Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

                                                                                Справа  № 2-2304/11

Провадження № 2/552/338/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м  У к р а ї н и

23 січня 2012 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого                                                            судді   Сухановій А.В.

при секретарі                                                            Бойко К.О.

за участю представника позивача адвоката                          ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Макіївці цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3  третя особа  Орган опіки та піклування- виконком Макіївської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про  усунення перешкод в його спілкування з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначення способів в вихованні сина.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач та його представник  ОСОБА_5, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності зазначили, що позивач ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 28.03.2003 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.  Шлюбні стосунки з відповідачем припинені з грудня 2010 року,  з вересня 2011 року в провадженні суду перебуває справа про розірвання шлюбу. Після припинення шлюбних стосунків, дитина мешкає разом з матір’ю. Він дуже любить свого сина та бажає приймати участь у його вихованні. Однак, відповідач після припинення шлюбних стосунків чинить перешкоди в його спілкуванні з дитиною. Інтереси дитини вимагають його участі у його вихованні. Своїми діями та негативним ставленням до мене відповідач травмує дитячу психіку дитини та негативно впливає на його психологічний розвиток та формування його як повноцінної особистості. Він неодноразово приїжджав до відповідача, телефонував сподіваючись на мирне вирішення спору про його участь у вихованні дитини, однак з грудня 2010 року усвідомлено позбавляє його законного права на спілкування з дитиною та його участь у вихованні дитини. Він постійно  купує для сина іграшки, речі необхідні для навчання . Однак, як з’ясувалось із спілкування з дитиною по телефону, відповідач не дозволяє дитині не тільки спілкуватися з ним, а й  приймати подарунки. Він повинен спілкуватися з сином тайно від відповідача по телефону знайомих. 01 вересня він прийшов до школи, яку відвідує ОСОБА_4, привітати його з першим навчальним днем. Відповідач в грубій формі повідомила сину про те, що в нього не має батька і що він сирота. Дитина у зв’язку з його фізичною та розумовою незрілістю вимагає спеціального захисту та турботи. На кожного з батьків возлагається рівна відповідальність за виховання дитини, навчання та його розвиток. Відповідно до ст. 7, 8, 141, 150, 153 СК України він має право та зобов’язаний приймати участь у вихованні сина, та  спілкування без перешкод з дитиною Відповідно до ст. 157 СК України питання про виховання дитини повинно вирішуватись батьками спільно. Той з батьків з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у його вихованні. На теперішній час він за договором оренди проживає в двохкімнатній квартирі, де для його сина  створені всі відповідні умови. Він працює на станції швидкої медичної допомоги водієм, має стабільний дохід, систематично сплачує аліменти на утримання сина, характеризується позитивно. З ціллю захистити свої порушені батьківські права та права та інтереси свого малолітнього сина він змушений звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в спілкування  з дитиною з боку ОСОБА_3 Також позивач в судовому засіданні зазначив, що з п’ятниці по неділю син знаходиться у його батьків, вини з ним гуляють, роблять уроки, однак йому незручно їздити до них, так як вони мешкають у Червоногвардійському районі м. Макіївки.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та на обґрунтування своїх заперечень зазначила, що з 28.10.2003 року перебувала з позивачем в зареєстрованому шлюбі, протягом 10-ти років позивач  жив особистим життям, не ночував вдома, постійно зраджував з іншими жінками, пиячив, приходив додому  рано вранці та влаштовував бійки, бив її руйнував  меблі. Все це відбувалося  на очах їх малолітнього сина. Вихованням сина позивач ніколи не займався, фізичним та духовним розвитком дитини ніколи не цікавився. Всі ці обставини  стали причиною припинення шлюбних стосунків та розірвання шлюбу. Ні вона, ні її мати не чинять перешкод в спілкування позивача із сином. Позивач забирає сина зі школи в зручний для нього час без обмежень, гуляє з ним, а потім повертає дитину її матері, яка мешкає біля школи. Вона після роботи забирає сина та їде з ним до дому. В п’ятницю дитину зі школи на вихідні забирають до себе батьки позивача  і повертають  у неділю ввечері. У вихідні дні  дитина постійно знаходиться у батьків відповідача. Однак, відповідач ніколи не приїжджає до батьків, не забирає дитину  і не спілкується з сином. Позивач з питання  прийняття участі у вихованні дитини ніколи до неї не звертався, ніяких перешкод в спілкуванні з дитиною вона не чинить.    

Представник Органу опіки та піклування –виконкому Макіївської міської ради –ОСОБА_6 яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні вважала, що позов підлягає частковому задоволенню, надала суду висновок відповідно до якого : сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28.10.2003 року, з грудня 2010 року мешкають окремо. Мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з матір’ю, батько працює в КМУ «Станція швидкої медичної допомоги»на посаді водія і сплачує аліменти на утримання сина. Він проживає в квартирі за адресою : АДРЕСА_1, яку орендує за договором оренди. Мати ОСОБА_3, працює в КМУ «Станція швидкої медичної допомоги»на посаді фельдшера. Родина проживає в 3-х кімнатній квартирі, умови для проживання задовільні. Мати не заперечує проти спілкування батька із малолітнім сином за місцем реєстрації батька кожну суботу з 10.00 до 19.00 год. На засіданні комісії з питань захисту дитини, яке відбулося 12.12.2011 року розглянуто питання вирішення спору щодо участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина. Орган опіки та піклування надає згоду встановити порядок участі батька у вихованні сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожний перший та третій тиждень місяця у вівторок з 13.00 до 20.00 години та п’ятницю з 13.00 до 20.00, та кожний другий  та четвертий тиждень у суботу з 9.00 до 18.00 , та оздоровлювати дитину протягом 15-ти календарних днів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, свідків, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 2003 року, запис акту № 1549. ( а.с. 12).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, який згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про народження № 219. Його батьками  в свідоцтві вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( а.с. 8).

Судом встановлено, що шлюбні стосунки між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3, припинені з грудня 2010 року і з цього часу вони мешкають окремо: позивач за адресою : АДРЕСА_1, відповідач - за адресою : АДРЕСА_2.

Відповідно до ч 3 ст. 11, ст. 12 Закону України  «Про охорону дитинства»батьки мають рівні права та обов’язки відносно дитини. На кожного з батьків возгалається рівна відповідальність зо вихованню, навчанню та розвитку дитини. Батьки мають право та зобов’язані виховувати дитину, проявляти турботу про його стан здоров’я, фізичний та духовний розвиток

  Вимогами ч.1, 2, 3 ст. 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків, який проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

  Відповідно до ч.1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкування з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Позивач в позові вказує, що відповідач ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Вказані факти не знайшли свого ствердження у судовому засіданні. Як вказувала відповідач, він постійно спілкується з дитиною, забирає сина зі школи спілкується з ним.  

  В позові позивач вказує, що  відповідач чинить йому перешкоди в спілкуванні з дитиною,  в зв’язку з чим спілкуватися з сином він має можливість тільки посредством телефонних дзвінків, що порушує його законні права на виховання та спілкування з сином.

 Однак, вказані факти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

 Так відповідач вказувала, що вона ніколи не чинила перешкод в спілкування сина з батьком, з питання виховання сина позивач до неї ніколи не звертався.

 Свідок ОСОБА_7 суду показала, що відповідач є її донькою. ОСОБА_4 є її онуком. Відвідує ОШ №5 м. Макіївки. Школа розташована біля  будинку в якому вона проживає. Після школи вона забирає онука до себе, а ввечері після робити ОСОБА_3 забирає сина додому. ЇЇ донька не чинить перешкод позивачу в спілкуванні з сином. Він забирає сина зі школи, гуляє з ним приблизно  три години, а потім повертає за місцем її проживання. Сина забирає зі школи приблизно 1 раз у 10-ть днів, купує дитині подарки, вони не забороняють дитині приймати від батька подарунки. Кожну суботу та неділю ОСОБА_4 перебуває у батьків позивача, вони забирають його зі школи у п’ятницю та повертають у неділю ввечері. ОСОБА_2 ніколи на приходить до батьків і не спілкується з сином. На зимових канікулах ОСОБА_4 перебував у батьків позивача, однак останній жодного разу не відвідував сина. До припинення шлюбних стосунків позивач ніколи не займався вихованням сина, не цікавився його життям та розвитком, кидав його самого зі старшою донькою, коли ОСОБА_3 була на добовому чергуванні, приходив додому вранці.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила,що вона працює в КМУ «Швидка медична допомога»фельдшером, добре знає позивача та відповідача протягом 10-ти років, неодноразово була у них дома. Позивач ніколи не займався вихованням сина, вів безпорядний спосіб життя, постійно зраджував дружині, не ночував дома, приходив додому вранці, знущався з дружини, ломав меблі в присутності сина. Відповідач ОСОБА_3 ніколи не чинила перешкод у спілкування позивача із сином і не заперечує проти участі батька у вихованні сина.

Свідок  ОСОБА_9 суду пояснила, що  працює разом з позивачем та відповідачем в КМУ «Швидка медична допомога»і мешкає по-сусідству з відповідачем. Відповідач ніколи не займався вихованням сина, не гуляв з ним, не спілкувався, його ніколи не було вдома, він буй зайнятий особистим життям. Після припинення шлюбних стосунків не надавав матеріальної допомоги на утримання сина, почав виплачувати аліменти за рішенням суду. Позивачу ніхто не чинить перешкод у спілкування з дитиною. Позивач забирає сина зі школи та спілкується з ним. Батьки позивача постійно на вихідні забирають дитину до себе. Однак позивач до батьків приходить дуже рідко і не спілкується з дитиною.  

   Таким чином, позивач має можливість спілкування з дитиною, спілкується з сином та приймає учать у його вихованні, що було підтверджено в судовому засіданні належними доказами, а саме поясненнями свідків та відповідача.

Відповідно до ст. 10, 11, 60 ч 2 ЦПК України докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, позивач не надав суду жодного доказу про перешкоди у спілкуванні з дитиною, які чиняться  з боку відповідача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України докази забезпечуються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

Від позивача та його представника клопотання або заява про забезпечення доказів, як того вимагає ст. 134, 136 ЦПК України не надходили.

За таких обставин позов про усунення перешкод у спілкування з дитиною задоволенню не підлягає.

ОСОБА_2 в своєму позові просить встановити наступний спосіб  його участі у вихованні сина.: перша та третя неділя місяця: вівторок з 13.00 до 20.00  год., п’ятниця з 13.00 до 20.00 год.; друга та четверта неділя місяця п’ятниця з 13.00 до неділі 18.00 год. та половину  святкового та канікулярного часу за місцем його проживання.

Вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Комісією з питань захисту прав дитини 12 грудня 2011 року було розглянуто питання про встановлення порядку участі батька у виховання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно витягу з рішення комісії № 23 від 12.12.2011 року було встановлено наступний порядок участі ОСОБА_2  у вихованні малолітнього сина: перший та третій тижні місяця: вівторок з 13.00 до 20.00 год.; п’ятниця з 13.00. до 20.00 години; друга та четверта суботи місяця з 09.00 години до 18.00 години; 15 днів влітку для оздоровлення дитини. ОСОБА_2 був зобов’язаний забирати та повертати дитину за місцем проживання матері. ( а.с. 53)

Висновок органу опіки та піклування про вирішення спору щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини № 23 від 12.12.2011 року затверджено рішенням виконкому Макіївської міської ради № 1554  від 28.12.2011 року. ( а.с. 54)

Рішення  органу опіки та піклування  було постановлено на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини та найрізноманітнішніх обставин, які можуть мати істотне значення для виховання дитини. Рішення відповідає вимогам діючого законодавства і не порушує права батьків, передбачені ст. 157 СК України.

На підставі наведеного суд приходить до переконання про встановлення порядку участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановленого комісією з питань захисту дитини.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача в той частині, що комісією з питань захисту прав дитини були прийняті два різні висновки і жодний з них неможливо приймати до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з другого витягу рішення комісії з питань захисту прав дитини, наданого представником позивач, ОСОБА_2 було надано дозвіл на участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4: перший та третій  вівторки місяця –з 13.00 години до 20.00 години; перша та третя п’ятниця місяця з 13.00 години до 20.00 години; 15 днів влітку для оздоровлення дитини. ОСОБА_4 був забов’язаний забирати та повертати  дитину за місцем проживання матері.

Рішенням виконкому Макіївської міської ради було затверджено рішення комісії з питань захисту прав дитини, яке надане органом опіки та піклування. Саме це рішення було передано в службу у справах дітей Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради.

Фактично порядок участі ОСОБА_2 в участі у вихованні малолітнього сина за кожним із рішень встановлено один і той же, розбіжності чи протиріччя відсутні.

Керуючись ст. ст. 19, 153 157-159 СК України,  Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3-7, 10-13, 15, 60, 61, 88, 209-213, 215, 218 ЦПК України, суд –

                                                          В и р і ш и в  :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити  способи участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 перший та третій тижні місяця: вівторок - з 13-00 години до 20-00 години; п’ятниця - 3 13-00 години до 20-00 години; друга та четверта суботи місяця з 09-00 години до 18-00 години; 15 днів влітку для оздоровлення дитини.

Зобов’язати ОСОБА_2 забирати та повертати дитину після спілкування за місцем проживання матері.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через суд  першої інстанції протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

            Суддя: