Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - Іващука В.Я.
суддів: Баглика С.П., Полюховича О.І.
за участю прокурора Ковальчука С.О.
розглянула 31 січня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду від 19 жовтня 2011 року.
Цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працює, не одружений, раніше судимий:
-18 листопада 2003 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.З ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
- 29 грудня 2004 року Рівненським міським судом Рівненської області за ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.ст.69, 70, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 4 місяці,
- 09 квітня 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області за ст.395 КК України до покарання у виді арешту строком на 1 місяць,
- засуджений за ч.2 ст.187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частки майна, що є його власністю.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до покарання, призначеного цим вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду від 09 квітня 2010 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 7 (сім) років 1 (один) місяць з конфіскацією Ѕ частки майна, що є власністю засудженого.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, апеляції на вирок суду стосовно якої не надходили.
За вироком суду, 26 червня 2010 року, приблизно о 03 год. ОСОБА_1, перебуваючи поблизу перехрестя вулиць Набережної та Проспект Миру в м.Рівне, з умислом на заволодіння чужим майном, здійснив напад на ОСОБА_3, що був поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого. Під час нападу, ОСОБА_1 підбіг ззаду до ОСОБА_3 та приставив ніж до його шиї і погрожуючи його застосувати, заволодів грошима потерпілого в сумі 200 гривень, мобільним телефоном марки "Нокіа 6021" вартістю 366,10 гривень, "SIM" карткою мобільного оператора „Київстар” вартістю 20 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 10 гривень. Таким чином, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 збитків на загальну суму 569 грн. 10 коп. В ході нападу, ОСОБА_2, скориставшись пригніченням волі потерпілого, заволоділа його грошима в сумі 50 грн..
В поданій апеляції, засуджений вважає вирок суду незаконним, та таким що підлягає зміні із перекваліфікацією його дій на ч.2 ст.186 КК України, як грабіж поєднаний із застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, оскільки під час пограбування ОСОБА_3 у нього не було ніякого ножа, а заволодів він майном потерпілого стиснувши ззаду рукою за шию. При призначенні йому покарання просить врахувати те, що він визнає свою вину у вчиненному та щире каяття.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання своє апеляції, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляції без задоволення, дослідивши та перевіривши доводи апеляції та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Висновок суду, про доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на зібраних та перевірених у встановленому законом порядку доказах яким судом дана повна та всебічна оцінка.
Так, потерпілий ОСОБА_3, як на досудовому слідстві так і в суді першої інстанції давав послідовні та об’єктивні показання про механізм вчинення засудженим стосовно нього даного злочину з яких вбачається, що ОСОБА_1 напав на нього ззаду, обхопивши міцно рукою за шию. В руках у нападника був ніж. Він правою рукою схопив за лезо ножа, однак невідомий почав крутити ножем, внаслідок чого він отримав порізи руки. Після чого нападник наказав йому не рухатися, а то він поріже йому горло. Відчувши біль від порізу ножа, він відпустив лезо ножа та стояв не рухаючись. Після чого нападник забрав у нього гроші та мобільний телефон і втік з місця події. Він зразу пішов в кафе і попросив викликати працівників міліції (т.1 а.с.33 та т.2, а.с. 150-151).
Свої показання потерпілий ствердив під час очної ставки з ОСОБА_1 та при відтворенні обстановки та обставин події (т.1, а.с. 29-30 та а.с. 16-21).
Наведені докази, об’єктивно узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4 , який бачив як до кафе підійшов ОСОБА_3 у якого були порізи на правій руці і текла кров та який попросив викликати міліцію, вказавши, що його тільки що пограбували.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 під час нападу було застосовано ніж та вчинено насильство яке було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.
Твердження апелянта про те, що в суді не доведено застосування ним до потерпілого ножа при вчинені злочину, оскільки ОСОБА_3 не звертався за медичною допомогою, спростовуються наведеними вище доказами про те, що саме за допомогою ножа засуджений залякав потерпілого розправою та заволодів його майном.
Крім того, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду № 10 від 6 листопада 2009 року „Про судову практику у справах про злочини проти власності” погроза застосування насильства при розбої полягає у залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого ( погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров’я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки.
За таких обставин дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України.
При обранні виду та міри покарання ОСОБА_1, судом належним чином враховано, тяжкість вчиненого засудженим злочину, його особу, обставини, що пом’якшують та обтяжують його вину, в тому числі і ті на які він покликається в апеляції.
Підстав для зміни вироку суду та пом’якшення покарання засудженому колегія суддів не знайшла.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Рівненського міського суду від 19 жовтня 2011 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію –без задоволення.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи