Справа № 2-а-3957 / 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 року  суддя Солом'янського районного суду міста Києва Коробенко С.В. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання Відповідача нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по сьогоднішній день. Крім того, Позивач просила зобов'язати Відповідача виплачувати допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком і в подальшому.

Ухвалою суду від 02 серпня 2011 року відкрите скорочене провадження у справі за вимогами за період з 06 січня 2010 року, в іншій частині позовні вимоги залишені без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила наступне.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Позивач як дитина війни, має право на виплату соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Натомість Відповідач в порушення ст. 124 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р., не здійснював перерахування та виплату їй пенсії у передбаченому законодавством порядку та розмірах.

Відповідач по справі письмових заперечень суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Встановлено, що Позивач є дитиною війни, як це визначено абз.1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить відповідна відмітка у пенсійному посвідченні.

За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок —20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Закон України №107 від 28.12.2007р. „Про Державний бюджет України на 2008 рік" (п. 41 розділ II) встановив надбавку до пенсії дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008. Таким чином, дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була відновлена з 22.05.2008р.

Законом України №2154 від 27.04.2010р. «Про державний бюджет України на 2010 рік», ніяких обмежень щодо дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не встановлено, тому вона продовжувала діяти відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008, проте Відповідачем при нарахуванні Позивачу пенсії вона не застосовувалась, що, на думку суду, було порушенням прав Позивача.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" було установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Таким чином, з 14.06.2011р. діють два нормативно-правових акти однакової юридичної сили (Закони), які по-різному регулюють розмір щомісячної допомоги дітям війни, а тому за загальним правилом застосуванню до спірних відносин підлягає той акт, який за хронологією прийнятий пізніше, тобто Закон України від 14 червня 2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

На виконання вказаного пункту Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 6 липня 2011 р. N 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно якої розмір допомоги дітям війни встановлено на рівні 49,8 гривень. Вказана Постанова КМ України №745 набрала чинності 23 липня 2011 року, а тому з дня набрання нею чинності допомога повинна виплачуватись у розмірі 49,80 гривень, тобто в тому розмірі, у якому вона на сьогодні і здійснюється Відповідачем.

Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що вносили зміни у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Відповідач зобов'язаний здійснити Позивачу перерахування пенсії в межах позовних вимог і до дати набрання чинності Постановою КМ України №745, тобто до 22.07.2011р.

Вимога про зобов'язання Відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати Позивачу щомісячну допомогу як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком не ґрунтується на чинному законодавстві.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень,чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Стаття 94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею  документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, стягненню з держави на користь Позивача підлягає державне мито в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

          Позов задовольнити частково.

          Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної надбавки як дитині війни всупереч вимогам статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо їх розміру за період часу з 06 січня 2011 року до 22 липня 2011 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної надбавки передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період часу з 06 січня 2011 року до 22 липня 2011 року (за вирахуванням виплат здійснених раніше).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 3,40 гривень судових витрат.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня отримання стороною  її копії.

            Суддя: