Справа №2-а-80/08 р.
копія
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2008 року. Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого Муляр В.С.
при секретарі Крамаренко Т.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ватутіне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ватутінської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику війни -
встановив:
позивачка просить суд стягнути із Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради на її користь суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику війни за період часу з 2005 по 2007 роки, в розмірі 3148 грн. 18 коп., посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вона являється учасником війни і відповідно до ст.14 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком і беручи до уваги, що мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2005 року становила - 332 гривні, станом на 04.05.2006 року становила - 359 гривень та станом на 04.05.2007 року становила - 410,06 гривень відповідач повинен був виплатити їй за мінусом виплачених сум за 2005 рік - 332 грн. х 3 - 50 грн. = 946 грн.; за 2006 рік - 359 грн. х 3 - 50 грн. = 1027 грн.; за 2007 рік - 410,06 грн. х 3 - 55 грн. = 1175,18 грн., а всього за вищевказаний період відповідач повинен був виплатити йому 946+1027+1175,18= 3148 грн. 18 коп..
Також просить суд поновити їй пропущений строк звернення до суду за 2005 та 2006 роки, оскільки вважає, що пропустила цей строк з поважних причин, так як їй стало відомо про порушення її права лише в 22.02.2008 року, отримавши довідку від відповідача та порівняв її з довідкою Управління пенсійного фонду про розмір мінімальних пенсій за віком та вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вона являється учасником війни і відповідно», яким передбачені її права, як учасника війни, а до цього часу вона не знала і не могла знати про свої порушені права і вважала, що щорічна разова грошова допомога, яка була їй фактично виплачена за ці роки, виплачувалась правильно.
Відповідач в добровільному порядку не бажає виплатити їй недоплачену суму щорічної допомоги, а тому при таких обставинах вона і змушена була звернутися до суду з даним позовом.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала повністю і просить суд в позові відмовити, оскільки виплати разової грошової допомоги позивачці проводилися на підставі Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, якими були встановлені розміри грошової допомоги окремим категоріям громадян і які були відповідно виплачені позивачу. Провести виплати в повному обсязі відповідно до Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління не в змозі в зв'язку з відсутністю коштів.
Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають до повного задоволення, вони є законними, обґрунтованими і підтверджуються відповідними доказами.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка дійсно являється учасником війни, що стверджується копією посвідчення серіяНОМЕР_1 (а.с.1) і відповідно до ст.14 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але всупереч ст.2 зазначеного Закону та ст.22 Конституції України, грошова допомога призначена позивачці за період часу з 2005 по 2007 роки виплачувалася не в повному обсязі. А саме у 2005 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» їй було виплачено - 50 гривень, коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2005 року, що стверджується довідкою Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі (а.с.9) складала - 332 грн., а тому сума виплати за 2005 рік мала складати - 332 грн. х 3 - 50 грн. = 946 грн..; у 2006 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» їй було виплачено - 50 гривень, коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2006 року складала - 359 грн., а тому сума виплати за 2006 рік мала складати - 359 грн. х 3 - 50 грн. = 1027 грн.; у 2007 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» їй було виплачено - 55 гривень, коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2007 року складала - 410,06 грн., а тому сума виплати за 2007 рік мала складати - 410,06 грн. х 3 - 55 грн. = 1175,18 грн., а всього 3148 грн. 18 коп..
Рішенням Конституційного Суду України №20 РП/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст.44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частини другої, третьої, четвертої ст.78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни в розмірі - 50 грн. чітко визначено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів, або внесення до чинних Законів за ст.22 Конституції не допускається, про що також зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007.
Посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст.152 Конституції України де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
А тому суд прийшов до висновку, що в даному спорі щодо розміру разової щорічної грошової допомоги, яка повинна була виплачуватись позивачці до 5 травня як учаснику війни, слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він, як Закон постійної дії має пріоритет над Законами про Державний бюджет України на 2005 - 2007 роки.
Крім того відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-
ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «ОСОБА_2проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд вважає за необхідне поновити позивачці пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2005 - 2006 роки, оскільки вважає, що позивачка пропустила цей процесуальний строк з поважних причин, так як їй стало відомо про порушення своїх прав тільки 22.02.2008 року.
Тому враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивачки задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивачки суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику війни за період часу з 2005 по 2007 роки, в розмірі 3148 грн. 18 коп., а також 51 грн. судового збору в доход держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 19, 22, 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-РП/2004 та від 09 липня 2007 року №6-РП/2007, рішенням Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2004 року «ОСОБА_2проти України», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законами України «Про Державний бюджет України» на 2005 - 2007 роки та ст.ст.2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 55, 71, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
п о с т а н о в и в:
позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги - задовольнити повністю.
ПоновитиОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2005 - 2006 роки.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради р/р 35210002000201, код 24350325, МФО 854018 ГУДК в Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни за період часу з 2005 по 2007 роки, в розмірі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 18 коп. та 51 грн. судового збору в доход держави.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий підпис В.С. Муляр
Голова суду В.С. Муляр