Справа № 1-224 2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

30 серпня 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого                         Закутського В.І.

при секретарі                            Чіковій Т.М., Кожухар О.Н.

з участю прокурора                   Максимішина О.Л., Ніжнік Л.І.

захисника                                 ОСОБА_1

потерпілого                              ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця м. Вознесенська, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, працюючого в кооперативі "Тюльпан", проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого 12.06.2002 року Вознесенським міським судом по ст. 186 ч.3, 187 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 25.11.2005 року по постанові Вознесенського міськрайонного суду від 18.11.2005 року умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 16 днів, у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ

5 серпня 2006 року приблизно о 22 годині в місті Вознесенську на вулиці Кібрика поблизу кооперативу "Тюльпан" ОСОБА_3., перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, на грунті виниклої сварки, став наносити багаторазові удари руками в область голови потерпілого ОСОБА_2, від чого останній впав на землю і ОСОБА_3. продовжив наносити удари ногами в область тулубу потерпілого ОСОБА_2, в результаті чого спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійної рани правої вушної раковини, кровоотіки, ссадна обличчя, забій грудної клітини, внутрішнього розриву сечевого міхура, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3. свою вину у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України не визнав і пояснив суду, що 5 серпня 2006 року він був на роботі. Ввечері пішов в гастроном "Центральний" купити хліба, зустрів там знайомих хлопців, серед яких був і потерпілий, який пригощав всіх пивом, він також випив пива і пішов на роботу. Через деякий час прийшли працівники міліції, попросили його вийти на вулицю Кібрика, там стояв автомобіль швидкої допомоги, лежав в крові потерпілий, його спитали чи знає він потерпілого, він відповів що знає, після чого його відвезли в міліцію, допитали і відпустили. Через деякий час прийшов працівник міліції Костюк, сказав, що треба закрити справу потерпілого ОСОБА_2 і треба щоб він зізнався що вдарив потерпілого, при цьому він запевнив, що йому нічого за це не буде. Він погодився, і підписав пояснення, яке написав від його імені працівник міліції Костюк. Потім слідчий Сторчак попросив його підписати кучу паперів, пояснивши, що в нього помер батько і він поспішає, і він погодився і підписав папери не читаючи. Його не примушували і не били, тільки пояснювали, що справа буде закрита і треба підписати папери. Потерпілого ОСОБА_2 він не бив.

Але, незважаючи на повне невизнання своєї вини, вина підсудного ОСОБА_3. повністю підтвердилася в судовому засіданні    4 липня 2007 року показаннями

2

потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що 5 серпня 2006 року ввечері він був біля гастроному "Центральний" міста Вознесенська, пив пиво і пригощав знайомих хлопців. Потім підійшов підсудний ОСОБА_3., якого він також пригостив пивом, а потім взяв пляшку горілки і пішли в кооператив "Тюльпан" навпроти гастроному "Центральний", там також випили, він сп"янів і пішов додому, підсудний пішов його проводжати. Він виявив, що з його кишені зникли гроші, можливо він замахнувся на підсудного, після чого підсудний вдарив його кулаком в обличчя, він впав, після чого підсудний вдарив його кілька разів ногою в живіт, проїжджала якась машина, водій якої говорив, щоб його не били, якась жінка була на вулиці і кричала, потім приїхала швидка допомога і забрала його у лікарню, де зробили йому операцію, і в лікарні він пролежав два тижні. Потім мати ОСОБА_3 і її сестра купили йому квиток до Запоріжжя, де проживає його батько, дали 200 грн. і відправили у Запоріжжя, а через деякий час приїхали за ним машиною, привезли у Вознесенськ, де його допитували в міліції. У суді він давав показання, що його побив якийсь ОСОБА_4, а не ОСОБА_3, про це його просила мати ОСОБА_3 чи її сестра, він уже не пам"ятає. Зараз він стверджує, що його побив ОСОБА_3. Претензій до ОСОБА_3 не має, просить суворо його не карати. Після перерви в судовому засіданні 10 серпня 2007 року потерпілий ОСОБА_2 вже не стверджує, що його побив саме підсудний ОСОБА_3., пояснюючи, що він втрачає пам"ять і міг помилитись.

Вина підсудного ОСОБА_3. також повністю підтвердилася в судовому засіданні показаннями свідків:

ОСОБА_5., який суду показав, що потерпілий ОСОБА_2 допомагав його матері по хазяйству і якийсь час проживав у неї. Коли ОСОБА_2 потрапив у лікарню, то він ходив до нього і ОСОБА_2 розповідав йому, що його побили біля УТОСу. Потім, коли його виписали, він розповідав, що мати особи, яка його побила, дає йому гроші на дорогу до Запоріжжя, де проживає його батько.

Свідка ОСОБА_6., який суду пояснив, що потерпший ОСОБА_2 жив у нього, потім півмісяця працював в Олександрівки, а потім йому повідомили, що ОСОБА_2 лежить у лікарні, його побили, йому зробили операцію. Після лікарні ОСОБА_2 знову жив у нього, в потім сказав, що їде в Запоріжжя, що мати підсудного дала йому гроші на дорогу.

Свідка ОСОБА_7., яка суду пояснила, що майже рік тому назад вона з дитиною стояли на вулиці Кібрика, на протилежній стороні біля воріт кооперативу "Тюльпан" Стояли і розмовляли двоє чоловіків, потім один з них погнався за другим і серед проїжджої частини почав бити другого, зупинилася якась машина, водій якої зробив зауваження, бо той чоловік, якого били, лежав нерухомо. Коли машина поїхала, вона побачила, що той чоловік, який бив, почав відтягувати другого на узбіччя. Вона крикнула, що зараз викличе міліцію і той чоловік, що бив, зник на територію кооперативу "Тюльпан" і за ним зачинилися ворота. Вона викликала швидку допомогу. Коли приїхала міліція, її запросили в приміщення кооперативу "Тюльпан", де один із чоловіків був збуджений і своєю поведінкою себе видавав, футболка у нього була забруднена. Впізнати зараз потерпілого і того чоловіка, який бив потерпілого, вона не може, пройшло багато часу та вона і не роздивлялася тоді на них.

Свідка ОСОБА_8., яка суду пояснила, що 5 серпня 2006 року ввечері вона з дочкою і дитиною прийшли до прохідної УТОСу, дочка з дитиною залишилися на вулиці, а вона пройшла на територію. Через деякий час виходячи із території УТОСу, вона почула крик дочки: "Що ти робиш, навіщо ти його б"єш". Вийшовши, вона побачила лежачого на землі чоловіка, лице у нього було в крові. Дочка розповіла, що той чоловік, що бив, зайшов на територію кооперативу "Тюльпан" і закрив за собою ворота. Саму бійку вона не бачила, крім цього вона взагалі погано бачить.

Свідка ОСОБА_9., який суду пояснив, що працює слідчим у Вознесенському МРВ УМВС і розслідував кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_3., який

3

на досудовому слідстві повністю визнавав свою вину, на відтворенні обстановки і обставин події показував і розказував учасникам відтворення коли, де і як він побив потерпілого, при цьому ніяких незаконних методів тиску до нього не застосовувалося. На час закінчення досудового слідства підсудний заявив, що в послугах захисника не має потреби. Йому не було відомо, що укладено угоду із захисником і обвинувачений ОСОБА_3. про це не знав.

Свідка ОСОБА_10., неявка в судове засідання якого була визнана поважною і показання якого , які він давав на досудовому слідстві, були досліджені в судовому засіданні, який пояснював, що працює лікарем хірургом у Вознесенській ЦРЛ і на стаціонарному лікуванні знаходився ОСОБА_2, якого було прооперовано. До нього приходив ОСОБА_5. Чи приходив ще хтось він не пам"ятає. Його викликав в суд адвокат ОСОБА_1. для дачі свідчень, але він не прийшов у зв"язку з зайнятістю.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11., яка суду пояснила, що дійсно дала водію автобуса 50 грн. за те, щоб потерпілий ОСОБА_2 поїхав в м. Запоріжжя;

Свідки ОСОБА_12. і ОСОБА_13., які працюють в кооперативі "Тюльпан", які знають ОСОБА_3. з хорошої сторони, свої обов"язки виконував, зауважень до нього не було, при цьому для свідка ОСОБА_12. підсудний ОСОБА_3. приходиться племінником. Вона питала у потерпілого ОСОБА_2 чи дійсно його побив ОСОБА_3., на що ОСОБА_2 відповів що ОСОБА_3 він не знає.

Вина підсудного ОСОБА_3. також повністю підтвердилася в судовому засіданні дослідженими матеріалами кримінальної справи:

Висновком експерта №207 від 17.08.2006 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя /а.с. 40-41/,

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 16.08.2006 року, згідно якого підсудний ОСОБА_3. показав на місце вчинення ним злочину і розповів учасникам відтворення як він вчинив злочин, та фототаблицею до протоколу відтворення обстановки і обставин події /а.с. 26-31/,

Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_11., згідно якого потерпілий ОСОБА_2 пояснював, що він разом з ОСОБА_11. - матір"ю підсудного, і її сестрою ОСОБА_14 ходили до адвоката, після чого ОСОБА_11. та її сестра відправили ОСОБА_2 в Запорізьку область, крім цього ОСОБА_14 просила ОСОБА_2 змінити свідчення в судовому засіданні і вказати, що потерпілого ОСОБА_2 побив інший чоловік, якого він не запам"ятав. /а.с. 127-128/,

Заявою потерпілого ОСОБА_2, який заявив, що саме сестра матері підсудного ОСОБА_3.- ОСОБА_14просила його, щоб він змінив свідчення в суді і вказав, що його побив інший чоловік на ім"я ОСОБА_4, і що мати підсудного і її сестра відправили його автобусом в Запорізську область щоб він на деякий час зник з міста Вознесенська /а.с. 129, 151/, та іншими матеріалами кримінальної справи у сукупності.

Аналіз і оцінка приведених у сукупності доказів приводить суд до переконання, що підсудний ОСОБА_3 скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, і його дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства по ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3. не визнає своєї вини, пояснюючи, що він не бив потерпілого, але ці його ствердження спростовуються в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_2, який прямо вказав на підсудного ОСОБА_3. як на особу, яка його побила і спричинила тяжкі тілесні ушкодження. Дослідженні в судовому засіданні протокол очної ставки між потерпілим ОСОБА_2 та матір"ю підсудного - ОСОБА_11., та дві заяви потерпілого ОСОБА_2, де потерпілий вказує на дії матері підсудного - ОСОБА_11. та її сестри ОСОБА_12,, які відправляли його в Запорізьку область та просили його змінити свідчення в суді і вказувати, що його побив не ОСОБА_3., свідчать про те, що свідчення, які потерпілий ОСОБА_2 давав в суді 4 липня 2007 року, узгоджуються з свідченнями, які він давав на досудовому слідстві,

4

а також показання потерпілого ОСОБА_2 узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_3., які він давав на досудовому слідстві і при проведенні відтворення обстановки та обставин події. Крім цього, показання потерпілого ОСОБА_2 про винність у спричиненні йому тяжких тілесних ушкоджень підсудного ОСОБА_3. узгоджуються також і з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами. Тому суд критично ставиться до показань потерпілого ОСОБА_2, які він давав в судовому засіданні після перерви 30 липня 2007 року, згідно яких він не пам"ятає хто його побив і не впевнений, що це був підсудний ОСОБА_3.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3. суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання підсудного.

В якості обставин, що пом"якшують покарання підсудного суд враховує задовільні характеристики з місця проживання та роботи.

В якості обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд враховує споєння злочину у стані алкогольного сп"яніння та рецидив злочинів.

Вироком Вознесенського міського суду Миколаївської області від 12 червня 2002 року ОСОБА_3. засуджений по ст.ст. 186 ч.3,187 ч.2, 69, 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду від 18.11.2005 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 16 днів.

Новий злочин скоїв в період умовно-дострокового звільнення.

Вознесенський міжрайонний прокурор звернувся в суд з позовною заявою про стягнення з підсудного ОСОБА_3. 308,22 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2

Вказаний цивільний позов в судовому засіданні знайшов своє повне підтвердження і тому, згідно ст. 1206 ЦК України, підлягає повному задоволенню.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_3. скоїв новий злочин в період умовно-дострокового звільнення, суд не знаходить підстав для призначення покарання, не пов"язаного з позбавленням волі.

Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ

ОСОБА_3 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 і призначити йому покарання у вигляді 5 /п"яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання згідно вироку Вознесенського міського суду Миколаївської області від 12.06.2002 року і остаточно призначити ОСОБА_3)' 6 років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду і зарахувавши йому в строк відбуття покарання тримання під вартою з 15 серпня 2006 року по 14 листопада 2006 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь фінансового управління Вознесенського міської ради, р/р 31415544500007, код 24060300, банк ВДК у Вознесенському районі ОКПО 23406957 - 308 грн. 22 коп.