Справа № 10-271/11 18.10.2011 18.10.2011 04.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-271/11 Головуючий у 1-й інстанції: Волкова О.І.
Категорія: оскарження постанови Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
про відмову в обранні запобіжного
заходу у вигляді взяття під варту
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого судді Войтовського С.А.
суддів: Катєліна В.П., Семенчука О.В.
за участю:
прокурора Волковського Т.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією помічника прокурора м. Южноукраїнська Миколаївської області на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 жовтня 2011 року, якою стосовно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сергіївна Новомиколаївського району Запорізької області, громадянина України, раніше судимого:
- 10.07.1975 року Запорізьким міським судом за ч.2 ст. 141, ч.2 ст. 142, ст. 93 "а", із застосуванням ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 07.06.1983 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч.2 ст.142, ч.2 ст.141, ч.1 ст.206, із застосуванням ст. 42,43 КК України (в ред. 1960 року) до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 22.03.1995 року в зв'язку з відбуттям покарання,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України,
- відмовлено в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому викрадення чужого майна 02.12.2003 та 23.12.2003 року, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло матеріальну шкоду у великих розмірах.
За даними фактами СВ Южноукраїнського MB УМВС України в Миколаївській області порушені кримінальні справи за ч.5 ст.186 КК України та постановою від 13.02.2004 року їх об'єднано в одне провадження.
26.03.2004 року слідчим винесені постанови про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України та про оголошення його у розшук.
04.10.2011 року начальник слідчого відділу Южноукраїнського МВ УМВС в Миколаївській області звернувся в суд з поданням, в якому просив обрати ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Відмовляючи в обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд послався на те, що слідчим в подані не наведено обґрунтування застосування зазначеного запобіжного заходу.
Суд, також зазначив, що ОСОБА_2 за даними УІТ УМВС України в Миколаївській області знаходиться в регіональному та міждержавному розшуку, тобто в міжнародний розшук не оголошувався, тому законних підстав для обрання запобіжного заходу у його відсутність немає, а формальне оголошення розшуку, не може свідчити про наміри особи ухилитися від слідства чи суду.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на незаконність постанови суду просить її скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Вказує, що суд безпідставно відмовив в обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки ч. 6 ст. 165-2 КПК України передбачено, що у разі оголошення особи в міжнародний розшук суд приймає відповідне рішення за відсутності цієї особи.
Зазначає, що ОСОБА_2 оголошений в регіональний та міждержавний розшуки, а поняття міждержавний і міжнародний розшуки є тотожними.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив апеляцію задовольнити, вивчивши надані матеріали та матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 165 -2 КПК України суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності особи лише у разі оголошення її в міжнародний розшук.
З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2004 року у відношенні ОСОБА_2 слідчим винесено постанову про пред’явлення обвинувачення та в цей же день винесено постанову, якою оголошено його у розшук.
Згідно інформаційної довідки МВС України ОСОБА_2 оголошено в міждержавний розшук відповідно до циркуляру № 2007/122 від 21.12.2006 року.
Розглядаючи подання слідчого суд 1-інстанції врахувавши наведені обставини та ухилення ОСОБА_2 до теперішнього часу від слідства та суду, прийшов до висновку про неможливість обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з причин перебування його не в міжнародному, а лише в міждержавному розшуку.
Колегія суддів вважає такі висновки є не вірними і такими, що не ґрунтується на нормах як діючого КПК України, так і міжнародних актів, які регулюють зазначені питання.
Зокрема, законодавцем в діючому Кримінально-процесуальному Кодексі України не визначено поняття міждержавного розшуку особи та випадки в яких його слід застосувати.
Однак за змістом таких нормативних актів як: «Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів», затверджена наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2, «Інструкція про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб», затверджена рішенням Ради міністрів внутрішніх справ держав-учасниць СНД від 07.09.2007 року вбачається, що як міждержавний так і міжнародний розшук здійснюється за межами території України та направлений для виявлення, арешту і видачі осіб, які переховуються від слідства, суду і виконання вироку, а тому ці поняття є фактично тотожними та мають однакове значення.
Суд у своїх висновках провів суб’єктивне трактування понять міжнародного та міждержавного розшуку, не пославшись при цьому на відповідні нормативно-правові акти та не навівши переконливих мотивів на користь прийнятого рішення.
За таких обставин, судом при винесені постанови неповно та поверхово проведено розгляд подання органу досудового слідства, без всебічної оцінки обставин справи в їх сукупності, без наведення достатніх доводів про відсутність по справі підстав для взяття ОСОБА_2 під варту, а тому постанова суду залишатися в силі не може і підлягає скасуванню з направленням матеріалів на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити.
Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 жовтня 2011 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника слідчого відділу Южноукраїнського МВ УМВС в Миколаївській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно обвинуваченого ОСОБА_2, - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд той же суд.
Головуючий
Судді