Справа № 2-74/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      23.01.2012                                                                                               м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді  Пилип’юка І.В., з участю: секретаря Паучек Є.В., позивача ОСОБА_1, представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, про стягнення нанесених збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, про стягнення нанесених збитків та моральної шкоди.

В позові вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько, ОСОБА_5. Після його смерті отримала у спадщину за заповітом дерев'яний житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,60 га, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства та площею 3,39 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області. На вказане майно 01.04.2004 року оформила свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Зазначила, що в червні-липні 2011 року ОСОБА_4 самовільно зайняв та незаконно використовував у власних цілях земельні ділянки, які належать їй на праві власності. 12.07.2011 року представниками інспекції з контролю за використанням та охороною земель Чернівецької області Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області при виході на земельні ділянки, які належать їй на праві власності згідно державних актів, було встановлено самовільну забудову тимчасовою спорудою для утримання коней, складовані будівельні матеріали, облаштовані ґрунтова дорога та площадка. Крім того при огляді встановлено, що на земельних ділянках скошена трава на площі 0,94 га та випасена кіньми ОСОБА_4 трава на площі 0,27 га,  всього неправомірними діями відповідача нанесені збитки в розмірі 6700,64 гри., в тому числі: внаслідок будівництва тимчасової споруди - 230,23 грн.; облаштуванням площадки з дорогою - 5389.00 грн.; випасом худоби та сінокосінням - 1081.41 грн. Про неправомірні дії ОСОБА_4 щодо її власності, а саме, самовільного зайняття її земельних ділянок відповідачу виданий припис посадової особи №00105 від 01.07.2011 року щодо усунення порушення земельного законодавства.

Вважала, що ОСОБА_4 не має права незаконно, без її дозволу використовувати для отримання свого прибутку її майно, а саме траву, яка виросла на її земельній ділянці, не має права на випас худоби, яку використовує для власних потреб чи для здійснення підприємницької діяльності на її земельній ділянці. Посилалась на те, що є пенсіонеркою, має незначні доходи, а тому скошену траву вона могла б продати та отримати додатковий дохід, але ОСОБА_4 позбавив її цієї можливості, а відшкодувати заподіяну їй шкоду відмовляється.

Вважала, що в результаті постійних неправомірних дій ОСОБА_4 щодо її власності у неї порушився нормальний спосіб життя, змушена додатково приїжджати на свої земельні ділянки для контролю за їх станом, звертатися до суду за захистом порушених прав.

Просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь матеріальні збитки в розмірі 6700,64 грн., моральну шкоду в розмірі 10099,36 грн. та  судові витрати по справі.

Позивач та її представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали, послались на обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав, вважав безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 від 01.04.2004 року ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3,39 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну ділянку площею 0,60 га, цільове призначення – для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, які розташовані на території Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області, що підтверджується їх копіями.

08.02.2010 року на підставі вказаних свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 видано Державні акти про право власності на земельні ділянки площею: 0,3500 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства та 0,2500 га, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані в АДРЕСА_2 та земельні ділянки площею 0,9800 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 0,2382 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1,0200 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області за межами населеного пункту, що підтверджується їх копіями.

01.07.2011 року державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Чернівецької області ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у присутності ОСОБА_8, уповноваженого за дорученням від 20.06.2011 року ОСОБА_4 проведено перевірку додержання вимог чинного земельного законодавства за адресою АДРЕСА_2 В результаті якої встановлено, що ОСОБА_4 самовільно зайняв та використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,30 га, за адресою АДРЕСА_2 із земель, що перебувають у власності ОСОБА_1 згідно ДА ЯН №205208 від 18.01.2010 року для ВТСВ, зареєстрована в ЧРФ філії Центру ДЗК 08.02.2010 року. На самовільно зайнятій земельній ділянці побудовано тимчасову споруду для утримання коней, складовано будівельні матеріали, облаштовані ґрунтову дорогу та площадку, чим порушено вимоги ст.ст.125, 126 ЗК України. Крім того на площі 0,2818 га без спеціального дозволу знято та перенесено ґрунтовий покрив на земельній ділянці, що самовільно зайнята, чим порушено вимоги ст.211 ЗК України, про що 01.07.2011 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.53-1, 53-3 КУпАП. На підставі протоколу винесено постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. та винесено припис №00105, в якому вказано в тридцятиденний термін з дня отримання припису усунути вказані порушення земельного законодавства, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в стан, який передував самовільному зайняттю. Копію вказаних документів отримав уповноважений за дорученням ОСОБА_8

В процесі повторної перевірки додержання норм земельного законодавства, встановлено, що припис від 01.07.2011 року №00105 не виконаний, про що складений акт перевірки від 25.08.2011 року, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-5 КУпАП №00188 від 25.08.2011 року, повторний припис №00310 в якому вказано в тридцятиденний термін з дня отримання припису усунути вказані порушення земельного законодавства, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в стан, який передував самовільному зайняттю.

Перевіркою, проведеною 30.09.2011 року встановлено, що ОСОБА_4 повторний припис від 25.08.2011 року не виконав, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Таким чином, факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,30 га ОСОБА_4, що розташована за адресою АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження і доведений дослідженими в судовому засіданні доказами.

З розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок площею 0,30 га та 0,2818 га, які розташовані в АДРЕСА_2 ОСОБА_4 вбачається, що самовільним будівництвом тимчасової споруди та облаштуванням площадки із дорогою ОСОБА_1 заподіяно шкоду в сумі 5619,23 грн., копії додаються.

З протоколу постійної комісії з питань аграрних відносин, охорони довкілля та надзвичайних ситуацій Сергіївської сільської ради від 13.07.2011 року вбачається, що косінням трави природних посівів і випасанням коней ОСОБА_4 завдано шкоду ОСОБА_1 в сумі 1081,41 грн., що підтверджується його копією.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пункт 2 передбачає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 3 передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 року (із змінами і доповненнями), передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то судом встановлено, що позивач зазнала душевних страждань у зв’язку із знищенням та пошкодженням її майна, протиправною поведінкою відповідача, внаслідок чого погіршився її стан здоров’я, порушено нормальний, звичний спосіб життя.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.    

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.    

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.    

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, але в меншому розмірі ніж 10099,36 грн., і при встановленні розміру завданої моральної шкоди бере до уваги обставини справи, ступінь моральних страждань позивача, виходячи із засад виваженості, розумності і справедливості, визначає її в сумі 1000,00 гривень.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі Постанови ПВС України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, ст.ст.22, 23, 316, 319, 321, 391, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_4 6700,64 (шість тисяч сімсот) гривень - матеріальної шкоди, 1000,00 грн. (одна тисяча) моральної шкоди, 168,00 (сто шістдесят вісім) грн. державного мита та 120,00 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 7988.64 (сім тисяч дев’ятсот вісімдесят вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                           І.В.Пилип'юк