|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32 |
|
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32 |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
05.10.06 Справа № 6/357ад-пн.
Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали справи за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Попасна Луганської області
до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, м. Попасна
про скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1;
від відповідача -Глущенко І.В., дов. № 1279/07-14 від 15.05.06.;
в с т а н о в и в :
Обставини справи: позивач звернувся з вимогами, за якими просить визнати незаконним та необґрунтованим рішення відповідача НОМЕР_2 про застосування до ПП ОСОБА_1 фінансової санкції у вигляді штрафу у сумі 170 грн. 00 коп. та просить скасувати зазначене рішення. (з урахуванням листа від 29.08.2006.).
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.08.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Тому, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву № 2377/07-04 від 06.09.06. за яким проти позову заперечує, посилаючись на нижчевикладене.
Порядок сплати страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, що обрали спрощений спосіб оподаткування, урегульований Законом України від 09.07.2003р. №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 1058).
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058/ІV (далі - Закон) "Страхувальниками вiдповiдно до цього Закону є: роботодавцi: пiдприємства, установи i органiзацiї, створенi вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання, об'єднання громадян, профспiлки, полiтичнi партiї (у тому числi фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли зазначених пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єднань громадян, профспiлок, полiтичних партiй, якi мають окремий баланс i самостiйно ведуть розрахунки iз застрахованими особами), фiзичнi особи - суб'єкти пiдприємницької дiяльностi та iншi особи (включаючи юридичних та фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi обрали особливий спосiб оподаткування (фiксований податок, єдиний податок, фiксований сiльськогосподарський податок, придбали спецiальний торговий патент), якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивiльно-правового характеру, - для осiб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статтi 11 цього Закону".
Відповідно до п. 1 ч. 8 Прикінцевих положень Закону страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР).
З огляду на викладене, відповідач зазначає, що усі платники незалежно від форми власності і господарювання, а також від обраної системи оподаткування зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників страхові внески та сплачувати їх у встановлені строки та у повному обсязі.
За кожен базовий звітний період (згідно п. 6 ст. 20 Закону -це календарний місяць) відповідач повинен був як роботодавець надавати звітність територіальним органам ПФУ в терміни, у порядку і формі, встановлених ПФУ.
Позивачем вказані вимоги Закону виконані не були.
В той же час, відповідач, зазначає, що ПФУ не застосовує адміністративні штрафи, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення до підприємців, оскільки останні не є посадовими особами. До ОСОБА_1 була застосована штрафна санкція, передбачена п.5 ст. 106 Закону (за ненадання звіту). Рішення НОМЕР_2 у сумі 170 грн. 00коп. позивачем сплачено, але звіти до ПФУ не надаються.
Посилання позивача на норми Закону України "Про систему оподаткування" як підставу для несплати внесків у даному випадку є безпідставними, оскільки Закон України від 09.07.2003р. № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового пенсійного страхування. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Виходячи з вищевикладеного відповідач вважає, що рішення НОМЕР_2 відповідає вимогам чинного законодавства, а позовна заява не підлягає задоволенню.
Позивач заперечує проти доводів відповідача у заперечення (здано до суду 12.09.2006.) та зокрема зазначає, що звільнений від нарахування та сплати коштів у Фонд оплати праці та не повинен здійснювати бухгалтерський облік.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд дійшов до наступного.
Рішенням НОМЕР_2, підписаного начальником Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі до відповідача -СПД ОСОБА_1 була застосована фінансова санкція за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством. Відповідно до вказаного рішення позивач повинен сплатити фінансову санкцію у розмірі 170 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що: оскільки він є платником єдиного податку на підставі Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»від 19.10.2000. № 2063-111 та Указу Президента України від 28.06.1999. № 746/66 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»( далі -Указ), і не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим, на його думку він звільняється від сплати вказаних внесків та не повинен надавати відповідну звітність.
Також, позивач зазначає, що будь -яких пояснень щодо винесеного рішення у нього працівники відповідача не відбирали, не повідомили у встановлений законом строк про накладення вказаної санкції та не ознайомили з відповідним актом.
У зв'язку з цим позивач вважає, що рішення відповідача протиричіть Указу, оскільки він є спеціальним нормативним актом, у сфері регулювання правовідносин суб'єктів малого підприємництва, як окремої категорії суб'єктів підприємництва та державного пенсійного фонду. При цьому він вважає, що норми даного Указу мають перевагу перед нормами загального нормативного акту у сфері регулювання правовідносин суб'єктів підприємництва та державного пенсійного фонду.
Таким чином позивач вважає, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку.
Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених вище.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону 1058-ІУ страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є роботодавці : підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки їх застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону тощо.
Підпунктом 6 пункту 2 статті 17 Закону № 1058-ІУ встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески .
Розділом 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.03 № 21-1 та затвердженої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 64/8663 (далі -Інструкція), передбачено, що розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України від 26.06.97 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та для платників, зазначених у пункті 1 статті 14 Закону № 1058-ІУ (підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції) становить 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці.
Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону № 1058-ІУ та підпункту 5.1.4 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктами 3,4,6 статті 18 Закону 1058-ІУ встановлено, що :
3.Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
4.Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
5.Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
В той же час слід визначити, що відповідно до п.17 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнообов'язкових податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Посилання позивача на застосування Указу до норм Закону № 1058-ІУ помилкове, оскільки Указ являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини. Закон 1058-ІУ регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески визначено п.6 ч.2 ст. 17 Закону 1058- ІУ. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, законом не надано.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених Законом 1058-ІУ, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч. 4 ст. 18 даного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Згідно з пунктом 15 прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що суперечить цьому Закону.
Аналізуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що обов'язковість нарахування та сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, необхідно зазначити, що стаття 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття «Підприємницька діяльність»дається у статті 42 ГК України. За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність -це безпосередня самостійна систематична, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.
Як вбачається із рішення НОМЕР_2, фінансова санкція застосована до позивача, за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством.
Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В той же час, згідно ч.9 п. 9.5 «Інструкції про порядок обчислення і сплату страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, посадова особа органу Пенсійного фонду оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт підписується посадовими особами органу Пенсійного фонду та страхувальника. Рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами виявленого порушення відповідачем був складений акт від 23.02.2006., другий екземпляр якого відправлено позивачу поштою.
Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України «Про спрощені систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а є об'єктом регулювання іншого правового акту -Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№1058).
Названий же Закон не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.
Також, і у тому випадку коли на думку позивача, відповідачем не додержаний порядок направлення рішення, складення акту, то слід визначити, що недодержання даного порядку не робить недійсним само зобов'язання страхувальника щодо нарахування та сплати відповідних внесків.
Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що позивачем фінансова санкція у сумі 170 грн. 00 коп., яка накладена за рішенням НОМЕР_2 сплачена у повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що не підлягають до задоволення, з віднесенням судового збору на позивача.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 10.10.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.А.Василенко
Спеціаліст Т.В.Шкуть