Справа №1-762 /2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 13 серпня 2007 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бачинського В.Л.
за участю секретаря Бугайчук В.М.
прокурора Воробій О.П.
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 працюючого водієм Волинського державного обласного навчально-курсовому комбінаті, освіта середня, одруженого, на утриманні малолітня дитина, громадянина України, в порядку ст. 89 КК України не судимого;
- у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1, 04.06.2007 року близько 1800 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кафе «Трактир», що по пр. Грушевського в м. Луцьку, шляхом ривка відкрито викрав мобільний телефон марки «Сіменс СХ65», чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 400 грн.
Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково, давши суду показання про те, що дійсно 04.06.2007 року близько 18 год., знаходячись в кафе «Трактир», у потерпілого шляхом ривка відкрито викрав його мобільний телефон. Однак заперечує, що погрожував застосувати насильство до потерпілого.
Крім часткового визнання своєї вини підсудним, його вина у встановленому судом злочині повністю доведена зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 дав суду показання про те, що 04.06.2007 року в кафе «Трактир» познайомився з підсудним. Під час розмови ОСОБА_1 забрав його телефон. Після чого, вийшовши з кафе, а потім повернувшись, ОСОБА_1 запропонував йому обмінятись телефонами і пригрозивши заподіти тілесні ушкодження. Після обміну підсудний пішов з кафе.
Відповідно до протоколу очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, потерпілий вказав на ОСОБА_1 як такого, що викрав його мобільний телефон, (а.с. 32-33).
При відтворенні обстановки та обставин події від 15.06.2007 року за участю ОСОБА_1, останній показав та розказав, яким чином він заволодів мобільним телефоном потерпілого. (а.с. 51-52).
З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_3 вбачається, що він разом з ОСОБА_1им 04.06.2007 року зайшли в кафе «Трактир». ОСОБА_1 підійшов до барної стійки і почав розмовляти з хлопцем, а він в той час вийшов на вулицю. Коли він повернувся, то бачив, що ОСОБА_1 тримав в руках телефон марки «Сіменс» та пропонував незнайомому хлопцеві його поміняти. Він знову пішов до автоматів. Через деякий час,
ОСОБА_1 підійшов до нього, взяв зарядний пристрій до телефону «Флай» і сказав, що помінявся телефонами, після цього вони пішли і ОСОБА_1 продав телефон, (а.с. 29).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є відкрите викрадення чужого майна.
Суд не вбачає в діях підсудного ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст 186 КК України. На думку суду, злочин, передбачений ст. 186 КК України вважається закінченим з моменту заволодіння телефоном. Оскільки в судовому засіданні, як вбачається з показань підсудного та потерпілого, встановлено, що підсудний заволодів телефоном потерпілого без будь-яких погроз і мав можливість розпоряджатися вказаним телефоном, і лише після того як знову повернувся до потерпілого він запропонував останньому обмінятись телефонами, при цьому висловлюючи погрози.
Обираючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків а до обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
В справі цивільний позов не заявлено
Враховуючи вищевикладене та пом'якшуючі обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства, з обранням покарання в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності.
З врахуванням того, що ОСОБА_1 не судимий, вчинив злочини невеликої тяжкості, має на утриманні неповнолітню дитину - сина Дмитра, 20.04.2007 року народження, не заперечує проти застосування до нього Закону України «Про амністію», суд вважає, що засудженого слід звільнити від відбування призначеного покарання на підставі ст. 1 п. б Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 1 п. б Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання.
Речові докази по справі, що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Луцького MB УМВС України у Волинській області (а.с. 68) - повернути ОСОБА_1
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 залишити попереднім - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.