Справа № 1-1724/11
В И Р О К
іменем України
"23" листопада 2011 р.
Шевченківський районний суд м. Києва в складі: судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі БАНАС М.К., за участю прокурора КАЦЮБИ В.С., підсудного ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва розглянув кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лебедин Сумської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який офіційно не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 2 грудня 2005 року за ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 30 січня 2007 року за ч. 3 ст. 186 КК України, із застосуванням ст.ст. 71,72 КК України, до позбавлення волі строком на 2 роки і 3 місяці; 21 травня 2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до позбавлення волі строком на 2 роки і 4 місяці,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Шевченківський районний суд м. Києва
В С Т А Н О В И В:
30 квітня 2011 року, близько о 2 годині, ОСОБА_1, будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто діючи повторно, знаходячись на Майдані Незалежності в м. Києві спільно зі своїм знайомим ОСОБА_2, зловживаючи довірою останнього та маючи намір заволодіти у такий спосіб його майном, попросив у нього для здійснення дзвінка мобільний телефон марки «Nokia N82», вартістю 560 грн., в якому містилась картка пам’яті, вартістю 100 грн., а після отримання цього телефону, скориставшись тим, що ОСОБА_2 тимчасово залишив його самого, з місця вчинення злочину зник, заволодівши майном потерпілого на загальну суму 660 грн., і розпорядившись вказаним майном у подальшому за власним розсудом.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення злочину, викладені вище, та при цьому пояснив, що 30 квітня 2011 року, приблизно о 2 годині, перебуваючи разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 на Майдані Незалежності в м. Києві, скориставшись довірливим відношенням останнього до себе, вирішив заволодіти його мобільним телефоном, для чого попросив у нього для здійснення дзвінка мобільний телефон марки «Nokia», а після того, як ОСОБА_2, передав йому цей телефон, і на деякий час відлучився від нього, залишив місце злочину, а телефон, яким у такий спосіб заволодів у потерпілого, у наступному здав в ломбард.
За клопотанням підсудного, яке було підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому судом їм було роз’яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, дії ОСОБА_1, які виразились у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненого повторно, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України.
Потерпілим ОСОБА_2 до підсудного заявлено цивільний позов щодо відшкодування матеріальної шкоди на суму 660 грн.
Враховуючи те, що підсудним не оспорювались як фактичні обставини справи, так і розмір заявленого до нього цивільного позову, судом і в цій частині судове слідство було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, а тому заявлений до ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
При призначенні покарання ОСОБА_1, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують покарання - його щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Також, призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує його молодий вік, те, що він на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, за відповідним місцем проживання скарг з боку співмешканців не має, в судовому засіданні негативно оцінив власний протиправний вчинок, зважаючи і на те, що телефон, яким він заволодів у ОСОБА_2, повернутий останньому, а тому на переконання суду, в даному конкретному випадку є можливість призначити ОСОБА_1 мінімальний розмір обраного покарання.
В той же час, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, при цьому в окремому випадку у минулому вчинив злочин і на протязі іспитового строку, що у своїй сукупності свідчить про схильність останнього до протиправної поведінки, на думку суду, при обранні відповідного виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_1 слід обрати максимально суворий його вид.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 328, 330, 332, 338 КПК України,
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за якою призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 23 листопада 2011 року.
Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі, а саме мобільний телефон «Nokia N82», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 –вважати повернутим законному володільцю, а довідку з ломбарду «Скарбниця», що міститься в матеріалах справи –зберігати у справі.
Запобіжний захід у вигляді „підписки про невиїзд” стосовно ОСОБА_1 –змінити на «взяття під варту», взявши останнього під варту в залі суду з утриманням в Київському СІЗО №13.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим –в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.