Справа №  2-40/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 року                                                                                                      

              Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:                                                  

              головуючого судді Степаненка Ю.І.,

              за участю секретаря Левицької І.П.,

              позивача ОСОБА_1,

              представника позивача адвоката ОСОБА_2,

              представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Третя кременчуцька державна нотаріальна контора, відділення ЗАТ «ОТП Банк» в місті Кременчуці, відділення № 823 АКБ ПАТ «УкрСиббанк», про визнання спільною сумісною власністю майна, визнання права власності на половину житлового будинку і земельних ділянок, половину вмісту двох банківських (депозитних) скриньок (сейфів), виключення половини вказаного майна зі складу спадщини,                                                         

                                                            В С Т А Н О В И В :                                                           

           Позивач ОСОБА_1 24 жовтня 2011 року звернулася в суд  з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4  про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 5322484402:02:003:0019, розташовану за цією ж адресою;  земельну ділянку загальною площею 0,04 га, кадастровий номер 5322484402:02:003:0020, розташовану за цією ж адресою, загальною вартістю майна 59 442 гривень; вміст банківської (депозитної) скриньки (сейфу) ОСОБА_5 в Подільському відділенні АКБ «Правекс-банк», місто Київ; вміст банківської (депозитної) скриньки (сейфу) ОСОБА_5 в Кременчуцькій філії АКБ «Індустріалбанк», місто Кременчук. Також просила визнати право власності за нею на половину цього майна та виключити половину вказаного майна зі складу спадщини.

          В обгрунтування позову вказала, що вона з 2003 року проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. В період спільного проживання ними за спільні кошти було придбано майно, зокрема: житловий будинок АДРЕСА_2 з земельною ділянкою під ним; житловий будинок АДРЕСА_1 з земельною ділянкою під ним; автомобіль «TOYOTA AVALON» та автомобіль «MAZDA 6».

          Крім цього, ОСОБА_5 на підставі відповідних договорів оренди орендував дві банківські (депозитні) ячейки (сейфи), де зберігалися їх спільні речі, у Подільському відділенні АКБ «Правекс-банк», місто Київ та Кременчуцькій філії АКБ «Індустріалбанк», місто Кременчук.

          ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер.

          У жовтні 2008 року вона звернулася до Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори з питання оформлення права на спадкове майно, яке залишилося після померлого ОСОБА_5

          Листом від 26 червня 2009 року завідуючої Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори її було повідомлено, що вона є спадкоємцем четвертої черги, а тому не має права на спадщину за наявності спадкоємців першої черги, зокрема відповідачки ОСОБА_4

          Вона вважає, що придбане ними з ОСОБА_5 за спільні кошти майно має бути визнано спільною сумісною власністю, а половина такого майна підлягає виключенню зі складу спадщини відповідно до ч.1 статті 70, ч.2 статті 74 Сімейного кодексу України.

          Жодних домовленостей з приводу нерівності часток у праві спільної сумісної власності між нею та ОСОБА_5 не було, шлюбний договір ними не укладався.

          Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2011 року було встановлено, що вона та ОСОБА_5 з 2003 року до смерті ОСОБА_5 проживали однією сім'єю. Цим рішенням також було встановлено, що їй та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належало майно: житловий будинок АДРЕСА_2 з земельною ділянкою під ним;  автомобіль «TOYOTA AVALON» та автомобіль «MAZDA 6» та за нею визнано право власності на половину цього майна.

          Також, ухвалою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 18 серпня 2011 року було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 з земельною ділянкою під ним; житловий будинок АДРЕСА_1 з земельною ділянкою під ним; автомобіль «TOYOTA AVALON», рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль «MAZDA 6», рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_2 було придбано нею та ОСОБА_5 за час перебування у фактичних шлюбних відносинах за спільні кошти.

          Таким чином вважає, що згідно ч.3 статті 61 ЦПК України встановлені вищевказаними судовими рішеннями обставини придбання майна за спільні кошти в період проживання однією сім'єю не потребують доказуванню при вирішенні даної справи.

          Тому з підстав норм статей 70,74 Сімейного кодексу України, статей 355,368,370,372,1218,1226 Цивільного кодексу України просила суд її позовні вимоги задовольнити.          

          Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні  позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, в обгрунтування позову пояснилитак, як викладено в описовій частині рішення.

          Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що вимоги ОСОБА_1 безпідставні та не доведені, норма ч.3 статті 61 ЦПК України, на яку посилається позивач, на його думку не може бути застосована судом, оскільки сторони не брали участі у справі, яка розглядалася Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська, у справі, в якій ухвалено рішення Апеляційного суду Київської області, предметом спору було інше майно, обов'язкового рішення суду у справі окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як чоловіка та жінки без шлюбу, що має юридичне значення, не має.

          Представники третіх осіб: Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори та відділень банків у судове засідання не з'явилися, подали письмові заяви, у яких просили суд розглядати справу без їх участі.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

          Судом установлено, підтверджується наявними  у справі доказами і не заперечується сторонами, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доводився відповідачу ОСОБА_4 сином (а.с.8,71).

          Після його смерті залишилося нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та за цією ж адресою земельна ділянка загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 5322484402:02:003:0019, земельна ділянка загальною площею 0,04 га, кадастровий номер 5322484402:02:003:0020, які були придбані ним згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 28 серпня 2007 року (а.с.14,16).

          Позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог не зазначено та не надано доказів наявності у померлого договорів оренди двох банківських (депозитних) ячейок (сейфів), де на твердження позивача зберігалися спільні речі і майно ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у Подільському відділенні АКБ «Правекс-банк», місто Київ та Кременчуцькій філії АКБ «Індустріалбанк», місто Кременчук, вмісту конкретних речей та майна в цих ячейках відповідно до змісту глави 13 Цивільного кодексу України, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

          Сама позивач у судовому засіданні пояснила, що вона не знає про конкретний вміст цих двох ячейок, має тільки припущення про наявність вмісту в них восьми штук зливків золота загальною вагою 4 кг., грошових коштів, договору купівлі-продажу квартири, фотографії зі спільним зображенням на ній її та ОСОБА_5

          За змістом статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Не зважаючи на роз'яснені судом права та обов'язки, попередження про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, позивач  не надала суду переконливих доказів, які б обгрунтовували її позовні вимоги.

          Процедура встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу передбачена лише в порядку окремого провадження відповідно до глави 6 розділу ІV ЦПК України.

          Чинного рішення суду, ухваленого у відповідності з визначеним процесуальним законом порядку про встановлення такого факту проживання ОСОБА_1  однією сім'єю з ОСОБА_5 без шлюбу в період з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, немає.

          Твердження позивача ОСОБА_1 з посиланням на норму ч.3 статті 61 ЦПК України, що придбання майна за її та ОСОБА_5 спільні кошти в період їх проживання однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах, не потребують доказуванню, оскільки двома попередніми судовими рішеннями встановлений цей факт, не може заслуговувати на увагу суду з наступних підстав.

          Згідно ч.3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

          Встановлення факту, про який вказує позивач, можливе тільки у виді рішення, а не ухвали суду. Також відповідно до п.4 статті 215 ЦПК України висновок суду по суті позовних вимог ( в даному випадку встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу) викладається у резолютивній частині рішення.

          Таким чином, ухвалу Дніпровського  районного суду міста Дніпродзержинська від 18 серпня 2011 року, якою закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання батьківства та стягнення аліментів у зв'язку зі смертю відповідача на підставі п.6 ч.1 статті 205 ЦПК України, у якій не брали участь ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_4, суд не може брати до уваги. До того ж, вказаний в мотивувальній частині ухвали висновок суду про фактичні шлюбні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 грунтується на письмових поясненнях ОСОБА_1, яка не брала участі у справі, цей висновок не стосувався предмету спору у справі №2-1358/2011. Як вбачається з ухвали, докази на обгрунтування такого висновку відповідно до статті 212 ЦПК України судом не оцінювалися. Підставою для постановлення ухвали суду про закриття справи була копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 (а.с.13).

          Рішенням Апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили, з підстав статей 60,74 Сімейного кодексу України задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частину майна, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2  частину: житлового будинку АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 0,201 га,  автомобіля марки «TOYOTA AVALON» та автомобіля марки «MAZDA 6».

          В мотивувальній частині цього рішення є висновок суду про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю та їм на праві спільної сумісної власності належали вказані вище житловий будинок, земельна ділянка та два автомобілі. Проте, зі змісту рішення не вбачається, чи проживали однією сім'єю позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як чоловік і дружина без шлюбу  на час придбання ОСОБА_5 житлового будинку та земельних ділянок згідно договорів купівлі-продажу в 2007 році, а доказів проживання позивача з ОСОБА_5 в цей період  та придбання цього майна в селі Дзержинське, Кременчуцького району за спільні кошти, позивачем не надано (а.с.10-12).

          Тому вказане рішення, на яке посилається позивач ОСОБА_1, як на підставу своїх позовних вимог, в розумінні ч.3 статті 61 ЦПК України судом також не може братися до уваги, оскільки предметом дослідження апеляційного суду було інше майно, ніж те, на яке позивач претендує в даний час та воно є предметом нового спору.

          Рішення апеляційного суду не містить висновку суду про точний період тривалості існування сімейних відносин позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без шлюбу та ведення ними спільного господарства саме на час придбання ОСОБА_5 в 2007 році об'єктів нерухомості в селі Дзержинське, Кременчуцького району, речей та майна, які можуть знаходитися в банківських ячейках (сейфах).

          Відповідно до вимог законодавства у випадку, коли потрібно вирішити питання про розподіл спільно набутого майна (стаття 74 Сімейного кодексу України), обов'язкове встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України) в порядку окремого провадження.                    

          Позивач не довела в суді тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.           

          У справі відсутні юридичні підстави для визнання майна спільною сумісною власністю, визнання за позивачем права власності на половину майна та виключення половини майна зі складу спадщини, а тому суд постановляє рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1

          Керуючись  статтями 10,11,60,61,209,212,214,215,218,256 ЦПК України, суд          

                                                               В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Третя кременчуцька державна нотаріальна контора, відділення ЗАТ «ОТП Банк» в місті Кременчуці, відділення № 823 АКБ ПАТ«УкрСиббанк», про визнання спільною сумісною власністю майна, визнання права власності на половину житлового будинку і земельних ділянок, половину вмісту двох банківських (депозитних) скриньок (сейфів), виключення половини вказаного майна зі складу спадщини відмовити.

      На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд.

          Повне рішення складено 01 лютого 2012 року.

          Суддя                                                                                Ю.  І.  Степаненко