Справа № 204/12734/24

Провадження № 2/204/1194/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року                                         м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді                                        Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання                        Борсук А.С.,

представника відповідача                                         ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєва Анна Олегівна, про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Дніпровської міської ради, треті особи: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєва Анна Олегівна, яку уточнила 27 лютого 2025 року, в якій остаточно просила: визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 . В обґрунтування позову зазначила, що позивачу на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , але правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на зазначене нерухоме майно, у позивача відсутній. Свідоцтво про право власності на зазначене майно необхідне позивачу для вступу у спадщину за померлими співвласниками квартири та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, а у подальшому – для належної реєстрації права власності на зазначене майно відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач зазначає, що свідоцтво про право власності на житло від 19.11.1998 року раніше взагалі не отримувала, тому звернулась із заявою до директора КП «ДМБТІ» ДМР про видачу екземпляра свідоцтва про право власності, а у разі неможливості його видати – то дублікат свідоцтва про право власності. Проте, документ позивачу отримати не вдалось, оскільки всі співвласники мають звернутись за його видачею, що є неможливим, адже ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли, а місцезнаходження та будь-які інші відомості стосовно ОСОБА_3 позивачу невідомі, зв`язок між ними давно втрачений. Звернувшись до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвої А.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та документи для видачі свідоцтва про спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.10.2023р., так як відсутні документи, що посвідчують право власності на майно. Позивач є співвласником зазначеного майна, у кожного співвласника розмір частини – . Аналогічна ситуація зі зверненням позивача до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори щодо вчинення нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право у спільній сумісній власності на квартиру після померлого батька ОСОБА_5 . 26.10.2023р. державним нотаріусом Демуш Є.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тож, вирішити це питання можливо лише у судовому порядку. У зв`язку з викладеним позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.

15 січня 2025 року від представника відповідача Дніпровської міської ради - Боговенко С.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Дніпровська міська рада позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Як зазначено у листі КП «ДМБТІ» ДМР від 11.10.2019 року №14478, відомості, які містяться про право власності: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.11.1998р., виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» згідно з розпорядженням № 3264-98, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 468п за реєстровим № 911-452. Отже, позивачу необхідно звернутися до Державного житлово-комунального підприємства «Південне». Крім того, документ на право власності видано на праві спільної сумісної власності між чотирма особами, зокрема, і ОСОБА_3 , яка також повинна бути відповідачем по даній справі. Але, позивач у вказаній справі зазначила в якості відповідача лише Дніпровську міську раду. Позивачем не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, у відповідності до положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, щодо порушення прав позивача з боку Дніпровської міської ради. Вважає, що Дніпровська міська рада є неналежним відповідачем по даній справі. У зв`язку з викладеним просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 в повному обсязі.

18 лютого 2025 року від представника позивача – ОСОБА_6 до суду надійшли письмові пояснення, в яких він просив звернути увагу, що відповідно до Порядку оформлення та видачі дублікатів правовстановлюючих документів, з заявою про оформлення дублікату звертаються особисто (або їх представники) всі повнолітні власники (співвласники) квартири, будинку, однак звернення всіх співвласників квартири в даному випадку є неможливим адже ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли, а місцезнаходження та будь-які відомості стосовно ОСОБА_3 позивачу невідомі.

Ухвалою суду від 18 березня 2025 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 (а.с. 145).

Позивач та її представник - позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просив проводити розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні 08 травня 2025 року позивач додатково пояснила суду, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її бабою, а померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є її батьком. На день смерті батька у квартирі АДРЕСА_1 проживала вона, батько та баба. Відповідач ОСОБА_3 є її матір`ю, однак зв`язків з останньою вона не підтримує, мати пішла з родини у 2002 році та проживає окремо. У 2017 році вона з бабою звертались до суду з позовом про визнання матері такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, який судом було частково задоволено. Інших дітей, окрім ОСОБА_5 , у ОСОБА_4 не було.

Представник відповідача - ОСОБА_1 в судовому засіданні просила прийняти рішення по справі у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи - Третьої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєва А.О. в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 1998 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» згідно з розпорядженням № 3264-98, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (згідно правовстановлюючого документа ПІБ зазначені російською мовою – ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,1 кв.м. (а.с. 39 (зворотній бік)).

З відповіді Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 11253 від 25 жовтня 2023 року вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 , містяться відомості про право спільної сумісної власності на квартиру ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (згідно правовстановлюючого документа ПІБ зазначені російською мовою – ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 1998 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне», згідно розпорядження № 3264-98, зареєстроване в КП «ДМБТІ» та записане в реєстрову книгу № 468 п за реєстровим № 911-452 (а.с. 18).

Аналогічна за змістом відповідь також надавалась Комунальним підприємством «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради 11 жовтня 2019 року за № 14478 на запит Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвої А.О. (а.с. 19). Крім вищезазначеного, у вказаній відповіді також зазначено, що згідно технічної документації, наданої органом приватизації, житлова площа квартири АДРЕСА_3 складає 28,9 кв.м., загальна площа 48,1 кв.м.

У цій же квартирі позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 20 лютого 2008 року, що підтверджується відповідною відміткою у виданому на її ім`я паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому 19 лютого 2008 року Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 23-24).

Оскільки розмір часток співвласників квартири не визначений, суд приходить до висновку що частки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рівними і кожному з них належала частка квартири у праві спільної власності на неї.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У позовній заяві позивач ОСОБА_2 посилалась на те, що оригінал свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 1998 року, виданий Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» згідно розпорядження № 3264-98 у неї відсутній та особисто нею не отримувався, а отримання дублікату свідоцтва про право власності на теперішній час є неможливим, що позбавляє її можливості підтвердити своє право власності на частину квартири та розпорядитись своєю власністю на власний розсуд.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 26 жовтня 2021 року зверталась до Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради з заявою про видачу екземпляру свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 20), однак 04 листопада 2021 року за вих. № 14890 їй було надано відповідь (а.с. 29), в якій зазначено, що КП «ДМБТІ» ДМР екземпляри свідоцтв про право власності не видає, екземпляри свідоцтв видає орган приватизації. У разі втрати або зіпсування документа лише суб`єкт, що видав такий документ, може видати його дублікат. При цьому, втрата чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідний суб`єкт видавав документ, не є підставою для відмови у видачі дубліката документа. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб`єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб`єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву). Крім того, рішенням Дніпропетровської міської ради № 3266 від 20.12.2001 року, № 553 від 01.03.2004 року та № 4037 від 04.11.2010 року встановлено Порядок оформлення та видачі дублікатів правовстановлюючих документів, в п. 1 якого визначено, що з заявою про оформлення дублікату звертаються особисто (або їх представники) всі повнолітні власники (співвласники) квартири (будинку). Заява інших співвласників щодо оформлення дублікату до КП «ДМБТІ» ДМР не надходила, а відповідно інші документи, що визначені вищезазначеним порядком, до підприємства не надавались.

При цьому, звернення всіх співвласників квартири АДРЕСА_1 , які були зазначені у свідоцтві про право власності на житло від 19 листопада 1998 року, виданому Державним житлово-комунальним підприємством «Південне» згідно розпорядження № 3264-98, з заявою про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло, на теперішній час є неможливим, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 померли.

Також, у жовтні 2023 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_6 звертався до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з запитом про отримання дубліката свідоцтва про право власності та копії відповідного розпорядження щодо квартири АДРЕСА_1 , однак 06 жовтня 2023 року за вих. № 3/12-7772 Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради було надано відповідь (а.с. 30), в якій зазначено, що Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради є органом приватизації житлового фонду, що перебуває у комунальній власності Дніпровської міської територіальної громади, в особі Дніпровської міської ради. За архівними даними приватизаційних справ департаменту, відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам, шляхом приватизації, квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи зазначене, у департаменті житлового господарства немає законних підстав для оформлення та видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру  АДРЕСА_1 . 

Крім того, судом встановлено, що 25 лютого 2025 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ - 24994436), у зв`язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується відповіддю № 1211300 від 19 березня 2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 143-144).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання на підставі ст. 392 ЦК України за нею права власності на  частину квартири  АДРЕСА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Згідно роз`яснень наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

У частині 1 статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач є власником частини квартири АДРЕСА_1 , однак не має оригіналу правовстановлюючого документу, який засвідчував її право власності на частину вказаної квартири, та не має можливості отримати дублікат такого правовстановлюючого документу.

Відсутність документу, що засвідчує право власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_1 , позбавляє позивача змоги підтвердити своє право власності на частину даної квартири та можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд.

З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, оскільки позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за нею права власності на нерухоме майно, захистити своє порушене право не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , а отже позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , а також в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 29 травня 2017 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1052 (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на належну йому 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У частині 1 статті 1261 ЦК України закріплено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Під час розгляду справи позивач наполягала на тому, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є її батьком, а розбіжність у написанні їх прізвищ « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_10 » виникла при перекладі прізвищ з російської на українську мову.

Так, як зазначено у Повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00042022167 від 26 жовтня 2023 року, батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані: мати – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько – ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 3268 (а.с. 47).

Таким чином, судом встановлено, що у прізвищі позивача ОСОБА_2 та у прізвищі померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 дійсно наявна розбіжність у написанні однієї літери, а саме: « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_10 ».

Разом з цим, проаналізувавши всі надані позивачем матеріали в їх сукупності, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, оскільки ім`я, по батькові та дата народження батька позивача співпадають з іменем, по батькові та датою народження померлого  ОСОБА_5 , а також враховуючи, що прізвище позивача та померлого ОСОБА_5  не співпадають лише на одну літеру, суд приходить до переконання, що матеріалами справи підтверджується факт того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є батьком позивача ОСОБА_2 .

За таких обставин суд вважає встановленим той факт, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги спадкування, оскільки померлий спадкодавець ОСОБА_5 доводився позивачу батьком.

Також, спадкоємцем першої черги спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 була ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00042022116 від 26 жовтня 2023 року (а.с. 46 (зворотній бік)), а також свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 05 липня 1965 року, актовий запис № 1987 (а.с. 212).

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При цьому, у частині 3 статті 1268 ЦК України закріплено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На день смерті ОСОБА_5 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним були зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_11 : ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (з якою ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з 19 січня 1988 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим Відділом РАЦС виконкому Ленінської райради народних депутатів м. Дніпропетровська 19 січня 1988 року, актовий запис № 54 (а.с. 213)), що підтверджується довідкою № 15543 від 06 липня 2017 року, виданою Єдиним абонентським відділом № 2 Комунального підприємства «Міські комунальні платежі» Дніпровської міської ради (а.с. 216).

При цьому, ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 фактично не проживала, що підтверджується Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 09 жовтня 2017 року, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , засвідченим головою ОСББ «Академіка Янгеля 7» Соловйовим В.П., в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 , окрім ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , також зареєстрована ОСОБА_3 , проте, починаючи з травня 2002 року ОСОБА_17 фактично не проживає за вказаною адресою, особистих речей та спального місця, що підтверджує фактичне місце проживання, немає, домашнє господарство не веде та оплату комунальних платежів не здійснює (а.с.218), що також було встановлено у рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року по справі № 204/6836/17 (а.с. 220-223).

Таким чином, оскільки на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 проживали його дочка - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_18 , то відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вони вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частинах по 1/2 частині спадкового майна, тобто по 1/8 частині квартири АДРЕСА_1 .

06 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_5 , після смерті якого залишилась спадщина, яку вона прийняла відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, у зв`язку з чим просила видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 39).

На підставі вищевказаної заяви Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 472/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 38-52).

Однак, постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є.В. від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с. 52). З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що заявником ОСОБА_2 до нотаріальної контори не надано оригінал документу, що посвідчує право у спільній сумісній власності на квартиру.

ОСОБА_4 за життя не зверталась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 . З заявою про відмову від спадщини ОСОБА_4 також не зверталась.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За таких обставин, незважаючи на те, що за життя ОСОБА_4 так і не оформила право власності на спадкове майно після смерті сина – 1/8 частину квартири  АДРЕСА_1 , однак вказана спадщина фактично була прийнята та належала їй з часу відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим повторно 15 серпня 2019 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1147 (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі і на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 (1/4 частина, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності, та 1/8 частина, яку вона успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_5 )

ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк, ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвої Анни Олегівни з заявою про прийняття спадщини після смерті баби - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищевказаної заяви приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвою А.О. було заведено спадкову справу № 13/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 80-102).

24 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвої А.О. з завою, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 99).

Однак, постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвої А.О. від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві спільної сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 102). З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що у ОСОБА_2 відсутні документи, що посвідчують право власності на майно.

У зв`язку з викладеним позивач ОСОБА_2 з метою захисту своїх спадкових прав, звернулась до суду з даною позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також після смерті ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.  Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановленому законом порядку прийняла спадщину, в тому числі 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 , та набула право на спадкування спадкового майна, що залишилося після смерті її батька.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленому законом порядку прийняла спадщину, в тому числі 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 , та набула право на спадкування спадкового майна, що залишилося після смерті її баби.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , але у встановленому законом порядку не має можливості отримати свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене нерухоме майно, суд приходить до переконання, що право позивача ОСОБА_2 на спадкування спірних частин квартири підлягає захисту в судовому порядку.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, захистити своє порушене право не може, то суд вважає за можливе: визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 , а отже позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині також підлягають задоволенню.

Оцінюючи у сукупності усі інші докази та аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими та безпідставними.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 15, 16, 316, 317, 321, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєва Анна Олегівна, про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                         Д.Л. Черкез