Судове рішення #20744663

Справа № 22-ц-395/12  23.01.2012    25.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 22–ц-395/12                                       Суддя першої інстанції: Царюк Л.М.

                                                                           Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.


        У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

23 січня 2012 року                                                                                           м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої:   Кутової Т.З.,

суддів:  Ямкової О.О.,  Крамаренко Т.В.,

при секретарі: Колосовій О.М.,  

за участю: відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви

за апеляційною скаргою

Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря

на ухвалу судді Жовтневого районного суду  Миколаївської області від 23 вересня        2010 року

за позовом

Державної екологічної інспекції з охорони довкілля

Північно-Західного регіону Чорного моря

до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення збитків, -

в с т а н о в и л а:

В серпні 2010 року Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1 вересня 2010 року зазначена позовна заява залишена без руху, а наступною ухвалою від 23 вересня 2010 року, як неподана повернута позивачу.

 В апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, посилаючись на порушення процесуальних норм, просила ухвалу скасувати, а справу повернути для розгляду по суті до того ж суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без руху та повертаючи її позивачу на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України, суддя виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам, викладеним у ст. 119 ЦПК України, а саме не сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а надана  позивачем  копія платіжного доручення не є підтвердженням оплати зазначених витрат.

Проте з такими мотивами погодитися не можна.

Згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додаються документи що підтверджують оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до п. 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258 (діючому на той період), документ про оплату витрат додається до  позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства.

Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв’язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

На виконання вимог відповідно до ухвали судді від 1 вересня 2010 року, позивачем 21 вересня  2010 року факсимільним зв’язком було направлено платіжне доручення №803 від 22 грудня 2009 року про сплату витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень (а.с.32).

Отже, позивачем у встановлений ухвалою судді строк були виконані вимоги щодо  оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

За такого, у суду не було підстав для повернення позовної заяви.

Між тим, недолік на який посилався суд в ухвалі про повернення позовної заяви, а саме ненадання оригіналу платіжного доручення №803 від 22 грудня 2009 року на підтвердження сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, не можна вважати підставою для повернення позовної заяви,  оскільки вказаний недолік може бути усуненим в судовому засіданні в порядку передбаченому ст. 130 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви – поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі у відповідності до закону.

Керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря - задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2010 року скасувати, а матеріали позовної заяви направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

   Головуюча:    

  Судді:    


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація