№ 2а-7504/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21.07.2011 року                                                                                           м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Боровікова А.І. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення не отриманої суми допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 06.07.2011 року звернулась до суду з вищезазначеними вимогами, вказавши, що він маючи статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії та інваліда II групи, пов’язаним з участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат щорічно. Втім фактично допомога на оздоровлення на протязі 2007-2011 рр. виплачувалась у значно меншому розмірі, що позивач вважає необґрунтованим. На підставі викладеного позивач  просить суд визнати неправомірними дії відповідача в частині виплати йому такої допомоги у розмірі, меншому від належного, та стягнути з відповідача на його користь недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2011 рр. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов’язати відповідача в майбутньому проводити нарахування та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення згідно вимог вищезазначеного закону.    

Ухвалою суду від 06.07.2011 р. відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення не отриманої суми допомоги на оздоровлення.  

Відповідно письмових заперечень представника відповідача щодо позову, остання позов не визнала у повному обсязі та зазначила, що допомога на оздоровлення виплачувалася позивачеві у належному розмірі згідно ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Постанови КМУ від 12.07.2005 р. № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Крім того, представник відповідача наполягала на відмові позивачу в позові у зв’язку із пропуском строку позовної давності відповідно до ст.ст.99 і 100 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позовні вимоги позивача про  зобов’язання відповідача провести нарахування на його користь невиплаченої йому допомоги на оздоровлення відповідно до вимог Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з  2007 року до 2011 року підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наданих доказів встановлено, що позивач має правовий статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії та інваліда II групи, пов’язаним з участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим перебуває на обліку у відповідача та отримує допомогу на оздоровлення згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1998 р. №796-ХІІ та Постанови КМУ №562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами  України.    

В червні 2011р. позивач звернувся  до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2007-2011 роки у відповідності з вимогами ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у відповідь на яке 09.06.2011 р. відповідач своїм листом роз’яснив, що допомога на оздоровлення виплачувалася позивачеві у належному розмірі згідно ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Постанови КМУ від 12.07.2005 р. № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.    

          Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суддя приходить до наступного.    

Так, згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач як ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи відноситься  до I категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на отримання щорічної допомоги у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. З 2007 по 2011 роки така допомога виплачується відповідно до Постанови КМУ №562 від 12.07.2005 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 06.06.1996 до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», інвалідам II групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п*яти  мінімальних заробітних плат. Відповідно до частин 5 і 7 цієї ж статті, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України»стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладена в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі №10рп/2008, визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також зупинялась дія частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Проте рішенням Конституційного Суду України від 06.07.2007 у справі №6рп/2007 таке зупинення визнано неконституційним. Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже за 2007-2011 роки позивач повинна була отримувати допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат на момент виплати.

          Враховуючи, що Закон України має вищу юридичну силу відносно постанови КМУ, суд вважає за необхідне застосувати у спірних правовідносинах положення ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та не приймає до уваги доводи представника відповідача.    

При цьому необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.    

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом їх обсягу, встановленого Законам, є недопустимим.  

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2007-2011 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Таким чином Управління праці і соціального захисту населення Комунарської районної   адміністрації   Запорізької   міської   ради   протиправно   виплачувало   позивачу допомогу на оздоровлення в розмірах, передбачених постановами КМУ №836 від 26.07.1996 та №562 від 12.07.2005р., тоді як такі виплати повинно було здійснювати в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи відповідача  на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради повинно нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за періоди 2007-2011 р.р., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням отриманих позивачем сум.      

З огляду на викладене позовні вимоги в частині, що стосується розміру щорічної допомоги на оздоровлення, зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат в повному обсязі відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», задоволенню не підлягають, оскільки особи віднесені до 1-ої категорії та ІI групи інвалідності, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  мають право на отримання щорічної допомоги у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, випливає, що для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

В даному випадку, виходячи з практики Вищого адміністративного суду України по справах про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, необхідно виходити із частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком (справа №К-22116/06 постанова від 13.06.2007).

Оскільки позивачу завдана шкода ушкодженням здоров’я, в результаті чого він є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом II группи, а спірні грошові кошти йому виплачуються на оздоровлення у зв’язку з ушкодженням здоров’я, тому позовна давність на ці правовідносини не поширюється.   

Таким чином, суддя приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за  періоди з 2007-2011 роки з врахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, до п. 3 статті 13 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати  матеріальні втрати, що зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.    

Отже за періоди з 2007-2011 роки позивач повинен був отримувати допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на момент виплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 86, 99-103, 107, 159-163, 1832 185-186 КАС України, ст.ст.19, 46, 92  Конституції України, ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення неотриманої суми допомоги на оздоровлення –задовольнити частково.

          Визнати дії  Управління праці та соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради протиправними  щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1 як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС  І категорії, інваліда II группи, щорічної допомоги на оздоровлення за періоди з 2007-2011 роки.    

          Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення  Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради  провести донарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум на оздоровлення за періоди   з 2007-2011 роки відповідно до статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п’яти  мінімальних заробітних плат  на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.   

          В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.         

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до адміністративного Дніпропетровського апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її проголошення, з подачею її копії до адміністративного Дніпропетровського апеляційного суду. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка не брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання  копії постанови.

Суддя                                                                                                  А.І. Боровікова