 172-11 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Частинами 1 та 3 цієї Статті передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб та за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України як у добровільному порядку (за контрактом), так і за призовом.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення, як кваліфікуючу ознаку, за якою настає відповідальність саме за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, вказано вчинення такого адміністративного правопорушення в умовах воєнного стану, тоді як диспозицією цієї норми чітко визначено, що відповідальність настає у різі вчинення його в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Слід зазначити, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та підготовка матеріалів для їх розгляду покладено на відповідні органи, що уповноважені законом на складання таких протоколів, що не слід ототожнювати із повноваженнями суду, який розглядає справи про адміністративні правопорушення із винесенням рішення, передбаченого положеннями КУпАП, зокрема: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 Кодексу; про закриття справи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення суть правопорушення не викладено в тому об`ємі, який дає підстави зробити висновок про те, що мала місце подія правопорушення та поза розумним сумнівом доводить наявність в діях особи складу інкримінованого йому діяння.

Оцінюючи зазначені вище докази, суддя доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Враховуючи визначальну роль протоколу, як доказу підтвердження винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, з урахуванням наявних порушень, суд позбавлений можливості всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, у відповідності до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП та прийняти рішення щодо наявності в діях старшого лейтенанта ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, в тому числі шляхом надання оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, а відтак провадження у справі підлягає закриттю, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 15, 33 - 35, 221, 252, 280, 283 - 285 КУпАП, суддя, -

постановив:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП., за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення № НОМЕР_1-71 від 06.05.2025 року.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя В.М. Кічула