Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5482/11 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів: Бабак А.М.
Каракуши К.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації з урахуванням індексів інфляції суми, призначеної до стягнення та процентів у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання;-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення компенсації з урахуванням індексів інфляції суми, призначеної до стягнення та процентів у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання.
В позові зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2004 року з відповідача ОСОБА_4 на його користь стягнуто суму боргу в розмірі 7 840 гривень, 705,60 - процентів за прострочення виконання обов’язків, 815,36 гривень збитків від інфляції, а також судовий збір в розмірі 93,61 грн. та послуги адвоката в розмірі 50 гривень, а всього 9504,57 гривень.
03.12.2004 року з відповідача державним виконавцем частково стягнута сума боргу у сумі 1255.00 грн., а залишок суми у розмірі 8249.57 грн. на теперішній час відповідачем не виплачена.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2008 року з відповідача на його користь була стягнута сума компенсації з урахуванням індексу інфляції за невиконання рішення суду в сумі 633.30 грн., проценти за невиконання грошового зобов’язання в сумі 1080.05 грн., витрати по отриманню довідки про індекси інфляції у сумі 15.86 грн., судовий збір –72.53 грн. та витрати на ІТЗ у сумі 30.00грн. Всього 7564.74 грн.
Оскільки, дане рішення суду відповідачем не виконано, просив стягнути з нього суму компенсації з урахуванням індексу інфляції у сумі 2791.38 грн. за період з 08.07.2008 року по 08.06.2011 року; 3% річних за прострочення платежу у сумі 680.82 грн. судовий збір у сумі 51.00 грн. та витратити на ІТЗ у сумі 120 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з’явився. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_4 був повідомлений відповідно до вимог ст. 74-76 ЦПК України, за останніми відомими суду адресами - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Однак, 19.12.2011року судові повістки повернулася до апеляційного суду з відміткою про те, що за вказаною адресою, ОСОБА_4 відсутній.
Колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за його відсутності, оскільки, у відповідності до вимог ст. 77 ЦПК України, відповідач не повідомив суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, та відповідну заяву з цього приводу до апеляційного суду не надав, а тому, в силу ч.1 ст. 77 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не порушені, а тому між сторонами не виникли цивільні права та обов’язки відповідно до ст. 11 ЦК України.
Колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, оскільки його суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав –це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 ЦПК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Звертаючись до суду ОСОБА_3 вказав, що рішення суду від 03.02.2004 року та від 25.06.2008 року про стягнення боргу з ОСОБА_4 не виконані, а тому відповідно до ст.11,526,625 ЦК України відповідач зобов’язаний відшкодувати йому матеріальну шкоду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
В п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов’язання встановлюється завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.
Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599 –601, 604 –609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не переконався чи дійсно рішення суду не виконані, та в порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, а відмовивши у задоволенні позову залишив поза увагою норми ст. 599 ЦК України та не переконався в доводах позивача і в рішенні суду не відобразив мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_3
Виконуючи вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України та сприяючи всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, апеляційним судом видано запит, на який з Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції надійшли копії матеріалів зведеного виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-947, що виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя 03.02.2004 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9504,57 грн. та виконавчим листом № 2047, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 16.09.2008 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7564,74 грн., які досліджені апеляційним судом в порядку ч.2 ст. 303 ЦПК України.
Із наданих матеріалів вбачається, що виконавчою службою здійснюються всі заходи щодо виконання рішень суду, однак, станом на 11.07.2011 року –на час звернення позивача до суду, рішення не виконані, оскільки постанова виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження відсутня.
З системного аналізу ст. ст. 11, 509 ЦК України видно, що підставами виникнення зобов’язання є, у тому числі, завдання шкоди, рішення суду.
Грошове зобов’язання відповідача виникло в зв’язку із спричиненням шкоди позивачу на підставі рішення суду від 03.02.2004 року та від 25.06.2008 року, які не виконані по теперішній час, незважаючи на звернення позивача за його примусовим виконанням до органів ДВС.
Саме по собі ухвалення рішення суду про задоволення вимог про відшкодування шкоди не припиняє зобов’язань боржника і не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання ним сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат стягувача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним коштами, належними до сплати стягувачеві.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов’язання.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції проігнорував зазначені норми матеріального права, а тому дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв’язку з чим, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_3
Розмір позовних вимог перевірений судом і відповідає індексу інфляції за період з 08.07.2008 року по 08.06.2011 року на прострочену суму, а також розрахунку 3-х% річних на прострочене грошове зобов’язання та складає 3472,50 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3
Згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати з оплати судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 171 грн.
Керуючись ст.ст. 307,309,313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2011 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації з урахуванням індексів інфляції суми, призначеної до стягнення та процентів у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію з урахуванням індексу інфляції за період з 08.07.2008 року по 08.06.2011 року у сумі 2791,38 грн. (дві тисячі сімсот дев’яносто одна), 3% річних від простроченої суми у сумі 680,82 грн., судовий збір 51,00 грн та витрати на ІТЗ розгляду справи у сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: