Справа №2-96 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярошенко
Номер провадження 22-ц/1890/35/12 Суддя-доповідач - Смирнова
Категорія - 46
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Левченко Т. А., Рибалки В. Г.,
за участю секретаря - Чуприна В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року,
а також апеляційну скаргу ОСОБА_1
на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Охтирської міської ради Сумської області, Охтирська міська рада Сумської області,
про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на майно, поділ спільного майна подружжя, встановлення порядку користування земельною ділянкою, вселення в будинок, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні будинком,
ВСТАНОВИЛА:
01.02.2010 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, який неодноразово доповнювала та остаточно просила встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 в період з травня 2004 року по 18.10.2010 року.
Визнати будинковолодіння у вигляді житлового будинку А1Ж зі складовими коридору 1-1, кухні 1-2, житлових кімнат 1-3, 1-4, 1-5; літню кухню Г(ІУ) з ванною (У); гараж Б; сарай-літня кухня В,в; вбиральню Ж; погріб 3; бесідку К; ворота і огорожу №№1,2,3,4,5; будівельні матеріали і конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва будинковолодіння з господарськими спорудами та надвірними будівлями у вигляді самочинно побудованих прибудови до житлового будинку, а літньої кухні Л, гаражу Д, незавершених будівництвом (в стадії забудови) тамбур а1 і самочинних прибудов до житлового будинку „а2", „а3", „а4" (які також зазначаються в технічній документації як тамбур І, перехідний коридор II, веранда III, сіни VІ і VІІ, тамбур VІІІ, санвузол IX і душова X, сауна XI), прибудови до літньої кухні л, розташованих на земельній ділянці Охтирської міської ради за адресою АДРЕСА_1 і автомобіль марки „NYSА 522", 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та частки у власності по Ѕ .
В порядку поділу майна подружжя залишити за ОСОБА_1 право володіння, користування та розпорядження автомобілем, стягнувши на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини даного автомобілю в розмірі 3589,03 гривень.
Визнати майно у вигляді форм для заливки пам'ятників у кількості 4 штуки, сварочного апарату, болтів та гайок вагою 100 кг., двох пускозарядних пристроїв, металевих заготовок, в тому числі з кольорового металу, бочок пластикових у кількості 4 штуки, шальовки 2 куба, двох болгарок, двох перфораторів, форм резинових на плитку в кількості 25 штук, дрилі, шиферу у кількості 15 листів, блоків, три тони піску, з тони гранотосіву, бетономішалки, форм для заливки перемичок у кількості 6 штук, перемичок бетонних у кількості 40 штук, ємності для змішування розчину, плитки тротуарною площею 50 кв.м. з визнанням права власності на дане майно за фізичною особою – приватним підприємцем ОСОБА_2
Встановити межі землекористування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 1225,4 кв.м., яка належить Охтирській міській раді на території подвір'я та городу по АДРЕСА_1
Вселити ОСОБА_2 та неповнолітню дочку у житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1
Зобов'язати ОСОБА_1 не створювати перешкод у вільному проживанні ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою у житловому будинку, вільному володінні та користуванню господарськими спорудами і надвірними будівлями, вільному пересуванні по території земельної ділянки під подвір’ям та городом площею 1225,4 кв.м.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Суд вирішив вселити ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1
Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні житловим будинком та господарськими спорудами зазначеного домоволодіння.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2011 року визнано ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рівними по Ѕ частині за кожним на будівельні матеріали, з яких побудовано самочинні будівлі та прибудова до будинку.
Відповідач ОСОБА_1 оскаржуючи рішення та додаткове рішення суду просив змінити рішення суду та відмовити у позові про вселення позивачки з дитиною в будинок, та змінити мотиви рішення щодо придбання будинку за спільні кошти сторін, оскільки будинок придбано за особисті кошти відповідача та його матері. Також просить скасувати додаткове рішення та відмовити в позові ОСОБА_2, оскільки вона не довела заявлених вимог щодо права власності на Ѕ частку спірного майна.
Позивачка ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк звернення до суду, задовольнити її вимоги в частині визнання права власності на Ѕ частку спільного майна та провести його реальний розподіл, встановити порядок користування земельною ділянкою визнати її особистим майном речі, зазначені у позові, які вона використовувала під час зайняття підприємницькою діяльністю.
В подальшому подала заяву про відмову від скарги на рішення суду в частині незадоволення позову щодо будівельних матеріалів, використаних при самочинному будівництві. Оскільки зазначені позовні вимоги не були судом вирішені в оскарженому рішенні, тому в подальшому суд постановив додаткове рішення щодо цих вимог з чим позивачка погоджується та рішення (додаткове) не оскаржувала, тому відсутні підстави для вирішення питання про прийняття часткової відмови від скарги.
Заслухавши пояснення апелянтів та їх представників, які підтримали кожен свою скаргу та заперечили скаргу іншої сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих доказів, на які посилався суд першої інстанції, спірний будинок придбавався сторонами під час зареєстрованого шлюбу, а в подальшому в ньому проводились перепланування, добудови, будівництва господарчих будівель під час спільного проживання у шлюбі.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надав допустимих, достатніх доказів того, що будинок під час шлюбу придбавався, а потім і добудовувався за його особисті кошти, а тому це майно має статус подружнього майна, позивачка має право тут проживати, а тому підставно вселена в будинок з донькою.
Разом з тим, це майно було сторонами піддано реконструкції, зміні, прибудові, були побудовані додаткові господарські споруди, все це проводилось без належних дозволів, без прийняття в експлуатацію згідно з існуючим Порядком про що вбачається з висновку судової будівельної експертизи а.с. 135-143 т.2, а тому є самочинним будівництвом. Згідно зі ст. 376 ЦК України особи, які здійснюють самочинне будівництво не набувають на нього права власності. Разом з тим в подальшому сторони не позбавлені можливості належним чином оформити своє будівництво та вирішувати питання про його розподіл, в тому числі в судовому порядку. За таких обставин на даний час відсутні підстави для задоволення позову в зазначеній частині, в тому числі щодо земельної ділянки, яка не є приватизованою.
Що стосується позовних вимог про розподіл іншого майна, та визнання за позивачкою особистого права на конкретні речі, які вона використовувала як підприємець, та автомобіль, то у суду не було підстав для їх задоволення.
Так, спірний автомобіль NYSA, придбаний відповідачем у 2009 році, не під час шлюбу з позивачкою, та остання не надала достатніх доказів проживання з відповідачем однією сім’єю після розлучення та наявність спільного бюджету.
Не надано позивачкою будь-яких доказів щодо наявності майна, на яке вона заявила вимогу, як на особисту власність.
Колегія суддів, не погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо пропуску позивачкою строку позовної давності, оскільки до жовтня 2010 року вона проживала та є зареєстрованою у спірному будинку.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з’ясував обставини справи, вірно застосував матеріальний закон, та постановив судові рішення у відповідності з наданими доказами.
Керуючись ст.ст. 60, 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1
на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 листопада 2011 року в данній справі відхилити, а зазначені рішення місцевого суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -