Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5278/11 Головуючий у 1 інстанції: Живлакова Г.О.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Маловічко С.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Прокурора Приазовського району, що діє в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 05 березня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області про визнання права власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»«ІНФОРМАЦІЯ_2», -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області про визнання права власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»«ІНФОРМАЦІЯ_2».
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на підставі договору оренди № 178997 від 13.12.2006 року, укладеного між нею та Приазовською державною адміністрацією, було передано в оренду земельну ділянку площею 0,5248 га на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, для розміщення профілакторію строком на 49 років. На підставі договору купівлі-продажу № 2590 від 18.10.2005 року вона придбала базу відпочинку (три будиночки) по АДРЕСА_2, яка розташована на вище вказаній земельній ділянці. На підставі робочого проекту, наданого КП "Проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро", на території придбаної нею бази відпочинку на земельній ділянці площею 0,5248 га вона побудувала будівлю їдальні та кімнати персоналу, адміністративно-господарський корпус та туалет. Після побудови вказаних будівель нею було отримано експертний висновок з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України в Запорізькій області від 27.04.2007 року, а також висновок про візуальне обстеження технічного стану будівельних конструкцій будівель їдальні і кімнат персоналу, адміністративно-господарського корпусу, туалету, від 05.02.2008 року, згідно до яких вказані будівлі знаходяться у задовільному стані і при їх будівництві не було порушено санітарних, протипожежних, державних будівельних норм та інших нормативно-інструктивних документів.
Враховуючи зазначені обставини, вважає, що є всі підстави для визнання за нею права власності на об'єкти вказаного нерухомого майна.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 05 березня 2008 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»«ІНФОРМАЦІЯ_2»- двоповерхову будівлю їдальні і кімнат персоналу габаритними розмірами у плані 8,18Ч15,50 (висота приміщень першого поверху –2,60 м), двоповерхову будівлю адміністративно-господарського корпусу габаритними розмірами у плані 5,05Ч12,30 м (висота приміщень першого поверху –2,70 м, другого поверху –2,50 м), будівлю туалету габаритними розмірами 3,50Ч6,45 м (висота приміщень –2, 45 м) розташовані за адресою АДРЕСА_2
Не погоджуючись із рішенням суду, Прокурор Приазовського району, що діє в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки порушене позивачем у суді питання не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право, крім того при розгляді справи суд не звернув увагу на те, що відповідач позов визнав, що взагалі виключає наявність вказаного спору. Також суд у порушення діючого законодавства не залучив до участі у справі інспекцію державного архітектурно –будівельного контролю в Запорізькій області Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та застосувати поворот виконання судового рішення.
Сторони у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, тому у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Про час та місце розгляду справи сторони, зокрема позивач ОСОБА_3 повідомлені відповідно до вимог ст. 74-76 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою, вказаною нею у позовній заяві - АДРЕСА_1. Однак, 19.11.2011 року судова повістка повернулася до апеляційного суду з відміткою про те, що за вказаною адресою, ОСОБА_3 не проживає.
Колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності позивача ОСОБА_3, оскільки, у відповідності до вимог ст. 77 ЦПК України, позивач не повідомив суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, та відповідну заяву з цього приводу до апеляційного суду не надав, а тому, в силу ч.1 ст. 77 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Прокурора Приазовського району, що діє в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно –будівельного контролю в Запорізькій області підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та визнаючи за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - комплекс будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»«ІНФОРМАЦІЯ_2»- двоповерхову будівлю їдальні і кімнат персоналу габаритними розмірами у плані 8,18Ч15,50 (висота приміщень першого поверху –2,60 м), двоповерхову будівлю адміністративно-господарського корпусу габаритними розмірами у плані 5,05Ч12,30 м (висота приміщень першого поверху –2,70 м, другого поверху –2,50 м), будівлю туалету габаритними розмірами 3,50Ч6,45 м (висота приміщень –2, 45 м) розташовані за адресою АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені самочинно збудовані будівлі побудовані на земельній ділянці, що знаходиться в оренді ОСОБА_3, знаходяться у задовільному стані і при їх будівництві не було порушено санітарних, протипожежних, державних будівельних норм та інших нормативно-інструктивних документів та прав і законних інтересів інших осіб.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає нормам матеріального права.
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що власником земельної ділянки площею 0,5248 га є Приазовська районна державна адміністрація, яка відповідно до договору оренди земельної ділянки від 13 грудня 2006 року надала її в оренду ОСОБА_3 в строкове платне користування для розміщення профілакторію «ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с. 57-61).
Вирішуючи спір на користь позивача, суд першої інстанції зазначене залишив поза увагою та не з’ясував цільове призначення земельної ділянки, чи відведена земельна ділянка ОСОБА_3 для будівництва бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», чи є належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект, чи не були здійснені при забудові істотні порушення будівельних норм і правил, та чи були прийняті в експлуатацію вказані об’єкти нерухомості державною приймальною комісією.
Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
У зв’язку з цим норми ч. 3 ст. 376 ЦК України можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості лише тоді, коли на момент подання позову позивачем було здійснено самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил та на земельній ділянці, що належить на праві власності позивачу.
В порушення вимог ст. 212-214 ЦПК України, суд першої інстанції при вирішенні справи зазначене залишив поза увагою. Суд першої інстанції не з’ясував, чи додержано при будівництві вищезазначених об’єктів архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил. Висновки відповідних державних органів (відділу архітектури та будівництва, пожежного та санітарного нагляду тощо) із цих питань у справі відсутні, та залишив поза увагою, що земельна ділянка належить на праві власності Приазовська районна державна адміністрація, а не позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені в позові об’єкти нерухомості є самочинними, а відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до змісту пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову чи знесення будинків та споруд.
Згідно зі ст.ст. 5, 18 Закону України " Про основи містобудування" будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Діюче законодавство – ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування»забороняє експлуатацію об’єктів, не прийнятих в експлуатацію у встановленому законом порядку, а тому на органи виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури покладено державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд за порушення учасниками будівництва вимог законодавства в сфері містобудівництва та вони підлягають відповідальності.
Територіальним органом, що здійснює контроль та нагляд за порушення учасниками будівництва вимог законодавства в сфері містобудівництва є відповідна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
До 01.01.2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою КМУ від 22.09.2004 року №1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 01.01.2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою КМУ від 08.10.2008 року № 923.
Всупереч зазначеним вимогам закону суд залишив поза увагою, що в матеріалах справи відсутній акт державної приймальної комісії про прийняття зазначених будівель в експлуатацію, а наявні в матеріалах справи експертний висновок з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України в Запорізькій області від 27.04.2007 року, висновок про візуальне обстеження технічного стану будівельних конструкцій будівель їдалень і кімнат персоналу, адміністративно-господарського корпусу. Туалету від 05.02.2008 року не є підтвердженням того, що самочинно збудовані будівлі введені в експлуатацію.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про основи містобудування" спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 15, ст. 3 ЦПК особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.
Оскільки, питання, з яким позивач звернувся до суду не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право, у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_3
Враховуючи наведені обставини, та оцінюючи їх у відповідності до вимог ст.10,60,212 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомості за ОСОБА_3 є передчасними діями, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Разом з цим, не підлягає задоволенню апеляційна скарга в частині повороту виконання рішення суду, оскільки відсутні відомості щодо реєстрації прав нерухомості на зазначений об’єкт нерухомості за ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Прокурора Приазовського району, що діє в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 05 березня 2008 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області про визнання права власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»«ІНФОРМАЦІЯ_2»відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: