Справа  № 2-а-10556/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     05 вересня 2011 року Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною зобов’язання здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.07.2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку та виплати доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати,

- зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплачувати щомісячну доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з розрахунку на місяць , починаючи із 08 січня 2011 року та в подальшому довічно, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі за позовом.

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 КАС України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

Від сторони відповідача надійшли заперечення, які зводяться до того, що позивач перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району та отримує визначену Законом доплату зігдно Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати оосбам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, інший порядок виплати сум, про які просить позивач не визначено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року , є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району, являється особою, що постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, про що свідчить паспорт громадянина України, відповідне посвідчення та довідка виконавчого комітету сільської ради.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема й право на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Статтею 39 Закону №796-XII від 28.02.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю – однієї мінімальної заробітної плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах встановлених частиною першою цієї статті.     

Частиною 1 статті 67 Закону №796-XII встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Позицію сторони відповідача, викладену в письмових запереченнях, суд рахує не обґрунтованою та хибною, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної доплати до пенсії  підлягають застосуванню положення спеціального Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII, в якому законодавець чітко зазначив їх розміри.   

Враховуючи те, що нормами зазначеного Закону встановлений розмір доплати до пенсії, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись інший розмір.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської к

Суддя            Д.П. Криворученко